Пароксизмальні гемікранії. Лікування мігрені та деяких форм пароксизмального мігренеподібного головного болю судинного генезу Проведення обстеження пацієнта та профілактика

Хронічна пароксизмальна гемікранія (ХПГ) була виділена норвезьким неврологом Шоста у 1974 р.

Захворювання характеризуєтьсящоденними нападами інтенсивного одностороннього пекучого, свердлуючого, рідше пульсуючого болю в орбітальній, супраорбітальній або скроневій ділянці. Больові атаки при хронічній пароксизмальній гемікранії за характером болю, локалізації та симптомів, що супроводжують, багато в чому нагадують пучковий головний біль. Тривалість атаки від 2 до 45 хв, але їх частота може досягати 10—30 разів на добу. Зазвичай чим частіше напади, тим коротші. У хворих відсутні періоди ремісій.

Біль супроводжується вегетативними симптомами:ін'єкцією кон'юнктиви, сльозотечею, закладеністю носа, ринореєю, набряком століття, міозом, птозом. ХПГ зустрічається із частотою 0,03—0,05%. На відміну від пучкових ГБ частіше страждають жінки (1:8) у віці 40 років і більше. Захворювання зазвичай рідко виникає в молодому віці. Слід особливо наголосити, що при ХПГ спостерігається винятковий терапевтичний ефект призначення індометацину: багатомісячні напади проходять через 1-2 дні. Однак застосування при ХПГ препаратів, що використовуються для лікування пучкових ГБ, є малоефективним.

Таким чином, три діагностичні критерії відрізняють цю форму ГБ від пучкових болів: відсутність пучковості, стать пацієнта (страждають переважно жінки) і висока ефективність фармакотерапії індометацином.

«Больові синдроми в неврологічній практиці», А.М.Вейн

Такі болі пов'язані з Запальними захворюваннямивуха - отитом і запальними захворюваннями околоносових пазух - синуситом. Характерний одночасний початок головного болю та синуситу, порушення носової прохідності, наявність патологічних зміну навколоносових пазухах при рентгенографії, комп'ютерній та ядерномагнітно-резонансній томографії. При гострому фронтіті біль локалізована в лобовій ділянці з іррадіацією вгору і в ділянку за очима, при…

Стоматалгія, глоссалгія Основними скаргами пацієнтів є болі та парестезії (садіння, печіння, розпирання, поколювання) у різних ділянках порожнини рота: при глоссалгії – у різних ділянках язика, при стоматалгії – у яснах, слизовій оболонці порожнини рота, іноді глотки. Виразність зазначених відчуттів різна: від дуже слабких до нестерпно болісних. У міру прогресування захворювання зона розширюється, захоплюючи всю слизову оболонку.

Атипові лицьові болі — різновид психогенних болів, при яких відсутні периферичні механізми їх реалізації та основне значення набувають центральні механізмибіль, що тісно пов'язане з депресією. Атипові лицьові болі різноманітні за характером клінічних проявів та локалізації, проте мають низку типових ознак. відсутні клінічні прояви, характерні для інших видів болю (куркові зони, порушення чутливості, міофасціальні, периферичні...

Захворювання Частота Тривалість Локалізація Інтенсивність Характер болю Супроводжуючі симптоми Пучкова Г Б 1-3 рази на добу Від 15 хв до 3 год. Одностороння періорбітальна, лоб, скроня. Болісна Не пульсуюча, пекуча Сльозотеча, ринорея, ін'єкція, частковий Горнер Мігрень 1-3 рази на місяць 4-72 год Одностороння, чергування сторін, рідше двостороння Сильна Пульсуюча 80% Нудота, блювання, фотофобія, фотофобія

Толоса в 1954 р., а потім Хант в 1961 р. описали кілька випадків рецидивуючого орбітального болю з офтальмоплегією. Біль постійного характеру з'являється без провісників і неухильно посилюється, може стати пекучою або рвучою. Локалізація - пері та ретроорбітальна область. Тривалість болючого періоду без лікування близько 8 тижнів. У різні терміни, але зазвичай пізніше 14го дня,…

Хронічна пароксизмальна гемікранія (ХПГ) була виділена норвезьким неврологом Шоста у 1974 р.

