Яку роль організмі грає гормон вазопрессин. Антидіуретичний гормон або вазопресин: функції, норма та відхилення важливого регулятора гіпоталамуса білкової природи Вазопресин виробляється в

Вазопресин або антидіуретичний гормон – важливий компонент, що регулює водний баланс в організмі. Основні ефекти: утримання води та збільшення показників артеріального тиску. Гормон підтримує оптимальне кровопостачання нирок.

Норма вазопресину у дорослих та дітей. Причини підвищеної секреції та низької концентрації антидіуретичного гормону. Симптоми порушення водного балансу. Вазопресин у фармакології. Показання до аналізу для уточнення рівня антидіуретичного гормону та розшифрування результатів описані у статті.

Вазопресин: що це таке

АДГ – це гормон гіпоталамуса білкової природи, речовина за будовою нагадує окситоцин. Розрив хімічної сполуки між аргініном та гліцином призводить до зміни біологічного впливу антидіуретичного гормону.

Синтез вазопресину відбувається у супраотичному та паравентикулярному ядрах гіпоталамуса. Гранула з накопиченим гормоном транспортується за допомогою нейрофізину - 2 відростками нейронів для складування в задню частку гіпофіза. Невеликий відсоток АДГ проникає у спинномозкову рідину та портальні капіляри важливої залози – гіпофіза. Складний процес дозволяє мозку контролювати запаси антидіуретичного гормону.

Невелика кількість АДГ продукують статеві залози та надниркові залози, але вчені поки не з'ясували значення секреції вазопресину в цих органах. Гормон руйнується в клітинах нирок та печінки, період напіврозпаду – не більше 20 хвилин.

Секреція АДГ впливає на кількість рідини у клітинах та судинах, регулює рівень натрію у лікворі. Опосередковано АДГ контролює температуру тіла та внутрішньочерепний тиск.

Функції в організмі

Гормон гіпоталамуса підтримує оптимальне протягом різних процесів:

впливає на вироблення простациклінів та простагландинів, підвищує фактори згортання крові, впливає на стабільне кровопостачання органів видільної системи;
утримує воду у відділах організму;
провокує скорочення судин;
збільшує об'єм крові, що циркулює у судинах;
зменшує рівень натрію у крові;
контролює водний обмін;
впливає на тонус артеріол та капілярів;
активізує зворотне всмоктування води (у поєднанні з аквапорином);
бере участь у розвитку пам'яті;
активізує виведення з організму іонів калію;
впливає формування соціальної поведінки та здібності до навчання;
гормон незамінний контролю агресії.

При підвищенні рівня натрію та одночасному зменшенні ОКЦ (об'єму циркулюючої крові), що вказує на розвиток зневоднення, збільшується секреція вазопресину. Осморецептори, що реагують на дефіцит води, розташовані у мозку та інших відділах. Волюморецептори (чутливі клітини, що фіксують недостатній об'єм крові), знаходяться у внутрішньогрудних венах та передсердях. При надходженні сигналів про порушення водного балансу гіпоталамус виробляє додаткову порцію вазопресину, потім гормон накопичується в нейрогіпофізі і потрапляє в кров.

Межі норми

Оптимальний рівень вазопресину – від 1 до 5 пікограм/мл. Важливо знати як показники АДГ, а й визначити осмолярность крові. При збільшенні вазопресину рівень осмолярність також підвищується, зниження рівня АДГ призводить до зменшення другого показника.

Важливі нюанси:

осмолярність менше 285 ммоль/кг - рівень АДГ має бути в межах від 0 до 2 нг/л;
осмолярність більше 280 ммоль/кг - значення АДГ розраховують за формулою: (0,45 х осмолярність) - 126. Для прикладу: при осмолярності 290 ммоль/кг концентрація вазопресину не повинна перевищувати 4-5 нг/л.

Показання до здачі аналізу

Аналіз на вазопресин призначають у процесі комплексної діагностики патологій та при виникненні певних симптомів:

відсутність бажання отримувати рідину чи болісна спрага;
підозра на розвиток пухлини у головному мозку;
різке збільшення добового діурезу;
яскраво виражена сухість слизових;
судомний синдром;
значний занепад сил;
непритомні стани, розвиток коми;
порушення показників мінералограми;
сеча має малу питому вагу;
розвивається надмірна емоційність, часто з'являється роздратування;
значне накопичення маси тіла протягом короткого проміжку часу;
часта нудота та зниження апетиту;
пацієнт скаржиться на стійку гіпотонію (низький тиск).

Підготовка

Крім стандартних правил (забір крові натщесерце, зниження рівня стресів), є й інші рекомендації. Недотримання вимог часто призводить до неточних результатів.

