Ао виплачують дивіденди за простими акціями. Порядок виплати дивідендів з акцій

1. Дивідендом є частина чистого прибутку акціонерного товариства, що підлягає розподілу серед акціонерів, що припадає на одну просту або привілейовану акцію.

Чистий прибуток, що спрямовується на виплату дивідендів, розподіляється між акціонерами пропорційно числу та виду належних їм акцій.

2. Дивіденд може виплачуватись щоквартально, раз на півроку або раз на рік.

Проміжний дивіденд оголошується Радою директорів товариства з розрахунку на одну просту акцію за підсумками кварталу (півріччя).

Розмір остаточного дивіденду, що припадає на одну просту акцію, оголошується загальними зборами акціонерів за результатами року з урахуванням виплати проміжних дивідендів на пропозицію Ради директорів товариства.

Розмір остаточного дивіденду може бути більше рекомендованого Радою директорів, але може бути зменшено загальними зборами акціонерів.

3. Фіксований дивіденд (або його мінімальна величина) за привілейованими акціями встановлюється суспільством при їх випуску.

При виплаті дивідендів у першу чергу виплачуються дивіденди за привілейованими акціями, потім дивіденди за простими акціями.

За наявності прибутку, достатнього для виплати фіксованих дивідендів за привілейованими акціями, суспільство не має права відмовити власникам зазначених акцій у виплаті дивідендів. У разі відмови товариства акціонери можуть вимагати виплати дивідендів через суд.

Виплата дивідендів за привілейованими акціями суспільством у разі недостатності прибутку або збитковості товариства можлива лише за рахунок і в межах спеціальних фондів товариства, створених для цієї мети. Витрачання коштів резервного фонду товариства з цією метою не допускається.

4. Виплата дивідендів за простими акціями не є конкретним зобов'язанням товариства перед акціонерами. Загальні збори акціонерів та Рада директорів товариства мають право приймати рішення про недоцільність виплати дивідендів за простими акціями за підсумками того чи іншого періоду та року в цілому.

5. Виплата оголошених загальними зборами дивідендів є обов'язковою суспільству.

Акціонери мають право вимагати виплати оголошених дивідендів від товариства через суд. У разі відмови суспільство має бути оголошено неплатоспроможним та підлягає ліквідації в установленому законодавством порядку.

6. У разі виплати акціонерам зайвих дивідендів товариство може зарахувати зайву виплату в рахунок майбутніх платежів або запропонувати акціонерам повернути її на підставі рішення загальних зборів.

У цьому суспільство немає права примушувати акціонерів повернення переплати дивідендів.

7. Раді директорів та загальним зборам акціонерів забороняється оголошувати та виплачувати дивіденди, якщо суспільство неплатоспроможне або може стати таким після виплати дивідендів.

8. Якщо в річному балансі товариства є збитки, то Рада директорів або загальні збори акціонерів не мають права оголошувати та виплачувати дивіденди по акціях доти, доки збитки не будуть покриті або не буде зменшено Статутний капітал (фонд) товариства.

9. Дивіденди не виплачуються за акціями, які не були випущені в обіг або перебувають на балансі товариства.

10. У разі оплати акцій не повністю дивіденди виплачуються акціонеру пропорційно сплаченій частині вартості акцій, якщо інше не визначено статутом товариства.

11. На дивіденд мають право акції, придбані не пізніше ніж за 30 днів до офіційно оголошеної дати його виплати.

12. За рішенням Ради директорів або загальних зборів акціонерів дивіденд може виплачуватись акціями (капіталізація прибутку), облігаціями та товарами.

13. Дивіденди оподатковуються незалежно від форми виплати їх відповідно до чинного податкового законодавства. У разі виплати дивідендів товарами величина дивіденду, яка обчислюється для оподаткування, визначається виходячи з фактичних цін придбання товарів.

14. Товариство оголошує розмір дивіденду без урахування податків із них.

15. Акціонерне товариство відкритого типу публікує дані про розмір виплачуваних дивідендів у засобах масової інформації.

16. Дивіденд виплачується товариством чи банком - агентом чеком, платіжним дорученням, поштовим чи телеграфним переказом.

17. Якщо за дорученням клієнта управління акціями здійснюється інвестиційною фірмою, то дивіденди виплачуються власнику акцій за мінусом винагороди інвестиційній фірмі, розмір якої визначається у договорі з клієнтом.

1. Суспільство має право за результатами першого кварталу, півріччя, дев'яти місяців звітного року та (або) за результатами звітного року приймати рішення (оголошувати) про виплату дивідендів за розміщеними акціями, якщо інше не встановлено цим Федеральним законом. Рішення про виплату (оголошення) дивідендів за результатами першого кварталу, півріччя та дев'яти місяців звітного року може бути ухвалене протягом трьох місяців після закінчення відповідного періоду.

