Микола Некрасов - Зелений шум: Вірш. Некрасов зелений шум текст Розмір та римування

Микола Олексійович Некрасов

Іде-гуде Зелений Шум,
Зелений шум, весняний шум!

Граючи, розходиться
Раптом вітер верховий:
Гойдає кущі вільхові,
Підійме пил квітковий,
Як хмара, - все зелено:
І повітря, і вода!

Іде-гуде Зелений Шум,
Зелений шум, весняний шум!

Скромна моя господиня
Наталія Патрікеївна,
Водою не зробить!
Та з нею біда трапилася,
Як літо жив я в Пітері.
Сама сказала, дурна,
Типун їй на язик!

У хаті сам-друг з обманщицею
Зима нас замкнула,
У мої очі суворі
Дивиться – мовчить дружина.
Мовчу… а дума люта
Спокою не дає:
Вбити… так шкода серцеву!
Стерпіти так сили немає!
А тут зима кудлата
Реве і день і ніч:
«Убий, убий зрадницю!
Лиходія зведи!
Або весь вік промиєшся,
Ні вдень, ні довгої ночі
Спокою не знайдеш.
В очі твої безсоромність
Сусіди наплюють!..»
Під пісню-завірюху зимову
Зміцніла дума люта -
Припас я гострий ніж…
Та раптом весна підкралася.

Іде-гуде Зелений Шум,
Зелений шум, весняний шум!

Як молоком облиті,
Коштують сади вишневі,
Тихенько шумлять;
Пригріті теплим сонечком,
Шумлять повеселілі
Соснові риштування;
А поряд новою зеленню
Ліплять пісню нову
І липа блідолиста,
І біла березонька
Із зеленою косою!
Шумить тростинка мала,
Шумить високий клен.
Шумлять вони по-новому,
По-новому, весняному…

Іде-гуде Зелений Шум,
Зелений шум, весняний шум!

Слабшає дума люта,
Ніж валиться з рук,
І все мені пісня чується
Одна — у лісі, на лузі:
«Люби, поки любиться,
Терпи, поки терпиться,
Прощай, поки прощається,
І — бог тобі суддя!

Миколи Некрасова важко назвати любителем пейзажної лірики, хоча у багатьох його поемах присутні цілі розділи, присвячені опису природи. Автора спочатку цікавила соціальна тематика, тому до літераторів, які присвячували вірші красі лук і лісів, Некрасов ставився з деяким осудом, вважаючи, що вони просто витрачають свій талант.

Тим не менш, 1863 року під враженням від українських народних пісень Некрасов написав вірш «Зелений Шум». Подібним барвистим епітетом в Україні часто обдаровували весну, яка несла із собою перетворення та оновлення природи. Такий образний вираз настільки вразив поета, що він зробив його ключовим у своєму вірші, використавши як своєрідний рефрен. Не дивно, що згодом рядки цього твору лягли в основу однойменної пісні.

Починається вірш із фрази у тому, що «йде-гуде Зелений Шум». І відразу ж педантичний автор дає розшифрування цьому рядку, розповідаючи про те, як «граючи, розходиться раптом вітер верховий». Він пробігає хвилями верхівками чагарників і дерев, які тільки недавно вкрилися молодим листям. Це і є той Зелений Шум, який неможливо сплутати ні з чим іншим. Символ весни, він нагадує про те, що настала чудова пора року, коли «як хмара, — все ділено, і повітря, і вода!».

Після настільки ліричного вступу Некрасов все ж таки переходить до своєї улюбленої соціальної теми, за допомогою незначних штрихів відтворюючи картину сільського життя. Цього разу увагу поета привернув любовний трикутник, у центрі якого опинилася проста сільська жінка, яка змінила чоловікові, поки той був на заробітках у Пітері. Люта зима, замкнувши подружжя в хаті, вселила в серце глави сім'ї не благочестиві помисли. Він захотів убити зрадницю, бо стерпіти такий обман - "так сили немає". І в результаті вже наточений ніж, а думка про вбивство стає дедалі більш відчутною. Але настала весна і розвіяла наслання, і ось уже «пригріті теплим сонечком, шумлять веселі соснові ліси». Коли на душі світло, всі похмурі думки йдуть геть. І чарівний Зелений Шум ніби розставляє все на свої місця, очищаючи серце від скверни. Чоловік прощає свою невірну дружину зі словами: "Люби, поки любиться". І це прихильне ставлення до жінки, яка завдала йому сильного душевного болю, можна сприймати, як ще один подарунок весни, яка стала переломним моментом у житті сільської пари.

Великі про вірші:

Поезія — як живопис: інший твір захопить тебе більше, якщо ти розглядатимеш його поблизу, а інший — якщо відійдеш подалі.

Невеликі манірні вірші дратують нерви більше, ніж скрип немазаних коліс.

Найцінніше у житті та у віршах — те, що зірвалося.

Марина Цветаєва

Серед усіх мистецтв поезія найбільше піддається спокусі замінити свою власну своєрідну красу вкраденими блискітками.

Гумбольдт Ст.

Вірші вдаються, якщо створені за душевної ясності.