Важливі моменти:

відмова від фізичних вправ у день дослідження;
категорична заборона куріння протягом кількох годин;
ін'єкція інсуліну після забору крові (по можливості);
відмова протягом доби від антипсихотропних та знеболювальних ліків;
скасування за два-три дні до дослідження препаратів, що змінюють концентрацію АДГ;
відмову від алкоголю.

Уточнення виду патології

Для встановлення діагнозу недостатньо провести забір крові для уточнення рівня вазопресину. Одноразова оцінка концентрації гормону не дає повної картини патологічного процесу.

Медики призначають інші види досліджень:

аналіз сечі та крові (загальний);
печінкові та ниркові проби;
уточнення значень;
іонограма визначення рівня кальцію, калію, хлору, натрію, магнію;
кров на онкомаркери;
уточнення показників натрійдіуретичного мозкового пептиду;
сумарна концентрація частинок у крові та сечі.

Примітка!Неточні результати – наслідок куріння, стресу, вживання кави чи алкоголю, перебування на холоді. Висока температура тіла – ще один фактор, що змінює концентрацію вазопресину.

Причини та симптоми відхилень

Секреція антидіуретичного гормону нижче або вище за норму відбувається під впливом багатьох факторів. Найчастіше зміна рівня АДГ розвивається і натомість патологій різного характеру. Стресові ситуації, гострий біль, застосування місцевої та загальної анестезії також призводять до коливань показників антидіуретичного гормону. Навіть становище тіла впливає результати тесту: «стоячи» і «сидячи» секреція АДГ збільшується, «лежачи» - зменшується.

Вазопресин підвищений

Причини надлишкової секреції АДГ:

- Пухлина гіпофіза;
кровотеча будь-якої етіології та ступеня тяжкості;
хронічні патології нервової системи: психоза, епілепсія;
нефрогенний тип;
синдром неадекватної секреції чи повне пригнічення вироблення антидіуретичного гормону;
гостра форма порфірії;
тяжкі захворювання крові;
порушення секреції вазопресину на фоні онкопатологій різних органів;
перенесений інсульт, абсцес мозку, інфаркт;
травми у сфері головного мозку;
скроневий артеріїт;
різке зменшення концентрації калію у крові;
недостатнє надходження рідини в організм, набряклість, судоми, нудота, втома, зменшення добового діурезу;
підвищення концентрації сечі;
активна втрата електролітів у поєднанні із накопиченням рідини.

Синдром Пархона з надмірним продукуванням АДГ розвивається на тлі патологій головного мозку, міжклітинних новоутвореннях легень, муковісцидозу, бронхолегеневих захворювань. Деякі групи препаратів (при непереносимості компонентів) також провокують розвиток синдрому Пархону. Для усунення патологічного процесу пацієнт отримує ваптани (антагоністи вазопресину), що різко обмежує споживання рідини.

Рівень антидіуретичного гормону підвищує багато препаратів:

Карбамазепін.
Інгібітори МАО.
Барбітурати.
Морфін.
Толбутамід.
Галоперидол.
Хлорропамід.
Пароксетін.
Флуоксетін.
Інтерферон альфа.
Похідні нітросечовини.
Ізопретеренол.
Клофібрат.

На замітку!При тривалому стажі курця, під час вагітності секреція антидіуретичного гормону також збільшується.

Знижений рівень гормону

Причини зменшення концентрації важливого регулятора:

при руйнуванні аргініну на фоні вагітності, менінгіту, при крововиливі в мозок, енцефаліті, проходженні променевої терапії під впливом радіації;
розвиток центральної форми нецукрового діабету за відсутності секреції вазопресину;
тривале надходження до організму вуглекислого газу;
первинна полідипсія, на тлі якої пацієнт відчуває болісну спрагу;
післяопераційний період з активною крововтратою;
введення препаратів крапельним шляхом, що призводить до підвищення об'єму крові;
гіпопітуїтаризм на фоні ураження гіпофіза та гормонального дисбалансу;
наслідки черепно-мозкової травми.

На сторінці прочитайте про правила та особливості лікування мастопатії молочних залоз за допомогою лікарських препаратів.

Зниження секреції вазопресину – результат прийому деяких препаратів:

Епінефрін.
Демеклоциклін.
Буторфанол.
Резерпін.
Атропін.
Альфа та бета-адреноміметики.
Фенітоїн.
Вальпроєва кислота.
Доксицилін.

Вживання спиртних напоїв, міцної кави зменшує виділення антидіуретичного гормону в кров. Надходження вазопресину знижується під впливом стресів, холоду. Ближче до похилого віку поступово зменшується секреція антидіуретичного гормону.

Застосування вазопресину у фармакології

Синтетичний аналог АДГ – основний препарат для стабілізації стану пацієнта при нецукровому діабеті у пацієнтів різних категорій. При порушенні функціональної здатності нирок хворий страждає від набряклості, застійних явищ, інтоксикації організму. Вазопресин знижує добовий діурез, активізує реабсорбцію рідини у бобоподібних органах.