(Див. текст у попередній редакції)

Суспільство має виплатити оголошені з акцій кожної категорії (типу) дивіденди, якщо інше не передбачено цим Федеральним законом. Дивіденди виплачуються грошима, а випадках, передбачених статутом товариства, - іншим майном.

(Див. текст у попередній редакції)

2. Джерелом виплати дивідендів є прибуток товариства після оподаткування (чистий прибуток товариства). Чистий прибуток товариства визначається за даними бухгалтерської (фінансової) звітності товариства. Дивіденди з привілейованих акцій певних типів також можуть виплачуватись за рахунок раніше сформованих для цього спеціальних фондів суспільства.

(Див. текст у попередній редакції)

3. Рішення про виплату (оголошення) дивідендів приймається загальними зборами акціонерів. Зазначеним рішенням мають бути визначені розмір дивідендів за акціями кожної категорії (типу), форма їх виплати, порядок виплати дивідендів у негрошовій формі, дата, на яку визначаються особи, які мають право на отримання дивідендів. При цьому рішення щодо встановлення дати, на яку визначаються особи, які мають право на отримання дивідендів, приймається тільки за пропозицією ради директорів (наглядової ради) товариства.

(Див. текст у попередній редакції)

4. Розмір дивідендів не може бути більшим від розміру дивідендів, рекомендованого радою директорів (наглядовою радою) товариства.

(Див. текст у попередній редакції)

5. Дата, на яку відповідно до рішення про виплату (оголошення) дивідендів визначаються особи, які мають право на їх отримання, не може бути встановлена ​​раніше 10 днів з дати прийняття рішення про виплату (оголошення) дивідендів та не пізніше 20 днів з дати прийняття такого рішення.

(Див. текст у попередній редакції)

6. Строк виплати дивідендів номінальному власнику та професійному учаснику ринку цінних паперів довірчому управляючому, який зареєстрований у реєстрі акціонерів, не повинен перевищувати 10 робочих днів, а іншим зареєстрованим у реєстрі акціонерів особам - 25 робочих днів з дати, на яку визначаються особи, які мають декларація про отримання дивідендів.

(Див. текст у попередній редакції)

7. Дивіденди виплачуються особам, які були власниками акцій відповідної категорії (типу) або особами, які здійснюють відповідно до федеральних законів права за цими акціями, на кінець операційного дня дати, на яку відповідно до рішення про виплату дивідендів визначаються особи, які мають право на їх одержання.

8. Виплата дивідендів у грошовій формі здійснюється у безготівковому порядку товариством або за його дорученням реєстратором, який здійснює ведення реєстру акціонерів такого товариства, або кредитною організацією.

Виплата дивідендів у грошовій формі фізичним особам, права яких на акції враховуються в реєстрі акціонерів товариства, здійснюється шляхом перерахування коштів на їх банківські рахунки, реквізити яких є у реєстратора товариства або за відсутності відомостей про банківські рахунки шляхом поштового переказу коштів, а іншим особам, права яких на акції враховуються в реєстрі акціонерів товариства шляхом перерахування коштів на їх банківські рахунки. Обов'язок товариства з виплати дивідендів таким особам вважається виконаним з дати прийому переказуваних коштів організацією федерального поштового зв'язку або з дати надходження коштів до кредитної організації, в якій відкрито банківський рахунок особи, яка має право на отримання дивідендів, а у разі, якщо такою особою є кредитна організація - на її рахунок.

(Див. текст у попередній редакції)

Особи, які мають право на отримання дивідендів та права яких на акції враховуються у номінального власника акцій, отримують дивіденди у грошовій формі в порядку, встановленому законодавством України про цінні папери. Номінальний власник, якому було перераховано дивіденди і який виконав обов'язок з їхньої передачі, встановлену законодавством Російської Федерації про цінні папери, з які залежать від нього причин, зобов'язаний повернути їх товариству протягом 10 днів після закінчення одного місяця з дати закінчення терміну виплати дивідендів.

9. Особа, яка не отримала оголошених дивідендів у зв'язку з тим, що товариство або реєстратор не має точних і необхідних адресних даних або банківських реквізитів, або у зв'язку з іншим простроченням кредитора, має право звернутися з вимогою про виплату таких дивідендів (непотрібні дивіденди) протягом трьох років з дати прийняття рішення про їх виплату, якщо більший термін для поводження із зазначеною вимогою не встановлено статутом товариства. У разі встановлення такого строку у статуті товариства такий строк не може перевищувати п'ять років з дати ухвалення рішення про виплату дивідендів. Термін для поводження з вимогою про виплату незатребуваних дивідендів при його пропуску відновленню не підлягає, за винятком випадку, якщо особа, яка має право на отримання дивідендів, не подавала цієї вимоги під впливом насильства або загрози.

