Будова великих півкуль переднього мозку. Головний мозок. Передній мозок: проміжний мозок та великі півкулі
Нова кора(неокортекс) є шаром сірої речовини загальною площею 1500-2200 квадратних сантиметрів, що покриває великі півкулі. Нова кора становить близько 72% усієї площі кори та близько 40% маси головного мозку. У новій корі є 14 мл. Нейронів, а кількість гліальних клітин приблизно вдесятеро більше.
Кора головного мозку у філогенетичному плані є наймолодшою нервовою структурою. У людини вона здійснює високе регулювання функцій організму та психофізіологічні процеси, що забезпечують різні формиповедінки.
У напрямку із поверхні нової кори вглиб розрізняють шість горизонтальних шарів.
Молекулярний шар. Має дуже мало клітин, але велика кількість пірамідних клітин, що гілкуються дендріів, що формують сплетіння, розташоване паралельно поверхні. На цих дендритах утворюють синапси аферентні волокна, що надходять від асоціативних і неспецифічних ядер таламуса.
Зовнішній зернистий шар. Складено в основному зірчастими та частково пірамідними клітинами. Волокна клітин цього шару розташовані переважно вздовж поверхні кори, утворюючи кортикокортикальні зв'язки.
Зовнішній шар піраміди. Складається переважно із пірамідних клітин середньої величини. Аксони цих клітин, як і зернисті клітини 2-го шару, утворюють кортикокортикальні асоціативні зв'язки.
Вгутрений зернистий шар. За характером клітин (зіркові клітини) та розташування їх волокон аналогічний зовнішньому зернистому шару. У цьому шарі аферентні волокна мають синаптичні закінчення, що йдуть від нейронів специфічних ядер таламуса і, отже, від сенсорних рецепторів систем.
Внутрішній шар піраміди. Утворений середніми та великими пірамідними клітинами. Причому гігантські пірамідні клітини Беца розташовані в руховій корі. Аксони цих клітин утворюють аферентні кортикоспінальні та кортикобульбарні рухові шляхи.
Шар поліморфних клітин. Утворений переважно веретеноподібними клітинами, аксони яких утворюють кортикоталамічні шляхи.
Оцінюючи в цілому аферентні та еферентні зв'язки нової кори, необхідно відзначити, що в шарах 1 і 4 відбуваються сприйняття та обробка сигналів, що надходять в кору. Нейрони 2 та 3 шарів здійснюють кортикокортикальні асоціативні зв'язки. Еферентні шляхи, що залишають кору, формуються переважно в 5 і 6 шарах.
Гістологічні дані показують, що елементарні нейронні ланцюги, що у обробці інформації, розташовані перпендикулярно поверхні кори. При цьому вони розташовані таким чином, що захоплюють усі шари кори. Такі об'єднання нейронів були названі вченими нейронними колонками. Сусідні нейронні колонки можуть частково перекриватися, і навіть взаємодіяти друг з одним.
Зростання у філогенезі ролі кори великого мозку, аналіз та регуляція функцій організму та підпорядкування собі нижчих відділів центральної нервової системивченими визначено як кортикалізація функцій(Об'єднання).
Поряд з кортикалізацією функцій нової кори прийнято виділяти і локалізацію її функцій. Найчастіше використовуваним підходом до функціонального поділу кори мозку є виділення у ній сенсорної, асоціативної і рухової областей.
Сенсорні області кори - Зони, в які проектуються сенсорні подразники. Вони розташовані переважно в тім'яній, скроневій та потиличній частках. Аферентні шляхи в сенсорну кору надходять переважно від специфічних сенсорних ядер таламусу (центральних, задніх латерального та медіального). Сенсорна корамає добре виражені 2 та 4 шари і називається гранулярною.