Білок із дев'яти амінокислот застосовують для виготовлення препаратів кількох лікарських форм: масляний та водний розчин, ліпресин. Аналоги АДГ: десмопресин, мінірин, трепіпресин. Вазопресин надходить в аптеки у вигляді лікарського розчину для інтраназального застосування та внутрішньовенного введення.

Показання для застосування складів на основі АДГ:

зупинка кровотеч при варикозі, патологіях кишечника та стравоходу;
лікування гіпофізарного нецукрового діабету

Зміна рівня гормону вазопресину негативно впливає водний баланс, рівень мінералів, тиск, роботу нирок. При появі симптомів, що вказують на недостатню чи надмірну секрецію антидіуретичного гормону, розвиток патологічних станів у нирках, головному мозку, кровоносній системі необхідно пройти комплексне обстеження. За порушення концентрації АДГ знадобиться кілька додаткових досліджень. Лікування багатьох захворювань складне та тривале.

Антидіуретичний гормон, або АДГ, - гормон, що виробляється гіпоталамусом, відповідає за затримку рідини в організмі та забезпечує гомеостаз. В особливо складних ситуаціях, коли відбувається зневоднення організму, цей гормон разом з іншими зберігає рідину в тканинних структурах органів, всмоктуючи її з ниркових канальців, тим самим перешкоджаючи висиханню організму.

Гіпоталамус – частина проміжного мозку, яка пов'язана з усіма відділами нервової системи. У тандемі з гіпофізом створює гіпоталамо-гіпофізарну систему. Гіпоталамус у цій системі регулює функції вироблення гормонів гіпофізом, пов'язуючи ендокринну та нервову системи. Гіпофіз - заліза, що виробляє гормони, які впливають на репродуктивну функцію, обмін речовин та зростання.

Гормон вазопресин, він же антидіуретичний гормон (АДГ), у своєму складі має 9 амінокислот. Його біологічне значення залежить від наявності необхідного рівня осмотичного тиску. За дотримання цієї норми АДГ бере участь у багатьох процесах:

має мітогенний ефект (стимуляція зростання);
загальмовує процес звільнення тиреотропного гормону із тиротрофів гіпофіза;
прискорює вироблення простагландинів інтерстиціальними клітинами;
служить одним з координаторів виділення;
бере участь у діях, зумовлених нервовою системою та, зокрема, функцією пам'яті.

Крім того, цей гормон називають нейрогіпофізарним, оскільки він виробляється в гіпоталамусі і регулюється також ним.

Вазопресин має концентрацію у крові вище, ніж у рідині спинного мозку. Його виділення (секреція) в задню частку гіпофіза і рідина спинного мозку проводиться за допомогою нейронів гіпоталамуса.

Вазопресин відіграє найважливішу роль у регулюванні гіповолемії, гіпотонії та інших станах, що виникають під час стресових ситуацій.

Наслідки при недостатності чи надлишку

За наявності синдрому порушення секреції виникає захворювання, що поділяється на центральний (нейрогенний) та нефрогенний види.

Центральний нецукровий діабет спостерігається при і гіпофіза. Це відбувається через неправильне вироблення вазопресину, внаслідок чого втрачається контроль над виділенням сечі, незважаючи на відсутність захворювань нирок. Крім того, цей вид нецукрового діабету може бути минущим, стійким та трифазним.

При нефрогенному відсутня чутливість нирок до впливу антидіуретичного гормону, яка може бути викликана надлишком кальцію або нестачею калію, рідкою формою анемії та закупоркою сечовивідних шляхів. Цей тип нецукрового діабету буває як набутим, і уродженим.

Симптоматика нецукрового діабету проявляється в наступному:

збільшене утворення сечі (поліурія);
наявність протиприродно сильної спраги (полідіпсія);
зміна сечі, зумовлена низькою питомою вагою протягом доби (гіпоізостенурія).

Діагностується захворювання шляхом збору анамнезу, виявлення спадкової схильності до патології, на підставі інформації про перенесення травм голови, за результатами здачі аналізу крові на цукор, креатинін та рівень електролітів.

Надлишок цього гормону в комбінації з надмірним споживанням рідини веде до розвитку антидіуретичного синдрому (утримання води).

Існує синдром Шварца-Бартера (синдром неадекватної секреції вазопресину), що характеризується стримуванням продукування антидіуретичного гормону за наявності малого осмотичного тиску плазми та відсутності гіповолемії. Для цього синдрому характерний вихід величезної кількості сечі та нерідко з кров'ю.