Після закінчення такого терміну оголошені та незатребувані дивіденди відновлюються у складі нерозподіленого прибутку товариства, а обов'язок щодо їх виплати припиняється.

ті кошти, які отримує кожен акціонер, який вклав свої кошти в акції тієї чи іншої компанії

Виплата дивідендів за акціями, прибуток отриманий від дивідендів акціонерами, оподаткування дивідендів, розмір дивідендів, ставка дивіденду, проведення дивіденду, отримання дивідендів, відсоток дивідендів

Розгорнути зміст

Згорнути зміст

Дивіденд - це визначення

Дивіденд – цесума тих коштів, яку отримує кожен акціонер, який вклав свої кошти в акції будь-якої компанії.

Дивіденд (лат. dividendum – те, що підлягає розділу) – цечастина прибутку компанії, що розподіляється між акціонерами відповідно до кількості (суми) та виду акцій, що перебувають у їх володінні. Дивіденд за звичайними акціями коливається в залежності від розміру прибутку акціонерного товариства, за привілейованими акціями дивіденд виплачується у розмірі заздалегідь встановленого твердого відсотка до їх вартості. Загальна сума чистого прибутку, що підлягає виплаті як дивіденд, встановлюється після сплати податків, відрахувань до фондів розширення та модернізації виробництва та додаткових винагород директорам компанії.

Дивіденд – цефінансовий, економічний прибуток, одержуваний учасниками будь-якого підприємства пропорційно до вкладеного капіталу.

Дивіденд – цеприбуток, одержуваний акціонерами, пропорційно до вкладеного капіталу.

Дивіденд – цедоход,періодично (зазвичай щорічно) виплачуваний акціонерам кожну акцію зприбутку акціонерного товариства.

Дивіденд – цечастина прибутку АТ, що розподіляється між акціонерами (власниками акцій) у вигляді доходу на акцію. Дивіденд виплачується їм щорічно відповідно до наявних у них акцій з урахуванням гідності акцій пропорційно до внесків акціонерів до акціонерного капіталу. Дивіденд по привілейованим акціям зафіксований і залежить від доходів, а, по звичайним акціям дивіденд може змінюватися залежно від прибутковості АТ та використання отриманого прибутку. Виплата доходів акціонеру здійснюється готівкою чи акціями щорічно після сплати всіх податків і платежів до бюджету держави, місцевого бюджету, поповнення фондів розвитку виробництва, утворення резервів, виплати відсотків за облігаціями та іншими платежами. Не виплачений акціонерам дивіденд акумулюється та перетворюється на заборгованість АТ перед акціонерами і має бути виплачено наступного року.

Дивіденд – цечастина прибутку, одержувана окремими учасниками підприємства пропорційно до кількості акцій або паїв, що належать кожному.

Дивіденд – цевиплата відсотків за першокласними державними цінними паперами.

- цеплатіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав або інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента у зв'язку з розподілом частини його прибутку , розрахованої за правилами бухгалтерського обліку До дивідендів прирівнюється також платіж, який здійснюється державним унітарним, комерційним, казенним чи комунальним підприємством на користь держави чи органу місцевого самоврядування у зв'язку з розподілом частини прибутку такого підприємства, платіж, який виплачується власнику сертифіката фонду операцій з нерухомістю внаслідок розподілу доходу фонду операцій з нерухомістю.

Поняття дивіденд

Дивідендом визнається будь-який дохід, отриманий акціонером (учасником) від організації при розподілі прибутку, що залишається після оподаткування (у тому числі у вигляді відсотків за привілейованими акціями), за акціями (частками), що належать акціонеру (учаснику), пропорційно часткам акціонерів (учасників) у статутному ( складеному) капіталі цієї організації.

До дивідендів також відносяться будь-які доходи, одержувані з джерел за межами Російської Федерації, що належать до дивідендів відповідно до законодавства іноземних держав.

Не визнаються дивідендами:

1) виплати при ліквідації організації акціонеру (учаснику) цієї організації у грошовій чи натуральній формі, що не перевищують внеску цього акціонера (учасника) до статутного (складеного) капіталу організації;

2) виплати акціонерам (учасникам) організації у вигляді передачі акцій цієї організації у власність;

3) виплати некомерційної організації на здійснення основної статутної діяльності (не пов'язаної з підприємницькою діяльністю), здійснені господарськими товариствами, статутний капітал яких складається повністю із вкладів цієї некомерційної організації (п. 2 ст. 43 НК РФ).