Захворювання характеризується щоденними нападами інтенсивного одностороннього пекучого, свердлуючого, рідше пульсуючого болю в орбітальній, супраорбітальній або скроневій ділянці. Больові атаки при хронічній пароксизмальній гемікранії за характером болю, локалізації та симптомів, що супроводжують, багато в чому нагадують пучковий головний біль. Тривалість атаки від 2 до 45 хв, але їх частота може досягати 10-30 разів на добу. Зазвичай чим частіше напади, тим коротші. У хворих відсутні періоди ремісій.

Біль супроводжується вегетативними симптомами: ін'єкцією кон'юнктиви, сльозотечею, закладеністю носа, ринореєю, набряком повіки, міозом, птозом. ХПГ зустрічається із частотою 0,03-0,05%. На відміну від пучкових ГБ частіше страждають жінки (1:8) у віці 40 років і більше. Захворювання зазвичай рідко виникає у молодому віці. Слід зазначити, що з ХПГ спостерігається винятковий терапевтичний ефект призначення індометацину: багатомісячні напади проходять через 1-2 дня. Однак застосування при ХПГ препаратів, що використовуються для лікування пучкових ГБ, є малоефективним.

Таким чином, три діагностичні критерії відрізняють цю форму ГБ від пучкових болів: відсутність пуч-ковості, стать пацієнта (страждають переважно жінки) і висока ефективність фармакотерапії індометацином.

Патогенез ХПГ вивченийнедостатньо. Багато авторів розглядають цю форму як варіант пучкової ГБ. Інші, орієнтуючись переважно на моментальну реакцію від дії індометацину, говорять про своєрідні порушення на кшталт артеріїту.

Основним у лікуванні ХПГ єприйом індометацину у дозі 75-200 мг на день протягом 4-6 тижнів. Зазвичай лікування починають із дози 25 мг 3 десь у день, потім поступово збільшують дозу до 115-200 мг щодня. Ефективну добову дозупідбирають індивідуально, орієнтуючись на вираженість больового синдрому. Можлива комбінація із психотропними препаратами

(залежно від характеристики психопатологічних проявів) частіше антидепресантної дії. У ряді випадків доцільна комбінація з судинними препаратами (трентал) та ноотропними засобами. Описаний також позитивний ефект терапії аспірином (ас-лірин УПСА 500 мг 3 рази на добу) та іншими нестеро-ідними протизапальними засобами (особливо на початку захворювання): ніфлурил - 1 капсула 3 рази або 1 свічка 2 рази на добу; нурофен – 400 мг 3 рази; солпадеїн (парацетамол 500 мг, кодеїн фосфат 8 мг, кодеїн 30 мг) – 2 таблетки 4 рази на добу.

Скроневий артеріїт (хвороба Хортона)

Запальні зміни у краніальних судинах є важливою причиною лицьового болю у людей похилого віку. Основним симптомом є пульсуючий або непульсуючий, ниючий, постійного характеру біль, який нападово загострюється і може стати стріляючим або пекучим. Біль триває цілий день, але особливо сильним стає вночі. Вона локалізується р скроневих областях з однієї або двох сторін в області уражених артерій. Пальпаторно визначається звита, щільна та болісна скронева артерія. Болюча пульсація артерій з часом слабшає, а потім і повністю припиняється. При біопсії виявиться картина гігантоклітинного артеріїту. rs У 30-50% хворих через кілька тижнів після початку ГБ настає порушення зору, спричинене або. Ішемією зорового нерва, або тромбозом артерії сітківки. Значно рідко у хворих на скроневому артеріїті виникає офтальмоплегія, причиною якої є невральне або м'язове ураження. Захворювання, як правило, виникає після 50 років. Хворіють частіше за жінки. Спочатку з'являються загальні симптоми: втрата апетиту, підвищення температури, пітливість, схуднення, міачгії, артралгії. У більшості хворих визначають нормо- та гіпохромну анемію, помірний лейкоцитоз, збільшення ШОЕ, зна-

