Простір моррісона в черевній порожнині. Ультразвукове дослідження черевної порожнини

Дослідження черевної порожнинита її органів застосовуються прилади, що працюють у реальному масштабі часу, оснащені лінійними, конвексними, секторними та спеціальними зондами з частотою сканування 2.6, 3.5, 5 та 7.5 МГц.

В даний час існують чотири види ультразвукового дослідження:

• зовнішнє,
• через промежину,
• внутрішньопорожнинна,
• інтраопераційне.

Через відсутність у комплектності базового приладу спеціальних зондів для ендокавітарного та інтраопераційного дослідження на практиці найчастіше використовується методика зовнішнього дослідження, на ній ми зупинимося докладніше.

Існують різні підходи до методики зовнішнього ехографічного дослідження черевної порожнини та її органів, однак у будь-якому випадку слід дотримуватись певних методологічних правил, які дозволяють максимально наблизитися до бажаного результату: загальний оглядовий огляд черевної порожнини дозволяє оцінити стан і підшкірну жирову клітковину, виявити грижі та раси передньої черевної стінки, стан парієтальної очеревини та наявність вільної рідини в черевній порожнині; цілеспрямоване дослідження окремих органів черевної порожнини дозволяє оцінити положення органу, його топографо-анатомічне ставлення до сусідніх органів, рухливість, форму, контури, розміри, стан, проток, стінок, а також стан ехогенності тканини органа у вигляді осередкових або дифузних змін; детальний прицільний огляд дозволяє проводити дослідження хворобливих ділянок, утворень, що пальпуються, і огляд органів з передбачуваним захворюванням.

Брюшина загалом у нормі не локується. Іноді на рівні передньої стінки живота вдається диференціювати парієтальну очеревину у вигляді вузької ехогенної смужки. При великих асцитах у вигляді такої ж ехогенної смужки можлива локація вісцеральної очеревини петель кишківника.

Патологія

Ушкодження очеревини

Самостійні ушкодження очеревини трапляються рідко. Ехографічний інтерес представляє поєднання з пораненням чи травмою внутрішніх органів визначення характеру ушкодження, наявності внутрішньої кровотечі, перитоніту та інших.

Кровотеча у черевній порожнині

Може бути виявлено при закритих травмах внутрішніх органів, найчастіше при розривах кишечника з брижею, та селезінки, а також при апоплексії яєчника та розриві трубної вагітності.

У перші години після травми рідка кров виявляється в черевній порожнині у вигляді анехогенних скупчень, які в залежності від зміни положення тіла можуть змінювати місце та форму. Після 24-48 годин з настанням процесу реорганізації кров, що вилилася, змінює свою форму і ехогенність. Локуються різних розмірів ехогенні плаваючі чи фіксовані до кишечника освіти (згустки).

Гематома

Свіжа (посттравматична або виникла внаслідок порушення системи згортання) гематома локується як анехогенное утворення різних розмірів, невизначеної форми і з нечіткими контурами. Процес старіння може протікати у двох фазах: на периферії утворюється слабоехогенна капсула, а посередині округла анехогенність - помилкова кіста, яка в деяких випадках нагноюється і перетворюється на абсцес. Для другої фази характерні зменшення гематоми у розмірі та підвищення її ехогенності з появою елементів кальцифікації.

Захворювання

Асцит

Це скупчення великої кількості рідини в черевній порожнині. Частими причинами асциту є: , перикарда, нирок, аліментарна дистрофія в її набряковій формі, застій у системі ворітної вени внаслідок цирозу печінки або гострого гепатиту, рак очеревини, карцинома яєчника та ін.

Слід зазначити, що в черевній порожнині в нормі знаходиться невелика кількість рідини, зокрема у позадиматочному просторі і періоваріально перед менструацією.

Чиста неінфікована асцитична рідина локується у вигляді анехогенних зон, у лежачому положенні накопичується в першу чергу навколо та у воротах печінки, у ложі жовчного міхура. При збільшенні обсягу рідина поширюється на бічні частини живота, малий таз та простір Моррісона. Для виявлення невеликих кількостей рідини дослідження проводиться у різних положеннях тіла та стоячи. На тлі великої кількості асцитичної рідини добре локуються навіть невеликі розміри печінка, що плаває жовчний міхурз потовщеними подвоєними контурами, петлі кишечника з їхньою перистальтикою, апендикулярний відросток, матка, труби та яєчники. Часто на тлі рідини можна побачити плаваючі ехосигнали (фібрин). При інфікуванні рідина змінює свою ехогенність у бік підвищення, але в її фоні локується скупчення дрібних і великих ехогенних плаваючих сигналів (гній).