Теорії виплат дивідендів

Теорія незалежності дивідендів

Міллер стверджують, що обрана дивідендна політика не впливає ні на ринкову вартість підприємства (ціну акцій), ні на добробут власників у поточному чи перспективному періоді, оскільки ці показники залежать від суми профіту, що формується, а не розподіляється. Відповідно до цієї теорії дивідендної політики відводиться пасивна роль механізмі управління профітом. При цьому свою теорію вони супроводжували значною кількістю обмежень, які у реальній практиці управління профітом забезпечити неможливо. Незважаючи на свою вразливість щодо практичного використання, теорія ММ стала відправним пунктом пошуку більш оптимальних рішень механізму формування дивідендної політики.

Теорія переваги дивідендів

Її автори -М. Гордон і Д. Лінтнср стверджують, що кожна одиниця поточного доходу (виплаченого у формі дивідендів) через те, що вона "очищена від ризику" коштує завжди більше, ніж дохід відкладений на майбутнє, у зв'язку з властивим йому ризиком. теорії максимізація дивідендних виплат краще, ніж капіталізація профіту. Однак противники цієї теорії стверджують, що в більшості випадків отриманий у формі дивідендів дохід все одно реінвестується потім в акції своєї або аналогічної акціонерного товариства, що не дозволяє використовувати фактор ризику як аргумент на користь тієї чи іншої. дивідендної політики (фактор ризику може бути врахований лише менталітетом власників; він визначається рівнем ризику господарської діяльності тієї чи іншої компанії, а не характером дивідендної політики).

Теорія мінімізації дивідендів

Відповідно до цієї теорії ефективність дивідендної політики визначається критерієм мінімізації податкових виплат за поточними та майбутніми доходами власників. Оскільки оподаткування поточних доходів у формі одержуваних дивідендів завжди вище, ніж майбутніх (з урахуванням фактора вартості грошей у часі, пільг з податків на капіталізований прибуток тощо), дивідендна політика повинна забезпечувати мінімізацію дивідендних виплат, а відповідно максимізацію капіталізації профіту для того, щоб отримати найвищий податковий захист сукупного доходу власників. Однак такий підхід до дивідендної політики не влаштовує численних дрібних акціонерів з низьким рівнем доходів, які постійно потребують поточних надходжень у формі дивідендних виплат (що знижує обсяг попиту на акції таких компаній, а відповідно і ринкову ціну цих акцій, що котирується).

Сигнальна теорія дивідендів

Ця теорія побудована на тому, що основні моделі оцінки поточної реальної ринкової вартості акцій та як базисний елемент використовують розмір виплачуваних по ній дивідендів. Таким чином, зростання рівня дивідендних виплат визначає автоматичне зростання реальної, а відповідно і ринкової вартості акцій, що котирується, що при їх реалізації приносить акціонерам додатковий дохід. Крім того, виплата високих дивідендів "сигналізує" про те, що компанія знаходиться на підйомі і очікує на суттєве зростання профіту в майбутньому періоді. Ця теорія нерозривно пов'язана з високою "прозорістю" ринку акцій, на якому оперативно отримана інформація істотно впливає на коливання ринкової вартості акцій.

Клієнтурна теорія дивідендів

Відповідно до цієї теорії компанія має здійснювати таку дивідендну політику, яка відповідає очікуванням більшості акціонерів, їх менталітету. Якщо основний склад акціонерів ( " клієнта " акціонерного товариства) віддає перевагу поточному доходу, то дивідендна політика має виходити з переважного напрями профіту з метою поточного споживання. І навпаки, якщо основний склад акціонерів віддає перевагу збільшенню своїх майбутніх доходів, то дивідендна політика має виходити з переважної капіталізації профіту у процесі її розподілу. Та частина акціонерів, яка з такою дивідендною політикою буде не згодна, реінвестує свій капітал в акції інших компаній, внаслідок чого склад клієнтів стане більш однорідним.

Класифікація дивідендів

Можна створити кілька десятків класифікацій. Для інвестора найважливіші такі типи:

Дивіденди за категорією акцій

Дивіденди з привілейованих акцій

Привілейована акція відповідно до статті 32 Закону про акціонерні товариства дає право її власнику на отримання фіксованого дивіденду, розмір якого встановлюється у твердій сумі або у відсотках від номінальної вартості акцій, а також на оплату залишкової вартості акції при ліквідації товариства.

