Відділення спортивної травматології та спортивної медицини. Європейська клініка спортивної травматології та ортопедії Як потрапити на прийом до спортивного лікаря

Фахівець даного профілю постійно консультує професійних спортсменів, тому він повинен не тільки вміти діагностувати захворювання та ушкодження опорно-рухового апарату, а й досконало володіти знаннями фізіології, дієтології та психології. До компетенції спортивного лікаря входить розробка спеціального харчуваннядля спортсмена, що сприяє зростанню м'язової маси.

Найчастіше спортивному лікарю доводиться займатися діагностикою та лікуванням наступних патологій:

  • Запалення суглобової сумки;
  • Кровотечі з носа, що виникли внаслідок сильного удару;
  • Синовіт;
  • Струс головного мозку;
  • Невропатія;
  • Розтягнення зв'язок;
  • Переломи кісток;
  • Вивихи;
  • Запалення періоста (окістя);
  • Розрив меніска;
  • Перелом носа.

Це далеко не весь перелік патологій, які доводиться лікувати спортивному лікареві, а лише ті, з якими найчастіше спеціаліст цього профілю має справу.

Коли потрібна консультація спортивного лікаря?

Звичайно, немає жодного професійного спортсмена, який не мав би свого доктора зі спортивної медицини. До фахівця цього профілю звертаються за консультацією чи наданням допомоги. Іноді виникають такі стани, які потрібні негайного втручання лікаря, інакше можуть розвинутися ускладнення. Приводом для якнайшвидшого звернення до спортивного лікаря є такі патології:

  • Сильний забій кінцівок чи тіла, що призвело до порушення рухливості;
  • Набряк тканин в ділянці отриманого удару, різка болючість;
  • Припухлість та почервоніння шкіри над суглобом, порушення рухливості в ділянці суглоба;
  • Загострення хронічних запальних захворюваньсуглобів чи суглобової сумки;
  • Запаморочення та блювання після отриманого удару в голову;
  • Вивих кінцівки;
  • Кровотечі із носа.

Де знайти хорошого спортивного лікаря?

Якщо ви професійно зайнялися спортом і вам необхідна консультація спортивного доктора, але ви не знаєте, до кого найкраще звернутися, наш сайт допоможе зробити правильний вибір. У рубриці «лікарі» ми підібрали для вас найкращих спортивних лікарів Москви, які мають багатий досвід роботи, великий трудовий стаж та високий рейтинг популярності серед професійних спортсменів.

Вибрати дійсно хорошого фахівця даної сфери вам допоможуть докладні відгукиінших людей. Вивчивши відгуки справжніх чи колишніх спортсменів, ви зможете швидко визначитися, до кого з лікарів найкраще звернутися по консультацію чи допомогу.

Як потрапити на прийом до спортивного лікаря?

Для того щоб потрапити на консультацію до лікаря спортивної медицини, необхідно попередньо зв'язатися з адміністратором клініки і записатися на прийом. Це можна зробити будь-яким зручним для вас способом: з'явившись в центр особисто, зателефонувавши або зв'язавшись з онлайн консультантом прямо на сайті. Попередній запис на прийом дозволить вам вибрати найбільш підходящий день і час.

Автор монографії – кандидат медичних наук, відомий спортивний хірург – розглядає різні методи відновлення спортивної працездатності після травм та захворювань опорно-рухового апарату. У розділі докладно описуються методи профілактики, лікування, подальшої реабілітації із застосуванням різноманітних засобів впливу.

Для спортивних лікарів та тренерів.

Глава I.
Розділ II.
Розділ III.
Розділ IV.
Розділ V.
Розділ VI.

Сучасний спорт характеризується різким зростанням обсягів та інтенсивності тренувальних навантажень, що пред'являє до організму спортсмена високі вимоги та підвищує рівень ризику отримання ним травм. Тому спортивна медицина здебільшого спрямована на профілактику травматизму та прагне звести цей ризик до нуля.

Спортивна травматологія, одна з областей спортивної медицини, займається зокрема проблемами комплексної реабілітації спортсменів з травмами опорно-рухового апарату. Методологічну основу її становлять:
вивчення особливостей патології опорно-рухового апарату у взаємозв'язку із сукупністю психічних, біологічних, соціальних, матеріальних та інших факторів;
вивчення патології опорно-рухового апарату з урахуванням необхідності підвищення спортивно-технічної майстерності, психологічної стійкості тощо;
заходи щодо відновлення спортивної працездатності, органічно пов'язані з фізичним, розумовим та моральним вихованням людини та поєднують у собі інтереси педагогіки, спортивної науки, і зокрема практичної медицини.