Слід приділити належну увагу хорошому регулюванню (контрасту та світла) апарату, підбору адекватного місця сканування зонда, бо можна штучно створити ілюзію наявності чи відсутності рідини в черевній порожнині.

Асцит слід диференціювати від ряду рідинних утворень, таких, як великі кісти яєчників, гігантських міксом, ехінококових кіст кишечника, брижі, ліпоматозу та інших, які іноді можуть займати всю черевну порожнину, не дозволяючи побачити внутрішні органи, І, на жаль, часто таким хворим приписується декомпенсований. Щоправда, за допомогою ехографії завжди вдається виправити помилку. Для диференціації слід обстежити хворого в положенні на животі через ділянку нирок і бічні міжреберні проміжки. При цьому завжди можна виявити внутрішні органи та деякі специфічні особливості утворень, які приймаються за асцит.

Останнім часом за допомогою ехографії робляться спроби розмежувати асцит доброякісного та злоякісного походження, особливо коли неможливо виявити місце ракової поразки. Вважається, що якщо при доброякісному (цироз) асциті стінка жовчного міхура завжди потовщена (до 4 мм і більше), з подвоєним контуром і наявністю холестеринового каміння або осаду (щоправда, це може залежати від тривалості асциту), то при злоякісних утвореннях 97% стінка міхура одинарна, товщина її не перевищує 3 мм, відсутня чи є знахідкою холестаз у жовчному міхурі. При раковому асциті петлі кишечника розширені, ригідні, без видимої перистальтики.

Однак ці дані потребують перевірки на великому клінічному матеріалі.

Ці припущення може підтвердити цитологічне та лабораторне дослідженняасцитичної рідини.

Запалення очеревини (перитоніт)

Запалення очеревини може бути гострим або хронічним. За характером поширення запального процесу на поверхні очеревини розрізняють: перитоніти відмежовані та дифузні (розлиті).

Дифузний перитоніт

Дифузний перитоніт може бути місцевим, якщо займає одну анатомічну область живота і розташовується в безпосередній близькості від джерела інфекції (гострий деструктивний апендицит, гострий холецистит, панкреатит, випробовування виразки шлунка та дванадцятипалої кишки, травма кишечника), і поширеним, якщо займає кілька анатомічних областей живота, тобто коли є кілька інфекційних джерел. Поразка всієї очеревини називають загальним перитонітом. У клінічній практицізустрічаються і перитоніти неясної етіології, коли осередок інфекції не виявляється і на операційному столі.

Ехографічна картина дифузного перитоніту (місцевого або поширеного) залежить від ступеня залучення очеревини до запальний процес. На початковому етапі очеревина дрібнозернисто ущільнена, має білястий відтінок і присутній симптом відлуння ехо від ущільненої стінки очеревини, через що буває важко візуалізувати внутрішні органи. У різних відділах черевної порожнини виявляється рідина (транссудат чи гній), диференціація становить труднощі.

Відмежовані перитоніти (абсцеси)

Ехографічна діагностика відмежованих скупчень рідини в черевній порожнині становить значні труднощі і вимагає від фахівця великої навички у визначенні локалізації та правильної інтерпретації виявленої патології. Для цього слід дотримуватись певних правил:

• Добре знати топографічну анатоміюповерхів черевної порожнини, перитонеальних та ретроперитонеальних просторів — місць, де найчастіше можуть бути виявлені скупчення рідини.
• При дослідженні слід використовувати різні положення тіла людини, наскільки це дозволяє стан здоров'я.
• Для поліпшення візуалізації треба використовувати фізіологічні вікна (печінка, селезінку, сечовий міхур та ін.).
• Для орієнтації треба використовувати прилеглі до вогнища анатомічні утворення (печінка, жовчний міхур, підшлункова залоза, великі судини, петлі кишечника, селезінка, сечовий міхур, матка та ін.).

• Для правильного ехографічного трактування виявленого скупчення рідини слід провести зіставлення з клінічними даними хворого на день дослідження.

Незважаючи на певні складності, за наявності навички у дослідника ехографія є єдиним методом, що дозволяє без особливих труднощів діагностувати абсцеси черевної порожнини. Краще візуалізуються права половина черевної порожнини та лівий нижній квадрант. Діагностика абсцесслевлевого верхнього квадранта дещо скрутна, заважають поперечноободова кишка і шлунок, особливо якщо є вміст, а також селезінка у разі її збільшення.