До клінічних симптомів належать:

нудота та блювання;
летаргія;
судоми;
анорексія;
спазмування м'язів;
коматозний стан.

Антидіуретичний гормон, коли його секреція порушена, має ще одну назву синдром Пархона. Існують додаткові симптоми при зміні вироблення вазопресину:

депресія та психози;
порушення свідомості;
сонливість;
зниження температури тіла;
псевдобульбарний параліч.

Важливо знати, що при надходженні рідини в організм стан пацієнта тільки посилюється. Полегшення настає за обмеженого споживання рідини.

Крім синдрому неадекватної секреції вазопресину, існує синдром ізольованого гіпофіза, в ході якого спостерігається припинення виробництва всіх наявних тропних. При цьому формується вторинний:

гіпокортицизм ();
гіпогонадизм (недостатність функцій статевих залоз та збій у виробленні статевих гормонів);
гіпотиреоз;
недостатність зростання.

У результаті може розвинутись гіперпролактинемія - відхилення, викликане збільшенням рівня пролактину. Дане підвищення є природним лише у стані вагітності та годування груддю, оскільки пролактин сприяє виробленню молока.

Після завершення періоду лактації цей гормон повинен прийти до норми. Якщо рівень пролактину, як і раніше, високий, то можна говорити про гіперпролактинемію.

Що таке гіперпролактинемія

Будь - яке хвилювання може спровокувати зростання . Відбутися це може навіть від переживання перед забором крові на аналіз, оглядом гінеколога або мамолога.

Причиною прояву даного відхилення може стати прийом ліків: протиблювотних медичних препаратів, оральних контрацептивів, естрогенів та ін.

Крім того, поява гіперпролактинемії може бути спровокована перенесеними раніше хірургічними втручаннями в області молочних залоз та грудної клітки, розвиватися внаслідок наявності синдрому порожнього та при радіоактивному опроміненні.

Потенційним активатором того, що відбувається, може стати наявність хронічних захворювань: полікістозу яєчників, збою функції щитовидної залози, недостатності печінки та нирок.

Діагностика захворювання проводиться шляхом аналізу крові на виявлення показників пролактину, проводиться рентгенівський знімок голови та томографія, обстеження очного дна.

Лікування здійснюється за допомогою лікарських засобів, променевої терапії та при гострій необхідності хірургічним втручанням, оскільки відомі випадки, при яких пролактин виробляється новоутворенням, наприклад, (доброякісна пухлина).

Лікувальні заходи

Головне в лікуванні – вирівняти концентрацію натрію та осмолярність у крові, після чого ліквідувати гіпергідратацію. Разом з цим підвищення концентрації натрію не повинне відбуватися швидко, оскільки загрожує розладом функціональності центральної нервової системи.

Коли антидіуретичний гормон має низький рівень і вода утримується в організмі, застосовують антагоністи вазопресину, які синтезуються штучним шляхом:

Таннат вазопресину.
Ацетат десмопресину.
Водний вазопресин.
Ліпресин, лізин-вазопресин.

Таннат вазопресину - масляний розчин, який вводять внутрішньом'язово. Він має тривалу дію, і інтервал між ін'єкціями досягає 3 днів.

Ацетат десмопресину - препарат, що часто призначається для лікування нецукрового діабету в хронічній формі. Його введення може здійснюватися підшкірно, інтраназально (через ніс) та внутрішньовенно. Також цей препарат прописується при нічному енурезі.

Водний вазопресин діє короткостроково. Застосовується при нецукровому діабеті, що настав, введенням всередину м'язи. У разі зриву роботи шлунково-кишкового тракту через кровотечі введення проводиться внутрішньовенно.

Ліпресин та Лізин-вазопресин випускають у формі спрею, засіб впорскується інтраназально. Рекомендується використовувати його через кожні 4-6 годин.

Крім використання призначених медикаментів, важливо дотримуватися ліміту, що допускається, із вживання добової норми води: не більше 800-1000 мл/добу.

Важливо пам'ятати, що вилікуватись від цього відхилення в домашніх умовах неможливо. Амбулаторне лікування є можливим лише у відновлювальний період з дотриманням низько-сольового столу та скрупульозно підрахованим, малим вживанням рідини.

Одночасно кілька організмів можуть підтримувати баланс рідини разом із електролітами. Серед них виділяється антидіуретичний гормон гіпоталамуса або іншими вазопресинами, які відповідають за регулюючий фактор.

Призначення гормону

Серед нейрогормонів важливе значення має антидіуретичний гормон. Вироблення вазопресину спочатку помітне в гіпоталамусі, після цього він з'являється в задній частині гіпофіза, відбувається скупчення гормону і незначна затримка його виведення.

Коли він досяг певного рівня, гормон починає переходити у кров. Після проникнення вазопресину в гіпофіз відбувається стимулюючий вплив на роботу АКТГ, від якого залежить робота надниркових залоз.