Зони сенсорної кори, роздратування чи руйнування яких викликає чіткі та постійні зміни чутливості організму, називаються первинними сенсорними областями(Ядерними частинами аналізаторів, як вважав І.П.Павлов). Вони складаються переважно з мономодальних нейронів та формують відчуття однієї якості. У первинних сенсорних зонах зазвичай є чітке просторове (топографічне) представництво частин тіла, їх рецепторних полів.
Навколо первинних сенсорних зон знаходяться менш локалізовані вторинні сенсорні зони , полімодальні нейрони яких відповідають на дію кількох подразників
Найважливішою сенсорною областю є тім'яна кора пост центральної звивинита відповідна їй частина постцентральної часточки на медіальній поверхні півкулі (поля 1 – 3), яку позначають як соматосенсорну область. Тут є проекція шкірної чутливості протилежної сторони тіла від тактильних, больових, температурних рецепторів, інтероцептивної чутливості та чутливості опорно-м'язового апарату від м'язових, суглобових, сухожильних рецепторів. Проекція ділянок тіла в цій області характеризується тим, що проекція голови та верхніх відділів тулуба розташована в нижньолатеральних ділянках постцентральної звивини, проекція нижньої половини тулуба та ніг – у верхньомедіальних зонах звивини, а проекція нижньої частини гомілки та стоп – у корі постцентральної часточки півкуля (Рис. 12).
При цьому проекція найбільш чутливих ділянок (мова, горло, пальці рук і т.д.) має відносно великі зонипроти іншими частинами тіла.
Рис. 12. Проекція частин тіла людини на область коркового кінця аналізатора загальної чутливості
(Розріз мозку у передній поверхні)
У глибині латеральної борозни розташовується слухова кора(кора поперечних скроневих звивин Гешля). У цій зоні у відповідь на подразнення слухових рецепторів кортієва органу формуються звукові відчуття, що змінюються за гучністю, тоном та іншими якостями. Тут є чітка топічна проекція: у різних ділянках кори представлені різні ділянки кортієвого органу. До проекційної кори скроневої частки відноситься також, як припускають вчені, центр вестибулярного аналізатора у верхній та середній скроневих звивинах. Оброблена сенсорна інформація використовується для формування «схеми тіла» та регуляції функцій мозочка (скронєво-мосто-мозочковий шлях).
Ще одна область нової кори розташована у потиличній корі. Це первинна зорова область. Тут є топічне представництво рецепторів сітківки. При цьому кожній точці сітківки відповідає свою ділянку зорової кори. У зв'язку з неповним перехрестом зорових шляхів у зорову область кожної півкулі проектуються однойменні половини сітківки. Наявність у кожній півкулі проекції сітківки обох очей є основою бінокулярного зору. Роздратування кори мозку у цій галузі призводить до виникнення світлових відчуттів. Біля первинної зорової області розташовується вторинна зорова область. Нейрони цієї області полімодальні і відповідають не лише на світлові, а й на тактильні, а також слухові подразники. Невипадково саме у цій зорової області відбувається синтез різних видів чутливості і виникають складніші зорові образи та його впізнання. Роздратування цієї області кори викликає зорові галюцинації, нав'язливі відчуття, рухи очей.
Основна частина інформації про навколишній світ і внутрішнє середовище організму, що надійшла в сенсорну кору, передається для подальшої обробки в асоціативну кору.
Асоціативні області кори (міжсенсорна, міжаналізаторна), включає ділянки нової кори великого мозку, які розташовані поруч із сенсорними та руховими зонами, але не виконують безпосередньо чутливих чи рухових функцій. Кордони цих областей позначені недостатньо чітко, що пов'язано з вторинними проекційними зонами, функціональні властивості яких є перехідними між властивостями первинних проекційних та асоціативних зон. Асоціативна кора є філогенетично наймолодшою областю нової кори, що отримала найбільший розвиток у приматів та людини. У людини вона становить близько 50% усієї кори або 70% неокортексу.