Відмежовані абсцеси черевної порожнини діляться по клінічному перебігуна гострі та хронічні; за розташуванням на піддіафрагмальні та підпечінкові - розташовуються у верхньому поверсі черевної порожнини; міжкишкові - їх локалізація може бути різною; малого таза - локалізуються: у чоловіків у прямокишково-міхуровому, у жінок - у прямокишково-матковому заглибленнях (Дугласовий простір).

Ехографічна картина поліморфна і багато в чому залежить від причини, що призводить до розвитку абсцесу, та його еволюційної стадії.

Гострий абсцес

Незалежно від місця локалізації, це овально-подовжена ехонегативна освіта з неправильними кутами, зі слабо окресленою периферією (контури) і менш ехогенною серединою. Іноді вдається лоцювати плаваючі дрібноточкові ехогенні включення (гній). Гострий абсцес може закінчитися повним розсмоктуванням або перейти до хронічної стадії.

Хронічний абсцес

У процесі еволюції ехогенність змінюється у бік підвищення. Утворюється товста ехогенна капсула, вміст поліехогенно, тобто є осередки високої та низької ехогенності, а іноді і кальцифікати.

Правий піддіафрагмальний абсцес

У класичному варіанті розташовується між ехогенною смужкою діафрагми та капсулою печінки.

Слід диференціювати:

- Від абсцесу, розташованого в печінці безпосередньо під капсулою. При цьому локується нерівність контурів капсули, при зміні положення тіла не змінює свою форму, лише іноді можна помітити рух гнійного вмісту;

- Від наявності рідини в синусі плевральної порожнини. Остання при зміні положення тіла, особливо в положенні стоячи хворого, змінює свою форму і положення;

- від неускладнених простих або ехінококових кіст - відсутня гостра клініка;

- Від пухлин, розташованих на діафрагмальній поверхні печінки, та ін.

Лівий піддіафрагмальний абсцес

Зустрічається дуже рідко і становить великі діагностичні проблеми.

Для дослідження застосовуються різні варіанти сканування. Найчастіше вдається виявити при інтеркостальному скануванні.

Слід диференціювати:

- Від шлунка з наявністю невеликого вмісту. Після застосування водного навантаження (2 склянки води) вміст шлунка наводиться в рух, тоді як абсцес не змінює свого положення та форми;

- Від розширених петель кишечника при високій непрохідності, особливо коли відсутня перистальтика;

- від кіст та дивертикул кишечника;

- Від високо розташованих кіст лівого яєчника за відсутності селезінки.

У всіх випадках допомагають інформація про можливу причинуінфікування та гостра клініка.

Міжшкові абсцеси

Ехографічна діагностика міжкишкових абсцесів іноді дуже скрутна через присутність ряду факторів (велика кількість переплетених петель тонкого кишечника, парез кишечника, що призводить до нерівномірних розширень петель, еховідбиття від газу та стінок кишечника та ін).

Іноді при активному натисканні можна знайти болісну локалізацію абсцесу. Обстеження слід проводити в різних положеннях тіла та різними методамисканування. Найкращі результати отримують при застосуванні мультигерцевого зонда та повторних дослідженнях.

Абсцес прямокишково-маткового поглиблення (Дугласового простору)

Зустрічається досить часто, причинами є деструктивні форми гострого апендициту, гнійні гінекологічні захворювання та перенесений гнійний розлитий перитоніт. Ехографія вважається високоефективним методом виявлення та диференціації гнійних вогнищ у цій галузі.

І, незважаючи на це, виникає питання диференціації від станів, схожих на абсцес, таких як:

- Розрив труби при позаматковій вагітності,

- Розрив фолікулярної кісти,

- інфікування кісти,

- Апоплексія яєчника,

- піосальпінкс,

- уретероцеле, справжні та хибні дивертикули сечового міхура,

- Наявність невеликої кількості крові після травми,

- Наявність невеликої кількості рідини перед менструацією та інші стани.

Кожен із цих станів має певну клінічну картину, які ехокартини описані у відповідних розділах.

Ехографія є високоінформативним методом діагностики більшості післяопераційних рідинних (абсцесів) і щільних (інфільтратів) утворень черевної порожнини, дає можливість визначити їх локалізацію, стежити за динамікою їх розвитку, здійснювати контроль, включаючи пункційну біопсію, допомогти хірургу у виборі правильної тактики. ).