Лікувальний процес у клініці спортивної травматології вирізняє етапність. Він включає етапи: медичної та спортивної реабілітаціїта етап спортивного тренування. Кожен із них ділиться на періоди.

Етап медичної реабілітаціїполягає у відновленні функції травмованого органу, а також у відновленні загальної та професійної працездатності спортсмена.

Етап спортивної реабілітації має на меті поступово та послідовно підвести спортсмена до нормальних тренувань з урахуванням колишньої спеціалізації та необхідного рівня обсягів та інтенсивності. фізичного навантаження. Велике місце займає тут відновлення такої якості, як витривалість. На цьому етапі поступово та послідовно включаються циклічні, силові, швидкісно-силові та, нарешті, складнокоординаційні вправи. Після завершення цього етапу реабілітації спортсмен розпочинає тренування без обмежень за індивідуальним планом. Слід зазначити, що ця схема лише загальне уявленняпро хід реабілітаційних заходів. У кожному конкретному випадку, залежно від характеру патології, виду спорту, періоду підготовки, кваліфікації спортсмена та його особистісних особливостей, процес реабілітації будується індивідуально. Не вдаючись у подробиці, можна лише вказати, що чим вища його кваліфікація, тим більше ранні термінипісля операції включаються вправи цієї спортивної реабілітації і, більше, можуть бути використані елементи етапу спортивного тренування.

У процесі лікування спортсмена проводиться аналгезуюча, дегідратаційна та інша терапія, проводиться оперативне втручання, використовуються медикаментозні засоби, що дозволяє усунути зміни у ураженому сегменті, відновити вихідний рівень загальної та спеціальної спортивної працездатності та перевести реадаптацію до граничних за потужністю, інтенсивністю та тривалістю фізичних навантажень.

Збільшене лабораторно-технічне оснащення спеціалізованої допомоги дозволяє проводити достатньо високому рівніпараклінічне поглиблене обстеження. Нові фізіотерапевтичні апарати розширюють діапазони комплексної терапії. Спрямований вплив протягом відновлювальних процесів досягається застосуванням різних біологічно активних препаратів, масажних рідин, мазей, лікувальних та розігрівальних розтирок та кремів.

Відповідно до вищесказаного широко застосовуються «керовані», або «програмовані» варіанти реабілітації для спортсменів високої кваліфікації з травмами опорно-рухового апарату. Для цієї мети розробляється спеціальна універсальна спортивно-ортопедична система, що дозовано регулює величину кута згинання та розгинання, зусилля, кутову швидкість із зворотним зв'язком для попередження зриву ходу відновлювального процесу та математичний апарат для оцінки симптоматики та управління процесами реабілітації.

Істотною особливістю лікувального процесу на всіх рівнях надання травматологічної допомоги (лікар команди - лікар збору - лікар лікарсько-фізкультурного диспансеру - лікар спеціалізованого ортопедо-травматологічного відділення - лікар реабілітаційного відділення - лікар команди) є сувора наступність в організації спеціалізованої допомоги, лікування.

В основу цієї монографії покладено шістнадцятирічний досвід роботи відділення спортивної травми 1 Московського міського лікарсько-фізкультурного диспансеру (МГВФД №1), в якому отримало лікування понад 10 000 травмованих спортсменів. Роботу цього стаціонару організовано таким чином, що травмований спортсмен госпіталізується не лише для надання необхідної лікувальної допомоги (планово чи екстрено), а й спостерігається на етапах медичної та спортивної реабілітації. Тому оперуючий хірург має можливість не тільки спостерігати спортсмена, що переніс оперативне втручання, але й брати безпосередню участь у процесі його відновлення. Досвід показує, що така позиція хірурга є дуже бажаною. Водночас у монографії відбито досвід роботи великого колективу фахівців реабілітаційного та відновлювального відділень диспансеру. У зв'язку із цим хочеться висловити слова вдячності та подяки за допомогу в роботі головному лікарю МГВФД № 1 Л. Н. Маркову, зав. відділенням спортивної травми А. А. Щукіну, зав. відділенням реабілітації В. А. Григор'євої, керівнику відділення лікувальної фізкультури М. І. Гершбургу, колегам по роботі А. А. Балакірєву, П. С. Терентьєву, В. Л. Сафонову, І. А. Баранову, В. М. Грачову . Особлива подяка І. М. Товбіну, з яким розпочиналися основні розробки щодо відновлення колінного суглоба, ахіллова сухожилля та хребта.