Основною фізіологічною особливістю нейронів асоціативної кори, що відрізняє їх від нейронів первинних зон, є полісенсорність (полімодальність). Вони відповідають з практично однаковим порогом не на один, а на кілька подразників – зорові, слухові, шкірні та ін. вже відбулося складне оброблення інформації від різних чутливих шляхів. В результаті цього асоціативна кора є потужним апаратом конвергенції різних сенсорних збуджень, що дозволяє зробити складну обробку інформації про зовнішнє і внутрішнє середовище організму і використовувати її для здійснення вищих психічних функцій.
За таламокортикальними проекціями виділяють дві асоціативні системи мозку:
таламотеменну;
таломовичну.
Таламотена системапредставлена асоціативними зонами тім'яної кори, які одержують основні аферентні входи від задньої групи асоціативних ядер таламуса (латеральне заднє ядро та подушка). Тіменна асоціативна кора має аферентні виходи на ядра таламуса та гіпоталамуса, моторну кору та ядра екстрапірамідної системи. Основними функціями таламотеменної системи є гнозис, формування «схеми тіла» та праксис.
Гнозис– це різні видивпізнавання: форми, величини, значення предметів, розуміння мови та ін. До гностичним функцій відноситься оцінка просторових відносин, наприклад, взаємного розташування предметів. У тім'яній корі виділяють центр стереогнозису (розташований позаду середніх відділів постцентральної звивини). Він забезпечує здатність впізнавання предметів на дотик. Варіантом гностичної функції є також формування у свідомості тривимірної моделі тіла («схеми тіла»).
Під праксисомрозуміють цілеспрямовану дію. Центр праксису знаходиться в надкрайовій звивині та забезпечує зберігання та реалізацію програми рухових автоматизованих актів (наприклад, зачісування, рукостискання та ін.).
Таламолобна система. Представлена асоціативними зонами лобової кори, що мають основний аферентний вхід медіодорсального ядра таламуса. Головною функцією лобової асоціативної кори є формування програм цілеспрямованого поведінки, особливо у нової в людини обстановці. Реалізація цієї функції ґрунтується на інших функціях таломолобної системи, таких як:
формування домінуючої мотивації, що забезпечує напрямок поведінки людини. Ця функція заснована на тісних двосторонніх зв'язках лобової кори та лімбічної системи та роллю останньої у регуляції вищих емоцій людини, пов'язаних з її соціальною діяльністюта творчістю;
забезпечення ймовірнісного прогнозування, що виявляється у зміні поведінки у відповідь на зміни обстановки навколишнього середовища та домінуючою мотивації;
самоконтроль дій шляхом постійного порівняння результату дії з вихідними намірами, що пов'язано зі створенням апарату передбачення (відповідно до теорії функціональної системи П.К.Анохіна, акцептор результату дії).
В результаті проведення за медичними показаннями префронтальної лоботомії, при якій перетинаються зв'язки між лобовою часткою та таламусами, спостерігається розвиток «емоційної тупості», відсутність мотивації, твердих намірів та планів, що ґрунтуються на прогнозуванні. Такі люди стають грубими, нетактовними, вони з'являється тенденція до повторення будь-яких рухових актів, хоча обстановка, що змінилася, вимагає виконання зовсім інших дій.
Поряд з таламотеменною та таламолобною системами, деякі вчені пропонують виділяти і таламовісову систему. Проте концепція таламовисочной системи досі не отримує підтвердження і достатнього наукового опрацювання. Вчені відзначають певну роль скроневої кори. Так, деякі асоціативні центри (наприклад, стереогнозису і праксису) включають і ділянки скроневої кори. У скроневій корі розташований слуховий центр промови Верніке, що знаходиться в задніх відділах верхньої скроневої звивини. Саме цей центр забезпечує мовленнєвий гнозіс – розпізнавання та зберігання усного мовлення, як власного, так і чужого. У середній частині верхньої скроневої звивини знаходиться центр розпізнання музичних звуків та їх поєднань. На межі скроневої, тім'яної та потиличної часток знаходиться центр читання письмової мови, що забезпечує розпізнання та зберігання образів писемного мовлення.