Космогонічний міф представлений у Моррісона опосередковано, через есхатологію та амбівалентність символіки, зокрема водної. Образи води буквально затоплюють його текстовий простір: і архетип моря, річки, океану, берега, з одного боку, і кенотип ванни, пляжу - з іншого. У міфопоетичній традиції вода сутнісно пов'язана як зі смертю, так і з вітальністю: за морем знаходиться царство мертвих, але з моря виникає життя. «Давай попливемо до місяця / Давай заліземо в приплив / Віддамося чекаючим світам / Окутавшим інший берег ... / Немає часу вирішувати / Ми вступили в річку / У нашу місячну прогулянку ... / Давай прокотимося / Вниз до океану / Ближче, вже / Вниз, вниз, вниз».

«Існує внутрішня обумовленість подібних описів, що свідчить про зв'язку з архетипами; зустріч моря та суші може розглядатися як важливий досвід переживання кордону, порога між нескінченним та кінцевим». Інший образ, що корелюється з символікою моря і зустрічається у Моррісона, - образ поля: «Я хочу померти в чистому полі / І відчувати дотик змій». У цій фразі – квінтесенція міфопоетики Моррісоіа. Міфологеми «поле-море» мають спільний знаменник-безмежність, сенс якої - прорив у інший план буття. Таким чином, можливо, транслюється образ Хаосу, оскільки в найрізноманітніших традиціях він пов'язаний з водною стихією, і артикулюється тема смерті і сновидінь, що мають спільне джерело, до якого відносить людину море. Ця нитка тягнеться до постаті бога Землі, який шанувався як владика моря. «Нічний» акцент посилює символіка місяця, що є уособленням підземного світу та однією з іпостасей бога Землі (у деяких народів місяць та змія ототожнюються). Отже, транскрипція фрази "Давай попливемо до місяця" звучить як "Давай попливемо до Бога Пекла": "Я знову закликаю темних / Прихованих кривавих богів".

У неолітичних культах море вважалося що знаходиться на Заході, відповідно, утворився семантичний зв'язок між поняттями «море» і «Захід», тому вхід в обитель бога Землі мислився на Заході: «Їдь по Королівському Шляху… / Їдь по Західному Шляху… / Краще – на Захід» (у міфології багатьох індіанських племен у країнах була країна оплакивающих духів). В інших рядках автор безпосередньо ідентифікує себе з древнім богом: «Я – провідник у лабіринті Монарх у мінливих палацах / На цій кам'яній підлозі».

У міфотворчості Моррісона сполучаються два способи переживання міфу:

трансперсональна пам'ять, дар та техніка саморозкриття, які уможливлюють звернення до власних витоків;

особливий апарат відчування, що зберігає зв'язки України із архаїчними структурами психіки.

Як і всяке міфомислення, мислення Моррісона на чуттєво-метафоричному рівні оперує конкретним і персональним: «Моя плоть жива / Мої руки - як вони рухаються / Спритні та гнучкі, немов демони / Мої волосся - як вони сплутані / Моє обличчя - запалі щоки / Мій вогненна мова – меч / Розкидаючи слова-іскри». Для уявлень Моррісона особливо характерні архаїчні аспекти культових систем і, зокрема, одухотворення довкілля. Так, наприклад, він систематично вживає щодо Змія займенник «he» - «він», що в англійськоюзастосовується тільки до людини; усі інші одухотворені чи неодухотворені об'єкти повинні позначатися «it». Міфопоетичний початок у Моррісона обумовлено не лише загальнокультурними традиціями, а й властивою його психофізиці особливістю самоідентифікуватися з природністю: «… Ми з Сонця та Ночі… / Ми спустилися річками та схилами / Ми прийшли з лісів та полів». Це те, що називається органічним міфологізмом. Наявність міфологічної моделі світу не тільки і не так у відкритих пластах його листа, як у підтексті, говорить про відсутність міфологізму як прийому. У "міського" поета другої половини XX століття образ міста як такого практично відсутній. Це несподівано, що Моррісон є продуктом урбанізованої цивілізації. Простір у його текстах завжди розімкнуто, його структура ґрунтується на образах стихій (вода, вогонь), міфологемах лісу та перехрестя.