Функції

В організмі людини вазопресин відіграє важливу роль, але не належить до багатофункціональних. На відміну від гормонів, що знаходяться в задній частині, більший вплив спостерігається в гормонах передньої частки гіпофіза, вони називаються соматотропіном, а також пролактином та АКГТ. Гормон вазопресин має головні функції: завдяки цьому через нирки правильно виходить рідина, а обсяг сечі, що зібралася, регулюється.

Гормон сприятливо впливає на кровоносні судини та процеси, що відбуваються в них, допомагає роботі головного мозку. Антидіуретичний гормон впливає на м'язи внутрішніх органів, збільшується кров'яний тиск, кров швидше згортається. Одна з функцій вазопресину – це покращення пам'яті та підтримка психологічних процесів.

Причини відхилення від норми антидіуретичного гормону

Гіпофункція відбувається з різних причин:

Одна із проблем – це поява первинного нецукрового діабету. При цій хворобі порушується синтез та спостерігається дефіцит АДГ. Причиною може стати ушкодження гіпоталамо-гіпофізарного тракту, до цього належать переломи та пухлини, а також інфекції.
Друга причина – нефрогенний нецукровий діабет. При цій хворобі спостерігається прояв спадкового виду та набутого.
Причина номер три – це гестагенний, він проявляється під час виношування дитини. У цьому спостерігається підвищений розпад гормону вазопресину.
Наступний - це функціональний або тимчасовий. В основному він помітно проявляється у дитини, якій не виповнилося більше року. У цей час спостерігається збільшення активності у нирках, через яке порушується робота вазопресину.

Одна з основних причин, через яку відбувається зменшення секреції антидіуретичного гормону, це генетична схильність, можливо, травма головної кори та порушення мозку.

Іноді вазопресин зменшується після менінгіту або енцефаліту, часто після пухлини гіпофіза або гіпоталамуса. Після терапії хірургічним чи променевим методом новоутворень, що з'явилися у головному мозку, починає розвиватися хвороба.

Гіперфункція

Якщо гормон утворюється після появи пухлини чи під час появи хвороб мозку, утворюється синдром неадекватної секреції. На тлі цього явища з'являється водна інтоксикація, у деяких випадках навіть дилюційна гіпонатріємія.

Нормальна кількість у таблиці

Значення гормону вазопресину та його нормальні показники залежать від того, на якому рівні знаходиться осмолярність плазми. АДГ від 1,5-5 нг/л спостерігається з появою осмолярності 275-290 мосмо/л. навантажувальні проби допоможуть встановити точне дослідження нецукрового діабету, а також синдром Пархона.

Як і навіщо проводити аналізи

Аналізи необхідно провести для того, щоб діагностика встановила точні показники. Під час дослідження діагностичними препаратами досліджують рівень натрію у крові, а також у сечі. Крім цього, діагностика необхідна для виявлення осмолярності крові, сечі та на якому етапі знаходиться рівень вазопресину. До процедури належить проведення МРТ, і навіть КТ мозку. Перевіряється череп і робиться рентгенографія, крім цього, важливо провести дослідження нирок.

Надмірна кількість гормону

При освіті синдрому Пархона спостерігається надмірне збільшення гормону гіпоталамуса вазопресину. Це відноситься до рідкісного виду патології. Поява синдрому неадекватної секреції антидіуретичного гормону сприяє утворенню низької щільності плазми крові, крім цього, сеча виходить високою концентрацією, спостерігається прояв гіпонатріємії.

Через велику кількість АДГ відбувається значна втрата електролітів, а також водної інтоксикації. В організмі рідина зупиняє своє поширення під впливом вазопресину, гормон впливає на мікроелементи, які виходять із кровоносного русла.

Діурез у малій кількості починає турбувати пацієнтів, тіло при цьому збільшується у масі, відчувається сильна слабкість, спостерігаються судоми, пацієнта нудить, у нього відбувається втрата апетиту і навіть болить голова.

Трапляються тяжкі випадки, коли хвора людина впадає в стані коми, внаслідок набряку мозку спостерігається смертельний результат.

Неадекватна секреція антидіуретичного гормону настає після деяких різновидів раку або таких хвороб, як муковісцидоз або легенева бронхолегенева патологія. Можливо, з появою хвороб головного мозку.

Нестача гормону

Якщо в організмі виявлено недостатню кількість АДГ, то розвивається центральна форма такого захворювання, як нецукровий діабет. Під час цієї хвороби у ниркових канальцях спостерігається функція зворотного захоплення. Виділяється велика кількість сечі, яка досягає за добу 10-20 літрів. Серед головних особливостей виділяється низька питома густина, вона в основному не відрізняється від густини плазми крові.