Твір віршів ближче до богослужіння, ніж зазвичай вважають.

Коли б ви знали, з якого сміття Зростають вірші, не знаючи сорому... Як кульбаба біля паркану, Як лопухи та лобода.

А. А. Ахматова

Не в одних віршах поезія: вона розлита скрізь, вона довкола нас. Погляньте на ці дерева, на це небо — звідусіль віє красою та життям, а де краса та життя, там і поезія.

І. С. Тургенєв

У багатьох людей твір віршів - це хвороба зростання розуму.

Г. Ліхтенберг

Прекрасний вірш подібний до смичку, що проводиться по звучних фібрах нашої істоти. Не свої — наші думки змушує поет співати всередині нас. Розповідаючи нам про жінку, яку він любить, він чудово пробуджує в нашій душі нашу любов і нашу скорботу. Він чарівник. Розуміючи його, ми стаємо поетами, як і він.

Там, де ллються витончені вірші, не залишається місця самотності.

Мурасакі Сікібу

Звертаюся до російського віршування. Думаю, що згодом ми звернемося до білого вірша. Рифм у російській мові замало. Одна викликає іншу. Полум'я неминуче тягне за собою камінь. Через відчуття неодмінно виглядає мистецтво. Кому не набридли любов і кров, важкий і дивний, вірний і лицемірний, та інше.

Олександр Сергійович Пушкін

- …Хороші ваші вірші, скажіть самі?
- Жахливі! – раптом сміливо та відверто промовив Іван.
– Не пишіть більше! - попросив прийшов благаюче.
– Обіцяю та клянусь! – урочисто промовив Іван…

Михайло Опанасович Булгаков. "Майстер і Маргарита"

Ми всі пишемо вірші; поети від інших лише тим, що пишуть їх словами.

Джон Фаулз. "Коханка французького лейтенанта"

Будь-який вірш — це покривало, розтягнуте на вістрях кількох слів. Ці слова світяться, як зірки, через них і існує вірш.

Олександр Олександрович Блок

Поети давнини, на відміну від сучасних, рідко створювали більше дюжини віршів протягом свого довгого життя. Воно й зрозуміло: всі вони були відмінними магами і не любили витрачати себе на дрібниці. Тому за кожним поетичним твором тих часів неодмінно ховається цілий Всесвіт, наповнений чудесами - нерідко небезпечними для того, хто необережно розбудить рядки, що задрімали.

Макс Фрай. "Бовтливий мрець"

Одному зі своїх незграбних бегемотів-віршів я приробив такий райський хвостик.

Маяковський! Ваші вірші не гріють, не хвилюють, не заражають!
- Мої вірші не грубка, не море та не чума!

Володимир Володимирович Маяковський

Вірші - це наша внутрішня музика, наділена словами, пронизана тонкими струнами смислів і мрій, а тому - женіть критиків. Вони - лише жалюгідні присхлубані поезії. Що може сказати критик про глибини вашої душі? Не пускайте туди його вульгарні ручки, що обмацують. Нехай вірші здаватимуться йому безглуздим муканням, хаотичним нагромадженням слів. Для нас - це пісня свободи від нудного розуму, славна пісня, що звучить на білих схилах нашої дивовижної душі.

Борис Крігер. "Тисяча життів"

Вірші – це трепет серця, хвилювання душі та сльози. А сльози є не що інше, як чиста поезія, яка відкинула слово.

"Зелений Шум" Микола Некрасов

Іде-гуде Зелений Шум,
Зелений шум, весняний шум!

Граючи, розходиться
Раптом вітер верховий:
Гойдає кущі вільхові,
Підійме пил квітковий,
Як хмара, - все зелено:
І повітря, і вода!

Іде-гуде Зелений Шум,
Зелений шум, весняний шум!

Скромна моя господиня
Наталія Патрікеївна,
Водою не зробить!
Та з нею біда трапилася,
Як літо жив я в Пітері.
Сама сказала, дурна,
Типун їй на язик!

У хаті сам-друг з обманщицею
Зима нас замкнула,
У мої очі суворі
Дивиться – мовчить дружина.
Мовчу… а дума люта
Спокою не дає:
Вбити… так шкода серцеву!
Стерпіти так сили немає!
А тут зима кудлата
Реве і день і ніч:
«Убий, убий зрадницю!
Лиходія зведи!
Або весь вік промиєшся,
Ні вдень, ні довгої ночі
Спокою не знайдеш.
В очі твої безсоромність
Сусіди наплюють!..»
Під пісню-завірюху зимову
Зміцніла дума люта -
Припас я гострий ніж…
Та раптом весна підкралася.

Іде-гуде Зелений Шум,
Зелений шум, весняний шум!

Як молоком облиті,
Коштують сади вишневі,
Тихенько шумлять;
Пригріті теплим сонечком,
Шумлять повеселілі
Соснові риштування;
А поряд новою зеленню
Ліплять пісню нову
І липа блідолиста,
І біла березонька
Із зеленою косою!
Шумить тростинка мала,
Шумить високий клен.
Шумлять вони по-новому,
По-новому, весняному…

Іде-гуде Зелений Шум,
Зелений шум, весняний шум!