Висловлюю також подяку професорам Р. Ш. Сайфуллі, В. А. Шестакову, Н. А. Худадову за надану можливість використовувати їх матеріали з медикаментозних, психологічних засобів відновлення спортсмена. Можливо, робота не позбавлена ​​недоліків. Не всі розділи комплексної реабілітації набули повного висвітлення та закінченості. Усі критичні зауваження та побажання будуть прийняті з подякою.

Хто постійно контролює стан здоров'я спортсменів та відповідає за їх підготовку до змагань різного рівня? Хто відразу ж приходить на допомогу у разі травм та інших невідкладних станівпід час тренувань? Таким фахівцем є лікар спортивної медицини, спектр обов'язків якого є надзвичайно широким. Ця професія вважається однією з найнеобхідніших у спорті. Лікарі працюють як із конкретними спортсменами, так і з цілими командами.

Чим займається лікар?

Спортивним лікарям необхідно мати широкі знання з області різних медичних спеціальностей: кардіології, травматології, дієтології, хірургії, фармакології та ін. При цьому такі фахівці повинні мати чудові організаторські здібності, особливо якщо вони займаються великими спортивними командами.

Чим займається лікар? Він має вміти:

  • проводити діагностику стану спортсменів з урахуванням їхньої конкретної діяльності;
  • постійно стежити за здоров'ям своїх підопічних;
  • надавати першу медичну допомогу при небезпечних станів, що виникли під час виконання спортивних вправ;
  • лікувати вірусні та соматичні хвороби;
  • контролювати прийом лікарських препаратівспортсменами та не допускати вживання заборонених медикаментів;
  • правильно ставити діагноз при всіляких ушкодженнях опорно-рухового апарату та ін.

Багато спортивних лікарів ведуть і наукову діяльність, Що полягає у проведенні досліджень у різних галузях медицини, пов'язаних безпосередньо з особливостями роботи.

Коли варто відвідати спеціаліста?

Специфіка цієї спеціальності полягає в тому, що спортивний лікар постійно знаходиться поряд із підопічними та веде ретельний контроль за станом їхнього здоров'я. Він завжди прийде на допомогу у разі травм або інших захворювань, а при необхідності проводитиме лікування разом з іншими фахівцями (неврологами, ортопедами, хірургами та ін.). Досить часто до такого лікаря звертаються з появою симптомів бурситу.

Як стати спортивним лікарем?

Якщо ви вирішили стати спортивним лікарем, то спочатку вам необхідно здобути вищу медична освітаза спеціальністю «Лікувальна справа». Навчання триватиме 6 років. Далі можна піти найкоротшим шляхом та продовжити навчання в ординатурі за спеціальністю «Лікувальна фізкультура та спортивна медицина». Але більш надійним для майбутньої кар'єри спочатку буде навчання в інтернатурі за однією з необхідних вам спеціальностей (1 рік), а потім вже в ординатурі (2 роки). Ви не тільки отримаєте дві спеціальності, а й суттєво розширите спектр посад, які зможете згодом обіймати. Ви можете вступити до наступних московських вузів: РНІМУ, РУДН, МДМСУ та ін.

Відомі фахівці Москви

Розвиток вітчизняної спортивної медицини відноситься до 20-х років минулого століття, коли в СРСР стало приділятися більше уваги не лише фізичному вихованню, а й пов'язаним із ним проблемам. У 1931 році вперше була позначена необхідність створення нового лікарського профілю - фахівця з лікувальної фізкультури. Великий внесок у розвиток цієї галузі медицини зробив Летунов С.П., який взяв на себе керівництво лабораторією лікарського контролю при Центральному науково-дослідному інституті фізкультури. Велика роль і Граєвської Н.Д., що у 70-ті роки керувала Федерацією спортивної медицини.