Читальне підвищення а2-глобуліну, фібриногену, С-реактивного білка. Однак, в окремих випадках, першим симптомом захворювання може бути раптово головний біль. Втрата зору є незворотним грізним ускладненням скроневого артеріїту, тому при підозрі на це захворювання пацієнт повинен бути госпіталізований, проведена біопсія та своєчасно розпочато лікування.

Патогенез.Аутоімунне захворювання, доброякісний варіант гігантоклітинного васкуліту.

Лікуванняпроводять кортикостероїди. Больовий синдром регресує через 48 годин після початку кортикостероїдної терапії. Як правило, призначають преднізолон 45-60 мг на добу протягом декількох тижнів з подальшим зниженням до підтримуючих дозувань 10-20 мг на добу протягом декількох місяців.

SUNCT (шорсткання, unilateral, neuralgiform headache with conjunctival injection and tearing) - короткотривала, одностороння, невралгічна головний біль з почервонінням кон'юнктиви і сльозотечею.

SUNCT-синдром є рідкісною формою первинного головного болю і описаний норвезьким дослідником Шоста в 1978 р. Для нього характерний нападоподібний, односторонній біль, локалізований пери- або ретроорбітально. Загальна тривалість больової атаки коротка і в середньому становить близько 60 с. Характер болю стріляє, рве, пекучий, непульсуючий. Больова атака супроводжується, як правило, локальними вегетативними розладами: почервонінням кон'юнктиви очного яблукана боці болю, сльозотечею (найбільш типові симптоми). Інші вегетативні порушення: птоз, набряк століття на боці болю, закладеність носа, ринорея, які характерні для пучкового головного болю, спостерігаються значно рідше.

Захворювання дебютує після 50 років (від 50 до 80 років), найчастіше хворіють чоловіки. Воно тече з ремісіями та

загостреннями; під час загострення на добу в середньому відзначається до 20 болючих атак, більшість з яких виникає під час неспання, хоча можливі і нічні напади болю (1,2%).

Патогенеззахворювання не відомий. Окремі дослідження вказують на роль судинних факторів – посилення кровотоку, запальні та тромботичні зміни в судинах кавернозного синуса та офтальмічної вени, а також вегетативних порушень. Поряд з ідіопатичними формами описані випадки вторинного симптоматичного SANCT, що розвинувся внаслідок іпсилатеральної кавернозної ангіоми моста.

Для лікування SANCT-синдрому використовують карбома-зепін (фінлепсин). В окремих публікаціях є повідомлення про ефективність застосування агоніста 5-НТ Id-рецепторів суматриптану (імігран).

Таким чином, SANCT-синдром є проміжною формою між невралгією. трійчастого нервата пучковим головним болем, окремі автори називають його трансформованою невралгією трійчастого нерва, підкреслюючи невралгічний характер болю та ефективність фінлепсину.

ISH (idiopathic stabbing headache) - ідіопатичний сильний раптовий головний біль.

ISH є рідкісною формою первинного головного болю, що характеризується ультракороткими атаками (1 с), що мають один або кілька фокусів. Найчастіше біль локалізується в орбітальній ділянці, проте він може змінювати локалізацію. Частота пароксизмів надзвичайно варіабельна: може становити від 1 до 50 разів на добу, а у важких випадках вони виникають із періодичністю один напад на хвилину. Більшість атак виникають спонтанно. Супроводжуючі симптоми спостерігаються рідко.

Захворювання виникає у середньому віці (47 років) і найчастіше спостерігається у жінок (Ж/М=6,6). Терапевтичний ефект має індометацин у дозі 75 мг на добу.