Власники привілейованих акцій не мають права голосу на загальних зборах товариства, якщо інше не встановлене Законом про акціонерні товариства. Зокрема, вони мають право брати участь у загальних зборах акціонерів з правом голосу під час вирішення питань реорганізації та ліквідації товариства. Інші права на отримання права голосу визначено також пунктами 4 та 5 статті 32 Закону про акціонерні товариства.

Розмір дивіденду за привілейованими акціями, а також вартість, що виплачується при ліквідації товариства (ліквідаційна вартість) за привілейованими акціями кожного типу, визначаються статутом акціонерного товариства.

Розмір дивіденду та ліквідаційна вартість за привілейованими акціями вважаються певними також, якщо статутом товариства встановлено порядок їх визначення. Власники привілейованих акцій, за якими не визначено розмір дивіденда, мають право на отримання дивідендів нарівні з власниками звичайних акцій.

Переваги привілейованих акцій:

Власники даних акцій першими одержують дохід акціонерного товариства;

При ліквідації акціонерного товариства власники привілейованих акцій отримують переважне право стосовно власникам звичайних акцій отримання частини майна відповідно до часткою, вираженої вартістю акцій.

Якщо статутом товариства передбачено привілейовані акції двох і більше типів, по кожному з яких визначено розмір дивіденду, статутом товариства має бути також встановлена ​​черговість виплати дивідендів за кожним з них, а якщо статутом товариства передбачено привілейовані акції двох і більше типів, за кожним з яких визначено ліквідаційну вартість , – черговість виплати ліквідаційної вартості за кожним їх.

Статутом товариства може бути встановлено, що невиплачений або не повністю виплачений дивіденд за привілейованими акціями певного типу, розмір якого визначений статутом, накопичується і виплачується не пізніше строку, визначеного статутом (кумулятивні привілейовані акції). Якщо статутом товариства такий строк не встановлений, привілейовані акції не є кумулятивними.

Це свідчить про те, що фінансові відносини між компанією та її власниками щодо розподілу отриманих доходів, що виражаються дивідендною політикою, складні та багатогранні.

Дивідендна політика – цечастина фінансової політики компанії, спрямована на оптимізацію співвідношення між споживаною та реінвестованою (капіталізованою) частками прибутку з метою збільшення ринкової вартості компанії та добробуту власників.

Дивіденди за звичайними акціями

Звичайні акції відповідно до статті 31 Закону про акціонерні товариства дають право їх власникам брати участь у загальних зборах акціонерів з правом голосу з усіх питань його компетенції, право отримання дивідендів, розмір якого коливається в залежності від фінансового стану товариства, а також у разі ліквідації товариства – право на отримання частини його майна.

Звичайні акції:

Посвідчують участь в акціонерному товаристві та надають право голосу;

Дають право на отримання дивідендів та частини майна акціонерного товариства при його ліквідації після задоволення вимог кредиторів та інших заборгованостей.

Дивіденди за період виплат

Квартальні дивіденди

Відповідно до п. 1 ст. 42 Закону «Про акціонерні товариства» товариство має право за результатами першого кварталу, півріччя, дев'яти місяців фінансового року та (або) за результатами фінансового року приймати рішення (оголошувати) про виплату дивідендів за розміщеними акціями. При цьому рішення про виплату (оголошення) квартальних дивідендів може бути ухвалене протягом трьох місяців після закінчення відповідного періоду. Аналогічні норми визначено законодавством про товариства з обмеженою відповідальністю (ст. 28 Закону "Про товариства з обмеженою відповідальністю").

Піврічні дивіденди

Рішення про виплату піврічних дивідендів (їх ще називають проміжними), їх розмір та форму виплати приймається радою директорів (наглядовою радою) товариства. Дата виплати проміжних дивідендів визначається щоразу особливим рішенням ради директорів (спостережної ради), але не може бути раніше ніж 30 днів з дня прийняття такого рішення.

Річні дивіденди

Рішення про виплату річних дивідендів, їх розмір та форму виплати приймається зборами акціонерів за рекомендацією ради директорів. При цьому розмір річних дивідендів не може бути більшим за рекомендований радою директорів і меншим від виплачених проміжних дивідендів.

Дивіденди за способом виплат

Грошові дивіденди

Зазвичай дивіденди виплачують у грошовому вигляді. Такі дивіденди називають грошовими дивідендами (cash dividend).

Розмір дивідендів, як правило, розраховується на основі прибутковості та оподатковуваного доходу. Розподільна готівка може включати приріст капіталу і дохідність капіталу на додаток до дивідендів.