У пацієнтів з'являється надмірна спрага, під час прояву нецукрового діабету в роті спостерігається сухість, шкірні покриви та слизові оболонки також стають сухими. При відмові від рясного пиття, починається зневоднення. Під час хвороби спостерігається різка втрата ваги, знижується артеріальний тиск, робота центральної нервової системи порушується.

Про наявність нецукрового діабету можуть показати аналізи сечі, а також крові та проби Зимницького. Деякий час слід відмовитися від рясного пиття, у період спостерігається стан крові, і навіть щільність сечі. Тільки лікар ендокринолог здатний встановити правильне лікування центральної форми нецукрового діабету. Щоб провести терапію, необхідно використати синтетичний антидіуретичний гормон.

Вироблення антидіуретичного гормону

Перша назва цього гормону – вазопресин. Його виробляють клітини супраоптичних, а також паравентикулярних ядер гіпоталамусу. Багато хто думає, що він з'являється з гіпофізи. Після того, як відбувся синтез, гормон з'єднується з білком-переносником. Комплекс після освіти прямує в задню частку гіпофіза, там відбувається накопичення гормону. Вазопресин виділяється з кількох причин:

Зміни рівня артеріального тиску.
Кількості крові в організмі хворого.

Спеціальні клітини реагують на осмолярність, яка виникає від видозміни електролітного складу. Клітини знаходяться в навколошлуночкових відділах гіпоталамуса. Гормон починає виділятися після зміни осмолярності крові, тим часом він виходить із закінчень нейронів і потрапляє в кров.

Норма

У людини можна визначити нормальну кількість осмолярності плазми, вона не повинна перевищувати межі 282-300 мосмо/кг. Починаючи з 280 мосмо/кг, при осмолярності спостерігається виділення АДГ. Якщо людина вживає багато рідини, відбувається придушення секреції гормону. Вазопресин виділяється при збільшенні рівня більше 295 мосмо/кг, при цьому пацієнт починає відчувати потребу в питво. У цьому випадку здоровий організм намагається захистити себе від надмірної втрати вологи.

Існує спеціальна формула, завдяки якій легко розрахувати осмолярність плазми:

2 х + глюкоза + сечовина + 0,03 х загального білка, у результаті виходить осмолярність.

Кількість крові змінюється в залежності від того, як відбувається зміна секреції антидіуретичного гормону. Під час рясних крововтрат завдяки рецепторам, що знаходяться в лівому передсерді серця, потрапляє сигнал у нейрогіпофіз і в цьому випадку відбувається виділення вазопресину.

Попадання АДГ у кров

Під дією двох основних факторів спостерігається виділення антиліуретичного гормону прямо в кров, що накопичився у нейрогіпофізі. Все це походить від збільшення концентрації натрію, а також інших іонів, які потрапили до крові. Крім цього, зменшення кількості циркулюючої крові.

За рахунок цього стану відбувається зневоднення організму. Щоб раніше виявити втрату вологи, необхідно звернути увагу на спеціальні чутливі клітини. Завдяки осморецепторам у головному мозку, а також інших органах відбувається збільшення концентрації натрію плазми. Низьку кількість крові в судинах можна виявити за допомогою волюморецепторів передсердь, а також внутрішніх вен.

Для підтримки внутрішнього рідкого середовища в організмі пацієнта антидіуретичний гормон повинен вироблятися у нормальній кількості. При травмах та больових синдромах у судинному руслі вазопресин викидається у великій кількості. Такий обсяг гормону спостерігається при рясних крововтратах. Викид АДГ походить від психічних розладів та від впливу деяких видів медикаментів.

Де необхідно перевірити антидіуретичний гормон

За допомогою радіоімунного аналізу можна визначити АДГ у крові. Він вважається найпоширенішим методом. Крім цього, необхідно визначити осмолярність плазми крові. Кожен ендокринологічний центр перевіряє аналізи виявлення патології. Необхідно помістити певну кількість крові у пробірку та не додавати туди консервантів. Перед здачею аналізів необхідно дотримуватись перерви о 10-12 годині вживання їжі і тільки потім здавати кров на наявність гормону.

Результат вийде неточним та недостовірним, якщо напередодні здачі були навантаження психічного, а також фізичного характеру. Не рекомендується перед складанням аналізу займатися важкою працею, а також відмовитися від спортивних змагань, найкраще не складати іспити.

Ті препарати, які можуть збільшити рівень гормону, не можна застосовувати. За крайньої необхідності з будь-яких причин, слід у бланку напряму написати про препарат і про його кількість. Реальний рівень АДГ змінюється під впливом деяких медикаментозних препаратів:

снодійних;
естрогенів;
анестетиків;
транквілізаторів;
окситоцину;
морфіну;
карбамазеліну.