До знаково-міфологічного комплексу Моррісона осьовим параметром просторової семантики входить бінарна опозиція «місто-ліс», «цивілізація – природа»: «Залишимо гнилі міста / Заради доброго лісу»”. Зазвичай у міфологіях ліс сприймається як «одне з урочищ сил, ворожий людині (у дуалістичної міфології більшості народів протиставлення “селище - ліс” одна із основних). Через ліс, як і через море, лежить шлях у царство мертвих. У пізніших міфологіях конфлікт «селище – ліс» посилюється і виливається у протиставлення «культура – ​​природа». Для деяких традицій стає характерним прагнення вирубати ліс, окультурити дерева в колоди для міського будівництва.

Моррісону властива зворотна тенденція. Образ «доброго лісу» виникає в нього на протиставленні «неоновому гаю гнилих міст».

Апофеозом морисонівської міської есхатології став текст Blood in the streets («Кров на вулицях»): «Кров на вулицях / Доходить до кісточок / Кров на вулицях / Доходить до шиї / Кров на вулицях / Міста Чикаго / Кров на сході / Переслідує мене ...». Тут семантичною одиницею кожного рядка виступає образ крові, він «тримає» регулярну пульсацію ритму всієї партитури. Кров виходить за межі тілесності міста через вулиці-артерії у Космос. Відбувається розширення простору, що затоплюється. Виникає картина Кривавого Потопу. Потоп обертається кругообігом. Цикл повторюється. Цей мотив посилюється фігурою кола - однією з ключових одиниць сакральної геометрії Моррісона.

Єремєєва О.В., m-kultura.ru

Пацієнт повинен лежати на спині, при цьому обстежується весь живіт, потім у похилому положенні або положенні на правому або лівому боці обстежується кожен бік. За наявності вираженого метеоризму використовується колінно-ліктьове положення пацієнта. При пошуках рідини скануйте найнижче розташовані ділянки живота у всіх проекціях. Рідина візуалізується у вигляді анехогенної зони.

Невеликі кількості рідини збиратимуться у двох місцях у животі:

1. У жінок позадиматочном просторі (у просторі Дугласа).
2. У чоловіків у гепаторенальному заглибленні (у кишені Моррісона).

Ультразвук є точним методом визначення вільної рідини в черевній порожнині.

За наявності більшої кількості рідини латеральні кишені (поглиблення між парієтальною очеревиною та товстою кишкою) будуть заповнені рідиною. Коли кількість рідини збільшується, вона заповнюватиме всю черевну порожнину. Петлі кишечника плаватимуть у рідині, при цьому газ у просвіті кишки збиратиметься біля передньої черевної стінки та переміщатиметься при зміні положення тіла пацієнта. При потовщенні брижі в результаті пухлинної інфільтрації або запалення кишка буде менш рухомою і при цьому визначатиметься рідина між стінкою черевної порожнини та петлями кишечника.

Ультразвук не може розрізнити асцит, кров, жовч, гній та сечу. Необхідна тонкоголкова аспірація для визначення характеру рідини

Спайковий процес у черевній порожнині може давати утворення перегородок, при цьому рідина може бути екранована газом усередині кишечника або вільним газом. Може знадобитися проведення дослідження у різних положеннях.

Великі кісти можуть симулювати асцит. Досліджуйте весь живіт щодо виявлення вільної рідини, особливо у латеральних каналах і малому тазі.

Під контролем ультразвуку можна аспірувати невелику кількість рідини, але для проведення аспірації необхідні певні навички.

Утворення кишечника

1. Солідні утворення у кишечнику можуть бути пухлинними, запальними (наприклад, амебні) або утвореннями при аскаридозі. Утворення в кишечнику зазвичай мають форму нирки. При ультразвуковому дослідженні виявляється потовщення стінки, нерівність, набряклість та нечіткість контурів. Запалення або пухлинна інфільтрація можуть спричинити фіксацію кишечника, а поява рідини може мати місце внаслідок перфорації чи кровотечі. Уточнення органоприналежності може бути складним.

При виявленні пухлини кишечника необхідно виключити метастази у печінці, а також збільшені анехогенні лімфатичні вузли брижі. Нормальні лімфатичні вузли рідко візуалізуються під час ультразвукового дослідження.

1. Солідні утворення поза кишкою. Множинні, часто зливаються та гіпоехогенні утворення підозрілі на наявність лімфоми або збільшення лімфатичних вузлів. У дітей у тропіках можна підозрювати наявність лімфоми Беркітта, при цьому необхідно досліджувати нирки та яєчники щодо виявлення таких же пухлин. Проте ультразвукова диференціація лімфоми та туберкульозного лімфаденіту може бути дуже складною.