Дата завантаження: 2015-05-19 | Перегляди: 461 | Порушення авторських прав

: більше 5 нападів на добу (понад половину всіх днів).

Індометацин – чутливий головний біль. Завжди ефективний індометацин у дозі від 75 до 150 мг на добу 1 .

Епізодична пароксизмальна гемікранія (ПГ) та хронічна пароксизмальна гемікранія – рідкісні синдроми, що характеризуються появою короткочасних частих нападів головного болю з супутніми вегетативними симптомами. Клінічно напади ПГ нагадують короткі напади кластерного головного болю, що виникають з більшою частотою протягом дня. На відміну від кластерного головного болю, який найчастіше зустрічається у чоловіків, ПГ більш поширена у жінок (співвідношення за статтю становить 3:1). Як і при кластерних головних болях, у разі виникнення протягом кількох місяців щоденних нападів головного болю, що змінюються періодами ремісії, діагностується епізодична форма ПГ. У пацієнтів з безперервними нападами протягом року або за наявності ремісії менше 1 місяця встановлюється хронічна форма ПГ.

Клінічні прояви

Найбільш важливою ознакою, що дозволяє диференціювати пароксизмальну гемікранію від кластерного головного болю, є частота нападів протягом дня. При пароксизмальній гемікранії частота нападів становить більше 5 на день (тривалістю більше ніж у половині всіх днів протягом захворювання). Біль при ПГ характеризується значною інтенсивністю, описується як свердлувальна або розривна. Зазвичай тривалість нападів головного болю становить від 2 до 30 хвилин. Супутні симптоми включають самі вегетативні феномени, які спостерігаються при кластерних головних болях. У більшості пацієнтів з хронічною ПГ спостерігається сльозотеча (62%), закладеність носа (42%), инъекция!}кон'юнктиви та ринорея (36%) або птоз (33%).

Лікування

Пароксизмальна гемікранія - один із видів головного болю, що характеризується високою чутливістюдо індометацину у всіх випадках. Звичайна стартова доза індометацину становить 1 таблетку (25 мг) 3 рази на день протягом трьох днів. За відсутності повного припинення болю, доза підвищується до 2 таблеток (50 мг) 3 рази на день. У більшості пацієнтів ефективна терапевтична доза становить 150 мг на добу. Можлива дуже яскрава терапевтична відповідь зі швидким і пол!}ним зникненням головного болю та пов'язаних з нею симптомів. Позитивна терапевтична відповідь зазвичай досягається протягом 48 годин після введення індометацину в адекватній дозі. Якщо терапевтична відповідь відсутня при введенні індометацину у дозі 75 мг 3 рази на день, необхідно переглянути диагноз!}. Виразність побічних ефектівз боку шлунково-кишковий трактзазвичай зменшується прийому інгібіторів протонного насоса. Зазвичай симптоми захворювання рецидивують протягом кількох днів після відміни індометацину.

Пароксизмальна Гемікранія – це рідкісний синдром, Для якого типові короткі та численні напади головного болю протягом дня. Головний біль дуже сильний, пульсуючий, свердлувальний, ніби голову схопила пазуриста лапа.
Головний біль зазвичай позаду ока або в районі вуха. Біль – односторонній. Зрідка сторона може змінюватись. Іноді біль може віддавати у плече.

Типова атака триває від 2 до 30 хвилин. Деякі пацієнти відчувають легкий біль у проміжку між нападами.

Приступи головного болю повторюються багаторазово протягом дня і, на відміну від кластерного головного болю, час болючих атак непередбачувано.

Нічні напади не характерні для пароксизмальної гемікранії. Індометацин передбачувано контролює головний біль.

Відсутність ефекту Індометацину виключає цей діагноз.

Асоційовані (Супроводжуючі) Симптоми

Перераховані в порядку зменшення ймовірності прояви для пароксизмальної гемікранії характерні наступні асоційовані симптоми: сльозотеча, закладеність носа, почервоніння ока, вологість у носі і опущення століття.