Усі перелічені засоби необхідно приймати після призначення спеціаліста та перевірки організму.

Лікування

Щоб позбавитися надмірної кількості антидіуретичного гормону необхідно використовувати антагоністи, їх називають ваптанами. На добу під час виявлення хвороби необхідно дотримуватись рівня споживаної рідини. Не варто випивати води менше ніж 500-1000 мл.

У гормону вазопресину немає великої кількості різних функцій, але якщо порушити діяльність його секреції, можуть виникнути хвороби. Щоб не допустити розвиток захворювань, рекомендується відвідувати спеціаліста і організм піддавати обстеженню не менше ніж 1-2 рази на рік.

Відеозаписи на тему

Антидіуретичний гормон, відомий як вазопресин, є єдиним гормоном, який регулює виведення води з організму нирками. Якщо він не справляється з цим завданням, при нецукровому діабеті, наприклад, з людини може вийти близько двадцяти літрів сечі в той час, як норма коливається від півтора до двох літрів.

Антидіуретичний гормон (АДГ) синтезується у гіпоталамусі. Так називають один із відділів головного мозку, який через гіпофіз (прикріплену до нього залозу) керує роботою всієї ендокринної системи організму.

У гіпоталамусі вазопресин не затримується і переходить у задню частку гіпофіза, де деякий час накопичується, і після досягнення певного рівня концентрації викидається в кров. Перебуваючи в гіпофізі, він стимулює вироблення адренокортикотропного гормону (АКТГ), який керує синтезом гормонів у корі надниркових залоз.

Якщо коротко говорити про вплив вазопресину на організм, то можна сказати, що зрештою його дії призводять до збільшення кількості об'єму циркулюючої крові, кількості води в організмі та розведення плазми крові. Особливістю АДГ є його здатність контролювати виведення води з організму нирками.

Під його впливом збільшується проникність стінок збірних трубок нирок для води, що викликає посилення її реабсорбції, коли відбувається повернення живильних елементів з первинної сечі назад у кров, тоді як у канальцях залишаються продукти розпаду та зайві речовини.

Завдяки цьому нирки виводять не всю сечу, а лише ту частину, якої організм не потребує. Варто зауважити, що за добу вони пропускають через себе близько 150 літрів первинної сечі, в якій немає білків та глюкози, але до складу входять багато продуктів обміну. Первинна сеча є результатом обробки крові та виділяється після того, як кров у нирках проходить фільтрацію та очищається від зайвих елементів.

Впливає антидіуретичний гормон і на роботу серця та судин. Насамперед, він сприяє підвищенню тонусу гладких м'язів внутрішніх органів (особливо шлунково-кишкового тракту), судинного тонусу, викликаючи зростання периферичного тиску. Це спричиняє збільшення об'єму циркулюючої крові, що призводить до підвищення артеріального тиску. Враховуючи, що його кількість в організмі зазвичай невисока, судинний ефект невеликий.

Має вазопресин також кровоспинний ефект, який досягається ним за рахунок спазму дрібних судин, а також стимуляції вироблення в печінці білків, що відповідають за згортання крові. Тому його вироблення підвищується під час стресу, у шоковому стані, крововтратах, при болях, психозах.

Висока концентрація гормону впливає звуження артеріол (кровоносних судин, якими закінчуються артерії), що викликає збільшення артеріального тиску. При розвитку гіпертензії (стійкого підвищення артеріального тиску) спостерігається вплив вазопресину на підвищення чутливості судинної стінки до констрикторної дії катехоламінів.

На рівні центрально-нервової системи антидіуретичний гормон регулює агресивну поведінку. Вважається, що він допомагає людині під час вибору партнера (деякі вважають її «гормоном вірності), а також стимулює розвиток у чоловіків батьківського кохання.

Проведення діагностики

При підозрі на проблеми з нирками лікар призначає здати загальний аналіз сечі та крові. Також необхідно буде визначити осмоляльність крові та сечі, зробити біохімічний аналіз крові на визначення кількості натрію, калію, хлору. Серед призначених лабораторних досліджень потрібно буде також здати кров на гормони щитовидки та альдостерон (синтезується корою надниркових залоз, бере активну участь у водно-сольовому метаболізмі). Необхідно визначити рівень загального білка, кальцію сироватки, креатиніну, холестерину.

Якщо аналізи насторожать лікаря, на підтвердження діагнозу треба зробити комп'ютерну і магнітно-резонансну томографію мозку. Якщо немає можливості зробити рентген черепа в бічній проекції. Обов'язкові ультразвукове обстеження нирок та електрокардіограма. Подальші дії багато в чому залежить від отриманих даних.