Також необхідно зазначити, що психофізіологічні функції, що здійснюються асоціативною корою, ініціюють поведінку, обов'язковим компонентом якої є довільні та цілеспрямовані рухи, які здійснюються за обов'язкової участі рухової кори.
Двигуні області кори . Поняття про рухову кору великих півкуль почало формуватися з 80-х років Х1Х ст., Коли було показано, що електричне роздратування деяких кіркових зон у тварин викликає рух кінцівок протилежної сторони. На підставі сучасних досліджень у руховій корі прийнято виділяти дві моторні області: первинну та вторинну.
В первинної моторної кори(прецентральна звивина) розташовані нейрони, що іннервують мотонейрони м'язів обличчя, тулуба та кінцівок. У ній є чітка топографія проекцій м'язів тіла. При цьому проекції м'язів нижніх кінцівок і тулуба розташовані у верхніх ділянках прецентральної звивини і займають порівняно невелику площу, а проекція м'язів верхніх кінцівок, обличчя та язика розташовані в нижніх ділянках звивини та займають велику площу. Основною закономірністю топографічного представництва є те, що регуляція діяльності м'язів, що забезпечують найбільш точні та різноманітні рухи (мова, лист, міміка), вимагає участі великих за площею ділянок рухової кори. Двигуни на подразнення первинної моторної кори здійснюється з мінімальним порогом, що говорить про її високу збудливість. Вони (ці рухові реакції) є елементарними скороченнями протилежної сторони тіла. При ураженні цієї кіркової області втрачається здатність до тонких координованих рухів кінцівок, особливо пальців рук.
Вторинна рухова кора. Розташована на латеральній поверхні півкуль, попереду прецентральної звивини (премоторна кора). Вона здійснює вищі рухові функції, пов'язані з плануванням та координацією довільних рухів. Премоторна кора отримує основну частину еферентної імпульсації базальних гангліїв та мозочка і бере участь у перекодуванні інформації про план складних рухів. Роздратування даної області кори викликає складні координовані рухи (наприклад, поворот голови, очей та тулуба у протилежні сторони). У премоторній корі розташовані рухові центри, пов'язані з соціальними функціями людини: в задньому відділі середньої лобової звивини розташовується центр писемного мовлення, в задньому відділі нижньої лобової звивини розташовується центр моторного мовлення (центр Брока), а також музичний моторний центр, що визначає тональність мови співати.
Моторну кору часто називають агранулярною корою, оскільки в ній погано виражені зернисті шари, але яскравіше виражений шар, що містить гігантські пірамідні клітини Беца. Нейрони рухової кори отримують аферентні входи через таламус від м'язових, суглобових та шкірних рецепторів, а також від базальних гангліїв та мозочка. Основний еферентний вихід рухової кори на стовбурові та спинальні моторні центри формують пірамідні клітини. Пірамідні та пов'язані з ними вставні нейрони розташовані вертикально стосовно поверхні кори. Такі нейронні комплекси, що поруч лежать, що виконують подібні функції, називають функціональними руховими колонками. Пірамідні нейрони рухової колонки можуть збуджувати або гальмувати мотонейрони стовбурових та спинальних центрів. Сусідні колонки у функціональному плані перекриваються, а пірамідні нейрони, що регулюють діяльність одного м'яза, розташовані, як правило, у кількох колонках.
Основні еферентні зв'язки рухової кори здійснюються через пірамідні та екстрапірамідні шляхи, що починаються від гігантських пірамідних клітин Беца і менших пірамідних клітин кори прецентральної звивини, премоторної кори та постцентральної звивини.