Світлобоязнь та підвищена чутливість також не є рідкістю. Всі асоційовані симптоми (включаючи підвищену чутливість до світла і шуму) обмежуються головним болем і виникають виключно під час больового нападу.

Деякі пацієнти в момент нападу бігають туди-назад, як при кластерному головному болі, інші намагаються знайти темне, тихе та затишне містечко, як при мігрені.

Тригери Пароксизмальної Гемікранії

Провокуючі фактори, або тригери, можуть іноді відігравати певну роль у третини пацієнтів.

Приблизно 10% нападів пароксизмальної гемікранії провокуються механічними факторами. Такими як згинання, розгинання та обертання шиї, або здавлення верхньої та середньої частини шиї по сторонах.

Алкоголь провокує больові напади у 20% хворих на пароксизмальну гемікранію.

Гормональні контрацертиви та вагітність впливають на частоту та тяжкість нападів головного болю, але характер цього впливу дуже індивідуальний.

Демографічні Особливості, Види та Механізми Виникнення Пароксизмальної Гемікранії

Пароксизмальна Гемікранія – це рідкісне захворювання. Воно зустрічається приблизно в 100 разів рідше, ніж кластерний головний біль. Довгий час вважалося, що цей вид головного болю у 3 рази частіше зустрічається у жінок. Нещодавні дослідження ставлять це твердження під питання. Проте, особисто мені, не доводилося стикатися із цим захворюванням у чоловіків. Пароксизмальна гемікранія найчастіше починається протягом третього десятка, але може розпочатися й у будь-якому іншому віці.

Приблизно одна третина пацієнтів страждає на епізодичну пароксизмальну гемікранію. Періоди головного болю тривають від тижнів до місяців із періодичними ремісіями від місяця до трьох років.
Інші пацієнти страждають на хронічну форму захворювання. За цієї форми ремісії тривають менше місяцяа больовий період більше року.

З огляду на рідкість цього виду головного болю, загальна тривалість захворювання невідома. Ніхто не знає, якщо головний біль переслідує пацієнтів все життя або зрештою припиняється.

Механізм виникнення болю при пароксизмальній гемікранії залишається значною мірою невідомим. Цей синдром схоже викликається розладом гіпоталамуса (як при кластерному головному болі).

Лікування Пароксизмальної гемікранії

Пароксизмальна гемікранія передбачувано знімається індометацином. Це пояснює її іншу назву – «індометацин – чутливий головний біль». Відсутність контролю за біль на Індометацині ставить діагноз під сумнів.

Необхідна для повного контролю болю доза Індометацину варіює від 75 до 225 мг на добу, розбита на 3 прийоми. Знеболюючий ефект Індометацину зазвичай зберігається багато років.

Враховуючи, що пароксизмальна гемікранія – це хронічний стан, багаторічний прийом Індометацину може спричинити серйозні проблеми з кишечником та нирками.

Профілактичне лікування Верапамілом ефективне у частини пацієнтів. Триптани, Топамакс, Селебрекс та блокада потиличного нерва можуть іноді давати позитивний ефект. Мелатонін, можливо, також допомагає деяким пацієнтам.

Той, хто хоч раз зіштовхувався із сильними головними болями, знає, що таке гемікранія. Але все ж таки варто докладніше оглянути цю хворобу та способи боротьби з нею. - Це стан, при якому виникають болі приступоподібні в одній стороні голови. Приступ супроводжується нудотою та блюванням. Гемікранія частіше страждають жінки. Хвороба активно проявляє себе у віці від 25 до 60 років, після чого напади стають рідшими або зовсім зникають.

Перед початком нападу пацієнти часто відчувають спрагу, голод, млявість або різку змінуемоційного фону. Іноді головний біль випереджає зорова аура: людина спостерігає перед очима рухомі точки, лінії і т.д.