Заочеревинна саркома зустрічається нечасто і може бути представлена ​​великою, солідною структурою різної ехогенності. У центрі пухлини може бути некроз. При цьому він визначається у вигляді гіпоехогенної або змішаної ехогенної зони внаслідок розрідження.

Підозра на апендицит

Ультразвуковий діагноз гострого апендициту може бути складним і навіть неможливим. Потрібний певний досвід.

При підозрі на гострий апендицитобстежте пацієнта у положенні лежачи спині, використовуючи датчик 5 МГц. Покладіть подушку під коліна для розслаблення живота, довільно нанесіть гель на нижній правий відділ живота і починайте сканування поздовжньо з легким натисканням на датчик. Для усунення кишечника використовуйте більш відчутне натискання. Якщо кишкові петлі запалені, то вони будуть фіксовані, в них не визначатиметься перистальтика: болючість допоможе визначити місце ураження.

Запалений червоподібний відросток візуалізується у поперечному зрізі як фіксована структура з концентричними шарами («мета»). Внутрішній просвіт може бути гіпоехогенним, оточеним зоною гіперехогенного набряку: навколо зони набряку візуалізується гіпоехогенна стінка кишки. У поздовжніх зрізах та сама структура має трубчасту форму. При перфорації апендикса у нього може визначатися з нечіткими контурами анехогенна або змішаної ехогенності зона, що поширюється на таз або ще кудись.

Симптоми шлунково-кишкових захворювань у дітей

Ультразвукове дослідженнядуже ефективно при наступних педіатричних захворюваннях.

Гіпертрофічний стеноз воротаря

Діагноз у більшості випадків може бути поставлений клінічно при пальпаторному виявленні оливкоподібної форми потовщення воротаря. Це може бути легко виявлено і точно діагностовано при ультразвуковому дослідженні. В результаті потовщення м'язового шару воротаря, який у нормі за товщиною не перевищує 4 мм, виявлятиметься гіпоехогенна зона. Поперечний внутрішній діаметр пілоричного каналу не повинен перевищувати 2 мм. Гастростаз виявлятиметься навіть перед наповненням шлунка дитини теплою солодкою водою, яку необхідно дати дитині перед подальшим дослідженням.

На поздовжніх зрізах довжина пілоричного каналу дитини не повинна перевищувати 2 см. Будь-яке перевищення цього розміру викликає сильну підозру на наявність гіпертрофічного стенозу воротаря.

Інвагінація

За наявності у клініциста підозри на інвагінацію кишки ультразвукове дослідження може в деяких випадках виявити інвагінацію у формі сосиски: на поперечних зрізах наявність концентричних кілець кишки також дуже характерна для інвагінації. Визначатиметься гіпоехогенний периферичний обідок товщиною 8 мм і більше із загальним діаметром понад 3 см.

У дітей ультразвуковий діагноз гіпертрофії воротаря та інвагінації потребує певного досвіду та ретельних клінічних кореляцій.

Аскаридоз

Поява утворення в будь-якій частині кишечника може мати місце в результаті аскаридозу: при цьому при поперечному скануванні візуалізуються типові концентричні кільця стінки кишки і тіла гельмінтів, що містяться в просвіті. Аскариди можуть бути рухливими, їх рухи можуть спостерігатися при скануванні реального часу. Може статися перфорація в черевну порожнину.

Інфікування вірусом імунодефіциту людини

ВІЛ-інфіковані пацієнти часто лихоманять, проте джерело інфекції не завжди може бути визначене клінічними методами. Ультразвукове дослідження може бути корисним для виявлення абсцесів у черевній порожнині або збільшених лімфатичних вузлів. При кишкової непрохідностіперерозтягнуті петлі тонкої кишки з патологічно зміненою слизовою оболонкою можуть виявлятися вже на ранніх стадіяхпри ультразвуковому дослідженні

Ультразвукове дослідження повинне включати наступний стандартний набір методик дослідження органів:

1. Печені.
2. Селезінки.
3. Обох піддіафрагмальних просторів.
4. Нирок.
5. Малий таз.
6. будь-якого підшкірної освітиіз вибуханням чи болючістю.
7. Парааортальних та тазових лімфатичних вузлів.

Коли ВІЛ-інфікований пацієнт починає температура, необхідно проведення ультразвукового дослідження органів черевної порожнини та малого тазу.

Ультразвукове дослідження не допоможе відрізнити бактеріальну та грибкову інфекцію. За наявності газу в абсцесі найімовірніше наявність переважно бактеріальної інфекції, хоча може бути і поєднання бактеріальної та грибкової інфекції.