Дивіденди майном

Дивіденди можуть сплачуватись акціями (англ. stock dividend) або іншим майном акціонерного товариства.

Якщо приймається рішення передати як дивідендів майно, необхідно його оцінити, у своїй правила такої оцінки окремо нормами російського законодавства не встановлено. Оцінка майна, що передається як дивіденди, має відповідати ринковій з урахуванням ст. 40 НК РФ. Для обґрунтування вартості майна, що передається в рахунок дивідендів, можна використовувати звіт незалежного оцінювача.

Дивіденди за розміром виплат

Повні дивіденди

Повні дивіденди виплачуються у розмірі одноразово.

Часткові дивіденди

Часткові дивіденди виплачуються частинами протягом року.

Виплата дивідендів за акціями

Акції, за якими нараховуються дивіденди

Дивіденди нараховуються та виплачуються лише за тими акціями, які перебувають на руках у акціонерів та повністю ними оплачені.

Право отримання дивідендів безпосередньо пов'язані з правом володіння акціями акціонерного товариства.

Акція- цінний папір, що підтверджує внесок фізичної особи у статутний капітал товариства і дає право на отримання частки прибутку у вигляді дивідендів. У зв'язку з цим статутний капітал акціонерного товариства повністю складається з вартості розміщених серед акціонерів акцій (точніше – номінальної вартості акцій).

Акції, за якими дивіденди не нараховуються

Чи не розміщені (не випущені в обіг);

Придбані та перебувають на балансі акціонерного товариства за рішенням ради директорів;

Викуплені та перебувають на балансі товариства за рішенням загальних зборів акціонерів або на їхню вимогу;

Надійшли у розпорядження товариства через невиконання покупцем зобов'язань щодо їх придбання.

Рішення зборів акціонерів про дивіденди. Відповідно до закону акціонерне товариство може ухвалити рішення про повну або часткову виплату дивідендів або про їх невиплату за підсумками звітного року.

Закон встановлює ситуації, за яких акціонерне товариство не може ухвалювати рішення про виплату дивідендів.

Дивіденд може бути виплачено як акціонерам, так і номінальним власникам акцій, внесеним до Реєстру акціонерів товариства в установленому порядку.

Якщо реєстрі акціонерів значиться номінальний власник, то дивіденди нараховуються йому, і ньому лежить відповідальність за перерахування нарахованих дивідендів його депонентам (конкретним акціонерам).

Якщо після дати складання списку осіб, які мають право на дивіденди (дати закриття реєстру), акції або їх частина будуть продані іншій особі, то право на дивіденди залишається за колишнім власником. Набувач має право отримати у цьому випадку дивіденди лише на підставі довіреності, виданої продавцем, включених до списку осіб, які мають право на дивіденд.

Право акціонера отримувати оголошені суспільством дивіденди не є безумовним і не всякий акціонер, незважаючи на те, що він законно володіє акціями, може отримати належний дивіденд. Це залежить від того, коли він придбав цінні папери та відповідно був включений до Реєстру акціонерів. ФЗ "Про акціонерні товариства" встановив порядок визначення осіб, які мають право на участь у розподілі чистого прибутку.

Список осіб, які мають право на отримання річних дивідендів, складається на дату складання списку осіб, які мають право брати участь у річних зборах акціонерів. Отже, такий список має бути складений станом на дату, що настає не раніше дати прийняття рішення про проведення загальних зборів акціонерів і не більше ніж за 50 днів до дати проведення загальних зборів (ст. 51 ФЗ "Про акціонерні товариства"). Якщо збори акціонерів проводять у формі спільної присутності з попереднім направленням бюлетенів для голосування (абз. 2п. 2 ст. 60 ФЗ "Про акціонерні товариства"), то зазначена дата не може бути не пізніше 45 днів до дати проведення загальних зборів акціонерів.

Таким чином, за даними реєстру на один день складаються кілька списків:

Список осіб, які мають право брати участь у річних загальних зборах акціонерів;

список осіб, які мають право на отримання річних дивідендів;

У певних випадках може складатися список осіб, які мають право вимагати викупу товариством акцій, що належать їм.

Дата, на яку береться реєстр для складання цих списків, визначається радою директорів при ухваленні рішення про скликання річних загальних зборів. До списку осіб, які мають право на отримання річних дивідендів, включаються акціонери, а також інші зареєстровані в реєстрі особи (заставоутримувачі, якщо згідно з договорами застави заставоутримувач отримав право на отримання дивідендів за цими акціями, та довірчі керуючі), внесені до реєстру акціонерів на день складання списку осіб, які мають право брати участь у річних загальних зборах акціонерів. Для складання списку осіб, які мають право на одержання річних дивідендів, номінальний власник акцій надає дані про осіб, на користь яких він володіє акціями (п. 4 ст. 42 ФЗ "Про акціонерні товариства"). Якщо після складання зазначених списків акціонер поступиться своїми акціями іншій особі, покупець вже не включається до списку осіб, які мають право на отримання річних дивідендів. Дивіденди у такому разі мають бути виплачені колишньому власнику, зазначеному у списку.