Пірамідний шляхскладається з 1 млн волокон кортикоспінального шляху, що починаються від кори верхньої та середньої третини перцентральної звивини, і 20 млн волокон кортикобульбарного шляху, що починається від кори нижньої третини прецентральної звивини. Через рухову кору та пірамідні шляхи здійснюються довільні прості та складні цілеспрямовані рухові програми (наприклад, професійні навички, формування яких починається у базальних гангліях та закінчується у вторинній моторній корі). Більшість волокон пірамідних шляхів здійснює перехрестя. Але невелика частина їх залишається неперехрещеними, що сприяє компенсації порушених функцій руху при односторонніх ураженнях. Через пірамідні шляхи здійснює свої функції та премоторна кора (рухові навички письма, поворот голови та очей у протилежний бік тощо).
До кіркових екстрапірамідних шляхіввідносяться кортикобульбарні та кортикоретикулярні шляхи, що починаються приблизно в тій же області, що і пірамідні шляхи. Волокна кортикобульбарного шляху закінчуються на нейронах червоних ядер середнього мозку, від яких йдуть руброспінальні шляхи. Волокна кортикоретикулярних шляхів закінчуються на нейронах медіальних ядер ретикулярної формації мосту (від них йдуть медіальні ретикулоспінальні шляхи) і нейронах ретикулярних гігантоклітинних ядер довгастого мозку, від яких починаються латеральні ретикулоспінальні шляхи. Через ці шляхи здійснюється регуляція тонусу та пози, що забезпечують точні цілеспрямовані рухи. Коркові екстрапірамідні шляхиє компонентом екстрапірамідної системи головного мозку, до якої відносяться мозок, базальні ганглії, моторні центри стовбура. Ця система здійснює регуляцію тонусу, пози, координацію та корекцію рухів.
Оцінюючи загалом роль різних структур головного та спинного мозкуу регуляції складних спрямованих рухів, можна відзначити, що спонукання (мотивація) до руху створюється в лобовій системі, задум руху – в асоціативній корі великих півкуль, програма рухів – у базальних гангліях, мозочку та премоторній корі, а виконання складних рухів відбувається через двигун , моторні центри стовбура та спинного мозку.
Міжпівкульні взаємини Міжпівкульні взаємини виявляються в людини у двох основних формах:
функціональної асиметрії великих півкуль:
спільну діяльність великих півкуль.
Функціональна асиметрія півкуль є найважливішою психофізіологічною властивістю головного мозку людини. Дослідження функціональної асимертії півкуль розпочалося в середині ХІХ ст., коли французькі медики М.Дакс та П.Брока показали, що порушення мови людини виникає при ураженні кори нижньої лобової звивини, як правило лівої півкулі. Через деякий час німецький психіатр К.Вернике виявив у корі заднього відділу верхньої скроневої звивини лівої півкулі слуховий центр мови, поразка якого призводить до порушення розуміння мовлення. Ці дані та наявність моторної асиметрії (праворукості) сприяло формуванню концепції, згідно з якою для людини характерне лівополушарне домінування, що утворилося еволюційно в результаті трудової діяльності та є специфічною властивістю її мозку. У ХХ столітті в результаті застосування різних клінічних методик (особливо при дослідженні хворих з розщепленим мозком – здійснювалася перерізка мозолистого тіла), було показано, що з ряду психофізіологічних функцій у людини домінує не ліва, а права півкуля. Таким чином, виникла концепція часткового домінування півкуль (її автором є Р.Сперрі).
Прийнято виділяти психічну, сенсорнуі моторнуміжпівкульну асиметрію мозку. Знову ж таки, при дослідженні мови було показано, що словесний інформаційний канал контролюється лівою півкулею, а несловесний канал (голос, інтонація) – правим. Абстрактне мислення та свідомість пов'язані переважно з лівою півкулею. Під час вироблення умовного рефлексу у початковій фазі домінує праве півкуля, а під час вправ, тобто зміцнення рефлексу – ліве. Права півкуляздійснює обробку інформації одночасно статично, за принципом дедукції, краще сприймаються просторові та відносні ознаки предметів. Ліва півкуляЗдійснює обробку інформації послідовно, аналітично, за принципом індукції, краще сприймає абсолютні ознаки предметів та тимчасові відносини. У емоційній сфері права півкуля обумовлює переважно давніші, негативні емоції, контролює прояв сильних емоцій. Загалом права півкуля «емоційно». Ліва півкуля обумовлює переважно позитивні емоції, контролює прояв слабших емоцій.