Вище норми

Якщо розшифрування аналізів показало кількість вазопресину вище за норму, це може свідчити про синдром Пархона (повна назва недуги: синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону). Зустрічається ця патологія рідко, може бути спровокована великою крововтратою, прийомом сечогінних засобів, зниженням артеріального тиску та інших недуг, через які збільшення синтезу гормону спрямоване збереження водно-сольового балансу.

Гірше, якщо недуга спричинена порушеннями в роботі гіпофіза, які є відповіддю на ракову пухлину, хворобу легень (туберкульоз, пневмонію, астму), ураження центрально-нервової системи.

Симптомами хвороби є почуття слабкості, нудота, блювання, мігрені, судоми, сплутаність свідомості, через затримку води в організмі спостерігаються набряклість, збільшення ваги, зниження температури. Сеча виділяється менше норми, сама вона темна, концентрована, кількість натрію в ній перевищує норму (відповідно, у крові – знижену). У тяжкому випадку через надто низьку кількість натрію може статися набряк мозку, аритмія, зупинка дихання, кома, летальний кінець.

У домашніх умовах недуга не виліковується, потрібна госпіталізація, схема лікування багато в чому залежить від причини, що спровокувала недугу. Для лікування хвороби, хворий повинен дотримуватися низько-сольової дієти, обмежується вживання рідини (не більше літра на добу).

Щоб блокувати дію вазопресину на нирки, призначають препарати, що містять літію карбонат, демеклоциклін, як центральний блокатор АДГ – фенітоїн. У тяжких випадках внутрішньовенно вводяться гіпертонічні розчини у комбінації з діуретиками.

Нижче норми

Знижений рівень вазопресину може бути спровокований нецукровим діабетом. На появу недуги можуть вплинути проблеми з гіпофізом або гіпоталамусом, знижена чутливість нирок рецепторів на дію антидіуретичного гормону. Симптомами хвороби є сильна спрага, мігрені, сухість шкіри, втрата ваги, зменшення кількості слини, незрозуміле блювання, підвищена температура тіла.

Основною ознакою хвороби є підвищене сечовипускання, в сечі в основному є вода, кількість солей і мінералів знижена. У запущеному випадку кількість сечі, що виводиться з організму, може зрости до двадцяти літрів на день.

Схема лікування багато в чому залежить від причини, що спровокувала розвиток нецукрового діабету. Це можуть бути судинні недуги, інфекції, злоякісні пухлини, аутоімунні хвороби, сифіліс, операції на головному мозку. При нецукровому діабеті інфекційного походження можливе лікування, те саме можна сказати про успішне видалення пухлини. Але часто хворий на збереження життя і працездатності змушений приймати гормональні препарати протягом усього життя.

Антидіуретичний гормон або гормон вазопресин є пептид. До його складу входить дев'ять залишків амінокислот. Період напіврозпаду становить 2-4 хвилини. Цей гормон виробляється у великоклітинних відділах гіпоталамуса, а звідти транспортується в нейрогіпофіз. Переміщення здійснюється за аксонами завдяки особливим білкам-переносникам.

Функції гормону вазопресин

Основний напрямок діяльності гормону – контроль водного обміну. Тому його і називають антидіуретичним. Як тільки в організмі збільшується кількість АДГ, обсяг сечі, що виділяється різко зменшується.

Але насправді виявляється, що вазопресин є багатогранним гормоном і функцій в організмі виконує значну кількість. Серед найважливіших з них:

збільшення обсягів крові, що циркулює по судинах;
підвищення тонусу гладких м'язів;
посилення активності кров'яних тілець тромбоцитів;
корекція механізмів пам'яті;
зменшення кількості натрію у крові;
окиснення жирних кислот.

Норми вазопресину

Якщо результати аналізів кількість вазопресину відповідає нормі, причин занепокоєння немає. Нормальні референтні значення мають такий вигляд:

при осмоляльності плазми 270-280 мосм/кг -
280-285 мосм/кг -
285-290 мосм/кг – 1-5 пг/моль;
290-295 мосм/кг – 2-7 пг/моль;
295-300 мосм/кг – 4-12 пг/моль.

За принципом дії дуже схожими вважатимуться гормони вазопресин і . Головна відмінність їх у тому, що у складі останнього на два амінокислотні залишки менше. Але це не заважає гормону виявляти більш високу активність по відношенню до стимуляції секреції молока, наприклад.

Гіпофункція гормону вазопресину

Якщо речовини в організмі недостатньо, може розвинутись нецукровий діабет. Захворювання характеризується пригніченням функції зворотного захоплення води нирковими канальцями. Зменшенню рівня АДГ сприяє вживання етанолу та глюкокортикоїдів.

Гіперфункція антидіуретичного гормону вазопресину

Посилено вироблятися АДГ може при:

Виявляється проблема зменшенням щільності кров'яної плазми та виділенням сечі дуже високої концентрації.