Списки осіб, які мають право на участь у загальних зборах та отримання річних дивідендів – це дані з реєстру, які беруться на певний момент часу. Для запобігання конфліктним ситуаціям, пов'язаним з переуступкою акцій, у "Положенні про загальні збори акціонерів" необхідно визначити, на який саме момент часу складаються ці списки. Доцільно встановити, що це кінець робочого дня, визначений як дата складання списку осіб, які мають право на участь у загальних зборах. Список осіб, які мають право на отримання річних дивідендів, складається власником реєстру акціонерів на підставі отриманого від товариства письмового розпорядження.

Розпорядження про підготовку списку зареєстрованих осіб, які мають право на отримання доходів за цінними паперами, має містити такі дані:

Повне найменування товариства;

Дату та номер протоколу річних загальних зборів акціонерів, на яких було ухвалено рішення про виплату річних дивідендів;

Дату, на яку має бути складений список зареєстрованих осіб, які мають право на отримання річних дивідендів;

Форму, де пропонується здійснювати виплату дивідендів;

Розмір виплачуваних дивідендів з кожної категорії (типу) акцій товариства;

Термін виплати дивідендів;

Повне офіційне найменування агента(ів) з виплати дивідендів (за його (їх)наявності), його (їх) місце знаходження та поштову адресу.

Черговість виплати дивідендів

Дивіденди в акціонерному товаристві встановлюються та виплачуються окремо за привілейованими та звичайними акціями.

Власник привілейованої акції має перевагу в отриманні дивідендів у порівнянні з власником звичайної акції.

У свою чергу, власники різних типів привілейованих акцій можуть мати різну черговість у їх отриманні. Відповідно до закону «Про акціонерні товариства» дивіденди насамперед виплачуються за тими привілейованими акціями, які надають власникам перевагу в черговості отримання дивідендів. Якщо фінансові умови акціонерного товариства дають змогу за цим типом акцій дивіденди виплатити, розглядається можливість виплати дивідендів за кумулятивними акціями, за якими у попередніх періодах дивіденди не виплачувались або виплачувались частково. Якщо можуть бути виплачені дивіденди за перерахованими двома типами привілейованих акцій, розглядається можливість виплати дивідендів за привілейованими акціями, за якими розмір дивіденду визначений статутом товариства. Потім може бути прийняте рішення про виплату дивідендів за привілейованими акціями, за якими розмір дивіденду не визначено. І в останню чергу приймається рішення про виплату дивідендів за звичайними акціями.

Форма виплати дивідендів

– частина загальної суми чистого прибутку акціонерного товариства, що розподіляється між акціонерами відповідно до наявних у них акцій.

Некумулятивний дивіденд – привілейований дивіденд, що накопичується у власника акцій, не будучи оголошеним дирекцією акціонерної компанії (товариства). Цей вид дивідендів за своєю суттю є премією, яку керівництво компанії виплачує за бажанням у разі достатності фінансових резервів. Виплати некумулятивного дивіденду здійснюються для того, щоб продемонструвати можливим інвесторам надійність та прибутковість роботи компанії, а також для стимулювання вже існуючих акціонерів.

Дивідендна прибутковість акцій– фактичний дохід, який надходить нині за капіталовкладеннями в акції за поточної ціни на ринку та дорівнює дивіденду на акцію як відсоток цієї ціни.

Дивідендна доходність акцій розраховується шляхом арифметичного складання чистого дивіденду та податкових пільг. І тут має місце пряме зіставлення з іншими можливостями капіталовкладень.

Дивідендна прибутковість акцій є важливим показником при аналізі існуючих та потенційних інвестицій. Часто цей показник застосовують, щоб порівняти грошовий прибуток від акції та прибуток від інвестицій з фіксованим відсотком, при цьому не береться до уваги подорожчання капіталу або зниження курсу акції. Як правило, високоприбуткові акції ЮСТСІ прогнозують низьке зростання капіталу, тоді як акції з низькою прибутковістю дивіденду прогнозують відносно велике зростання капіталу.