У сенсорній сфері роль правої та лівої півкуль найкраще проявляється при зоровому сприйнятті. Права півкуля сприймає зоровий образ цілісно, одночасно у всіх подробицях, легше вирішує завдання розрізнення предметів і пізнання візуальних образів предметів, які важко описати словами, створює передумови конкретно-чуттєвого мислення. Ліва півкуля оцінює зоровий образ розчленовано. Легше пізнаються знайомі предмети і вирішуються завдання подібності предметів, зорові образи позбавлені конкретних подробиць і мають високий рівень абстракції, створюються причини логічного мислення.
Моторна асиметрія пов'язана з тим, що м'язи півкуль, забезпечуючи новий, більш високий рівень регуляції складних функцій мозку, одночасно підвищує вимоги до суміщення двох півкуль.
Спільна діяльність великих півкуль забезпечується наявністю комісуральної системи (мозолистого тіла, передньої та задньої, гіпокампальної та хабенулярної комісур, міжталамічного зрощення), які анатомічно з'єднують дві півкулі головного мозку.
Клінічні дослідження показали, що крім поперечних комісуральних волокон, що забезпечують взаємозв'язок півкуль мозку, також поздовжніх, а також вертикальних комісуральних волокон.
Питання для самоконтролю:
Загальна характеристика нової кори.
Функція нової кори.
Будова нової кори.
Що таке нейронні колонки?
Які галузі кори виділяються вченими?
Характеристика сенсорної кори.
Що таке первинні сенсорні області? Їхня характеристика.
Що таке вторинні сенсорні зони? Їхнє функціональне призначення.
Що таке соматосенсорна область кори і де вона розташована?
Характеристика слухової області кори.
Первинна та вторинні зорові області. Їхня загальна характеристика.
Характеристика асоціативної галузі кори.
Характеристика асоціативних систем мозку.
Що являє собою таламотеменна система. Її функції.
Що являє собою таламолобна система. Її функції.
Загальна характеристика рухової кори.
Первинна моторна кора; її характеристика.
Вторинна моторна кора; її характеристика.
Що таке багатофункціональні рухові колонки.
Характеристика кіркових пірамідних та екстрапірамідних шляхів.
Це частина переднього мозку, розташованої між стовбуром головного мозку та великими півкулями. Основні структури проміжного мозку - таламус, епіфіз та гіпоталамус, до якого приєднаний гіпофіз.
Таламусможна назвати збирачем інформації про всі види чутливості. До нього надходять і в ньому обробляються практично всі сигнали від центрів спинного мозку, стовбура головного мозку, мозочка та РФ. Від нього інформація доставляється в гіпоталамуса та кори великих півкуль.
У таламусі є ядра, де синтезується Про подразники, що діють одночасно. Так, коли ви берете в руку грудку льоду, збуджуються різні неірони: неірони, чутливі до механічним впливамі ті, які сприймають зміни температури, а також чутливі нейрони ока. Проте всі ці сигнали одночасно надходять до тих самих нейронів в ядрах таламуса. Тут вони узагальнюються, перекодуються і до кори передається цілісна інформація про подразник.
Головний мозокрозташований у порожнині черепа. У його будові розрізняють п'ять основних відділів: довгастий мозок, середній мозок, мозок, проміжний мозокта великі півкулі мозку (рис. 61). Іноді в середньому мозку виділяють ще один відділ. міст. Продовгуватий мозок, середній мозок(з мостом) та мозок складають задній мозок, а проміжний мозок та великі півкулі - передній мозок.