Слабшає дума люта,
Ніж валиться з рук,
І все мені пісня чується
Одна — у лісі, на лузі:
«Люби, поки любиться,
Терпи, поки терпиться,
Прощай, поки прощається,
І - бог тобі суддя!

Аналіз вірша Некрасова "Зелений Шум"

Вірш «Зелений шум» було написано 1863 р. і опубліковано в «Сучаснику» № 3 за 1863 р., потім включено до збірки 1864 р.

З образом зеленого шуму Некрасовпознайомився, прочитавши 1856 р. українську пісню з коментарями Максимовича. У них було описано, як Дніпро, до якого дівчата зверталися в пісні, і весь простір довкола заволакував зеленню, здіймався вітер, з'являлися хмари квіткового пилку. Ці образи Некрасов використовував у вірші.

Вірш «Зелений шум» було неодноразово покладено музику (його пейзажна частина).

Літературний напрямок, жанр

Вірш можна віднести до рольової лірики. Епічний герой - селянин, який приїхав із заробітків у Пітері і дізнався про зраду дружини. Некрасов наслідує жанр сімейно-побутових пісень про кохання і зраду. Письменники-реалісти дуже цінували народні пісні цього жанру, вважаючи, що вони говорять про те, що буває в житті, що є типовим.

Тема, основна думка та композиція

Тема – чоловік переживає зраду дружини та утримується від убивства, піддавшись впливу весняного оновлення.

Основна думка: перемога життя (весни) над смертю (взимку), прощення над помстою. Відродження природи після зимової сплячки та звільнення людини від образи, непрощення та всього, що вбиває душу.

Вірш побудований на психологічному паралелізмі (оновлення природи та людської душі). Композиційно воно ділиться на 4 частини з двома темами, що чергуються. Перша і третя частини розповідають про прихід весни і про зміни в природі, її прикрасу та оновлення. Чотири рази повторюється рефрен.

Друга і четверта частини присвячені сюжету про селянина та його зрадницю-дружину. Некрасов використовує пейзаж як рамку для опису драматичних подій у сім'ї епічного героя та її сповіді. У першій епічній частині він розповідає про зраду дружини, про свої коливання в тому, як же вчинити, про задум убити зрадницю, що дозріла за довгу зиму. Перша епічна частина закінчується приходом змін: "Але тут весна підкралася". У другій епічній частині стан природи та людини приходить у гармонію, епічний герой ніби отримує від самої природи, з пісні, яка звучить звідусіль, дар мудрості та прощення, Божий дар.

Стежки та образи

Пейзаж Некрасова діяльний та динамічний. «Йде-гуде зелений шум» – це уособлення весни, що прийшла, і символ нового початку, зміни, пожвавлення природи і душі. У цьому фольклорному образі, який Некрасов запозичив із пісні, про що чесно сказав у примітці, поєднуються свіжий колір та неспокійний звук. Зелений шум – метонімія (шум зелені). У вірші уособлюється верховий вітер (сильний весняний вітер), який « граючи, розходиться». За допомогою уособлень описуються дерева: соснові ліси повеселілі, липа та берізочка лепікають пісню, біля берези зелена коса. Весняний пейзаж містить порівняння: зелений квітковий вільховий пил подібний до хмари, сади вишневі ніби облиті молоком..

У пейзажній частині Некрасов використовує постійні фольклорні епітети: весняний шум, тепле сонечко, липа блідолиста, біла берізочка, зелена коса, тростинка мала, високий клен. Повторення слова або однокорінних слів акцентують увагу на слові: зелений шум, шумить тростинка, шумить клен, шумлять по-новому, нова зелень, нова пісня.

В епічній частині теж використовуються епітети та метафоричні епітети: скромна хазяйка, очі суворі, дума люта, зима кудлата, довга ноченька, очі безсоромні, пісня-завірюха зимова, гострий ніж. Це постійні фольклорні епітети або епітети, пов'язані із зимовим станом природи та серця людини. Щоб ще більше зв'язати зиму в природі і в серці, Некрасов використовує уособлення: зима замкнула подружжя у хаті і день і ніч реве, вимагаючи вбити зрадницю і лиходія.

Мова епічного героя сумбурна, рясніє незакінченими фразами. Некрасов наслідує розмовної мови з неповними пропозиціями, фразеологізмами («водою не замутить» - тиха, скромна, «типун їй на язик», начхати в безсоромні очі). Епічний герой називає дружину на ім'я по батькові не з особливої поваги, а за російською традицією. Він прикро, що дружина розповіла йому про зраду, порушивши звичну гармонію, називає її дурною. Слова про зраду епічний герой навіть може вимовити, замінюючи їх перифразом: «З нею біда случилася».

Слово Некрасова точно і ємно. Фраза « шкода її, серцеву»виявляє любов героя до дружини. Зробивши свій моральний вибір, герой приймає любов, терпіння та прощення, а все гірше в серці, що символізує переможена зима, віддає на Божий суд.

Розмір та римування

Розмір вірша схожий на четирехстопний ямб, але численні пірріхії наближають його до тонічного пісенного вірша. Вірш не має рими (білий вірш).