Больові відчуття при гемікранії виникають в одній половині голови, зазвичай, в області скроні. Біль пульсує, супроводжуючись нудотою та блюванням. Після того, як людину вирве, біль починає згасати. Тривати напад може від кількох годин до кількох днів.

Особливості пароксизмальної форми

Якщо пацієнт має хронічну пароксизмальну гемікранію, може спостерігатися така ознака, як невелика тривалість нападу, який майже завжди супроводжується сильною нудотою.

Пароксизмальна гемікранія зазвичай зустрічається у жінок, а перші напади відбуваються після досягнення зрілого віку. Однак описано низку випадків появи симптомів гемікранії у дітей.

При пароксизмальній формі захворювань напади можуть відбуватися кілька разів на добу, тривають від 2 хвилин до півгодини. Запобігти нападу допомагає своєчасний прийом Індометацину.

Гемікранія не має відношення до інших патологій людського організмута не є проявом хронічних захворювань.

Виділяють хронічнуі епізодичнуформи захворювання. При хронічній формінапади регулярно відбуваються протягом року із періодами ремісій, які тривають до 1 місяця. Іноді гемікранія спостерігається у поєднанні з невралгічними порушеннями.

Пацієнти стверджують, що біль локалізується в області скроні чи заглазичного простору. Зазвичай біль виникає лише з одного боку, у своїй локалізація, зазвичай, не змінюється протягом усього життя пацієнта. Больові відчуття можуть віддаватися в руку чи плече.

Гемікранія континуа

Ця форма гемікранії зустрічається досить рідко, причому у більшості випадків у жінок. Біль при цьому відчувається або в оці, або у скроні. Больові відчуття не минають, варіюючи від ледь відчутних до яскраво виражених. Інтенсивність болю з часом посилюється.

Частота нападів може варіювати від багаторазових повторень протягом одного тижня до 2-3 випадків на місяць. Коли частота нападів зростає, збільшується і інтенсивність больових відчуттів. Під час нападу можуть спостерігатися додаткові симптоми, наприклад, підвищена сльозотеча, закладеність носа, опущення повіки з ураженого боку.

Ця форма мігрені супроводжується характерними симптомамимігрені: блювотою, нудотою та непереносимістю яскравого світла. Повіки пацієнтів можуть сильно набрякати та посмикуватися.

Під час нападу блювання у деяких хворих з'являються аури та зорові галюцинації.

Перша допомога

Як правило, пацієнти, які страждають на гемікранію, при перших ознаках наближення нападу приймають знеболювальні препарати. При цьому ліки дають лише тимчасове полегшення та не знімають напад. Однак більш вираженого результату, як показує практика, дозволяють досягти народні способилікуваннянедуги.

Як тільки пацієнт відчуває наближення нападу, йому слід припинити фізичну та інтелектуальну діяльність. Він повинен лягти та розслабитися. Необхідно покласти на лоб людини прохолодний компрес і якомога тугіше затягнути його навколо голови.

Під час нападу переважно знаходиться у прохолодному, добре провітрюваному темному приміщенні. У хворого в жодному разі не повинно бути шумів: потрібно вимкнути телевізор, радіо, прикрити вікна. Як тільки хворий засне, напад припиниться.

Допомогти полегшити стан при гемікранії може чергування прохолодних і теплих компресів. Можна покласти прохолодний компрес в область чола, а теплий помістити в потиличній ділянці. Змінювати компреси слід кожні 2 хвилини. Проводити процедуру рекомендується від 4 до 6 разів протягом дня.

Відмінні результати дозволяє отримати самомасаж. Деяким хворим достатньо кількох хвилин самомасажу для того, щоб запобігти нестерпному болю.

Лікування травами та народними методами

Ці прості методидозволять запобігти болісному нападу і швидко повернутися до нормального життя. Порадьтеся з лікарем, перш ніж починати лікування тим чи іншим народним способом.