До рівня середнього мозку головний мозок є єдиним стволом, але, починаючи із середнього мозку, відбувається його поділ на дві симетричні половини. На рівні переднього мозку головний мозок складається з двох окремих півкуль, що з'єднуються між собою спеціальними мозковими структурами.
Відділи головного мозку та їх функції
Продовгуватий мозокє основною частиною стовбура мозку. Він виконує провідну та рефлекторну функції. Через нього проходять усі шляхи, що з'єднують нейрони спинного мозку з вищими відділами головного мозку. За своїм походженням довгастий мозок є найдавнішим потовщенням переднього кінця нервової трубки, і в ньому лежать центри багатьох найважливіших для життя рефлексів людини. Так, у довгастому мозку знаходиться дихальний центр, нейрони якого реагують на підвищення рівня вуглекислого газу в крові між вдихами. Штучне подразнення нейронів передній частині цього центру призводить до звуження артеріальних судин, підйому тиску, почастішання серцебиття. Роздратування нейронів задньої частини цього центру призводить до зворотних ефектів.
У довгастому мозку знаходяться тіла нейронів, відростки яких утворюють блукаючий нерв. У довгастому мозку знаходяться також центри цілого ряду захисних рефлексів (чхання, кашлю, блювання), а також рефлексів, пов'язаних із травленням (ковтання, слиновиділення та ін.).
Середній мозок , Як і довгастий, є частиною стовбура мозку. На поверхні його, зверненої до мозочка, є чотири невеликі горбики - чотиригір'я. Верхні горби четверохолмія - центри первинної обробки зорової інформації, їх нейрони реагують на об'єкти, що швидко пересуваються в поле зору. Нижні горби четверохолмія - центри первинної обробки слухових стимулів. Нейрони цих центрів реагують на сильні, різкі звуки, наводячи слухову систему стан підвищеної готовності. У середньому мозку розташовані також найважливіші рухові центри, що беруть участь разом із мозочком у підтримці тонусу м'язів та координації пози тіла.
Мозочокрозташований на задній стороні стовбура, позаду довгастого та середнього відділів мозку. Якоюсь мірою будова мозочка повторює будову всього мозку, звідки і з'явилася його назва. Основні функції мозочка такі: 1) регуляція пози тіла та підтримання м'язового тонусу; 2) координація повільних довільних рухів із позою всього тіла; 3) забезпечення точності швидких довільних рухів.
При ураженні мозочка його власник не може стояти із заплющеними очима, кінцівки тремтять, точність рухів порушена, мова робиться невиразною. Відбуваються й інші порушення рухової системи.
Проміжний мозокскладається з верхньої частини - таламуса та нижньої частини - гіпоталамуса, з яким особливою ніжкою з'єднаний гіпофіз.
Таламусє центром обробки всіх видів інформації, крім нюхової, що надходить через органи чуття. У скупченнях нейронів таламуса інформація частково обробляється і надходить у кору великих півкуль. У таламусі розташовані також найвищі центри больової чутливості, саме тут формується больове відчуття. Наприклад, людина прищемила палець і відчуває в ньому біль. Насправді біль виник у представництві пальця в ядрах таламуса, тобто там, куди прийшли сигнали від больових рецепторів прищемленого пальця. У таламусі виявлені також групи нейронів, що грають роль внутрішнього годинника організму. Ритмічно розряджаючись імпульсами, вони дозволяють людині оцінювати перебіг часу.
Гіпоталамус- Головний нейроендокринний орган. Його нейрони виділяють у кров цілу низку регуляторів, управляючих діяльністю гіпофіза. У цих ядрах синтезуються фізіологічно активні речовини, що впливають на сприйняття інформації, емоції, роботу внутрішніх органіві т.п.
У гіпоталамусі розташовані центри голоду та спраги, подразнення нейронів яких призводить до невгамовного поглинання їжі або води. Поразки гіпоталамуса супроводжуються тяжкими ендокринними та вегетативними розладами: зниженням або підвищенням тиску, ушкодженням або почастішанням серцевого ритму, утрудненнями дихання, порушеннями перистальтики кишківника, розладами терморегуляції, змінами у складі крові
Великі півкулі головного мозкулюдини розділені глибокою поздовжньою щілиною на ліву та праву половини. Спеціальна перемичка, утворена нервовими волокнами, мозолисте тіло- поєднує ці дві половини, забезпечуючи координовану роботу великих півкуль.
Наймолодшим у еволюційному плані утворенням мозку людини є кора великих півкуль. Це тонкий шар сірої речовини (тіл нейронів), товщиною лише кілька міліметрів, що покриває весь передній мозок. Кора утворена декількома шарами нейронів, і до її складу входить більша частина всіх нейронів центральної нервової системи людини.
Глибокими борознамикора кожної півкулі ділиться на частки: лобову, тім'яну, потиличну та скроневу (рис. 62). Різні функції кори пов'язані з різними частками. Між борознами розташовані складки кори півкуль. звивини. Така будова дозволяє значно збільшити поверхню кори півкуль. У звивині знаходяться вищі нервові центри. Так, в області передньої центральної звивини лобової частки розташовані найвищі центри довільних рухів, а в області задньої центральної звивини - центри шкірно-м'язової чутливості. На цей час кора докладно картирована і відомі представництва кожного м'яза, кожної ділянки шкіри у корі великих півкуль, і навіть ті ділянки кори, у яких формуються ті чи інші відчуття.
В потиличній частцірозташовані вищі центри зорових відчуттів. Саме тут формується зорове зображення. Інформація до нейронів потиличної часткиприходить із зорових ядер таламусу.
В скроневих частках розташовані вищі слухові центри, що містять різні види нейронів: одні з них реагують на початок звуку, інші – на певну частотну смугу, треті – на певний ритм. Інформація в цю область надходить із слухових ядер таламусу. Центри смаку та нюху розташовані в глибині скроневих часток.
В лобові частки надходить інформація про всі відчуття. Тут відбувається її сумарний аналіз та створюється цілісне уявлення про образ. Тому цю зону кори називають асоціативною, саме з нею пов'язана здатність до навчання. Якщо лобова коразруйнована, то не виникає асоціацій між видом предмета та його назвою, між зображенням літери та звуком, який вона позначає. Навчання стає неможливим.
У глибині великих півкуль розташовані скупчення нейронів, що утворюють ядра лімбічної системи, що є головним емоційним центром мозку Ядра лімбічної системи відіграють важливу роль при запам'ятовуванні нових понять, навчанні. У самого основи мозку розташовані лімбічні ядра, у яких знайдено центри страху, люті, задоволення. Руйнування ядер лімбічної системи призводить до зниження емоційності, відсутності тривоги та страху, недоумства.
Вся діяльність людини перебуває під контролем кори великих півкуль. Цей відділ мозку забезпечує взаємодію організму з навколишнім середовищем та є матеріальною базою для психічної діяльності людини.
Нові поняття
Стовбур мозку. Головний мозок. Продовгуватий мозок. Середній мозок. Мозочок. Проміжний мозок. Великі півкулі. Кора великих півкуль
Дайте відповідь на питання
1. Якими відділами утворено стовбурову частину головного мозку? 2. Центри яких рефлексів розташовані у довгастому мозку? 3. Яке значення мозочка в організмі людини? Які відділи мозку допомагають йому виконувати свої функції? 4. У якому відділі мозку розташовані вищі центри больової чутливості? 5. Які розлади організму виникають у людини у разі порушення роботи гіпоталамуса? 6. Яке значення борозен та звивин у будові великих півкуль головного мозку?
ПОДУМАЙТЕ!
Як можна перевірити відхилення в роботі мозочка?