Дивідендний вихід– це результат поділу дивіденду по звичайним акціям на доступну власникам звичайних акцій прибуток, причому розподіл виробляється у розрахунку одну акцию. Можливості капіталовкладень, переваги власників акцій між поточним і майбутнім доходом впливають значення дивідендного виходу.

Від дивідендного виходу залежить вартість капіталу навіть у середньостроковій перспективі, що також необхідно враховувати.

Розмір дивідендів має менше значення, ніж капіталізація на ринку та прибуток від них, проте акціонерів, які цікавляться поточними виплатами, залучають високі дивіденди. Виплата дивідендів пов'язана з високими податковими вилученнями, тому на користь менеджменту, трудового колективу, акціонерів реінвестувати прибуток. Залежно від рівня дивідендного виходу, стабільності дивідендів на акцію акціонерне товариство обирає певний вид дивідендної політики.

Дивідендний перепис– перепис усіх акціонерів компанії, що отримують дивіденди, дата проведення якої оголошується на три тижні раніше строку виплати дивідендів. У ході дивідендного перепису власники акцій зазвичай повідомляють реквізити рахунку, на який слід перераховувати дивіденди.

Дивідендний мандат– документ, підписаний акціонером, про те, хто має отримати від акціонерного товариства дивіденди власника акцій. Він може виступати своєрідним розрахунковим документом, наприклад, для погашення боргових зобов'язань акціонера, а також застосовуватися у разі, коли акціонер сам не може отримати дивіденди у встановлений компанією термін.

– це платіж, який здійснюється юридичною особою – емітентом корпоративних прав або інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку. Інакше висловлюючись, у визначенні джерела виплати дивідендів відбулося зближення бухгалтерського та податкового обліку.

До дивідендів прирівнюється також платіж, який здійснюється державним некорпоратизованим, казенним чи комунальним підприємством на користь, відповідно, держави чи органу місцевого самоврядування у зв'язку з розподілом частини прибутку такого підприємства. При цьому наявність або відсутність прибутку, розрахованого згідно з правилами податкового обліку, не може впливати на прийняття чи неприйняття рішення щодо нарахування дивідендів.

Фізична особа (як і юридична) - засновник приватної організації, що є власником 100% капіталу такої компанії, включає право на управління та отримання відповідної частини прибутку у вигляді дивідендів. Інакше висловлюючись, одноосібний засновник організації має право дивіденди.

Виплата доходів акціонерам провадиться готівкою або акціями. Розмір дивіденда варіюється для звичайних акцій та фіксований для привілейованих акцій.

Компанія може виплачувати дивіденди акціонерам із колишніх доходів навіть у складний для неї час. У США практикується умова, що сума дивідендів має перевищувати суму накопичень нерозподіленого прибутку.

Відрахування прибутку чи його частини іноземному материнському підприємству (організації) російським дочірнім організаціям вважається також виплатою дивідендів.

Доходи від угод (боргових зобов'язань), що передбачають участь у прибутках, прирівнюються до дивідендів, причому угоди мають бути визначені за законодавством тієї держави, в якій виникають такі доходи.

Виплата дивідендів товарами належить до бартерних операцій, тому підприємство-емітент має врахувати, що у податковому обліку доходи та витрати від здійснення бартерної операції не можуть бути нижчими за звичайні ціни. Підтвердженням цього можуть бути дані підприємства (облікова ціна товару, балансова вартість об'єктів основних засобів), опубліковані ціни (прайс-листи) або статистичні дані. Така операція підлягає оподаткуванню ПДВ. Якщо юридична особа, яка отримує дивіденди, є пов'язаною особою по відношенню до емітенту (наприклад, володіє часткою не менше 20% від статутного фонду емітента), база оподаткування ПДВ не може бути нижчою за звичайну ціну.

Виплата дивідендів товарами для підприємства-емітента незручна, оскільки у податковому обліку вона розглядається як бартерна, внаслідок чого виникають податкові зобов'язання з ПДВ та збільшується валовий дохід на суму, не меншу за звичайну ціну.

Дивіденд у формі цінних паперів (англ. stock dividend) – додатковий випуск звичайних акцій у порядку частки зазначеного акціонерного капіталу для розподілу їх на пропорційній основі між зареєстрованими власниками звичайних акцій.

Дивіденди, що виплачуються акціями– це спосіб капіталізації невикористаного прибутку, який перерозподіляється та збільшує статутний капітал (за рахунок додаткової емісії).

Випускаючи такого роду дивіденд, акціонерна компанія отримує можливість зберегти готівку, необхідну для комерційної діяльності або реалізації будь-яких інвестиційних проектів. Активізація виробництва на основі використання цих коштів може забезпечити отримання додаткового прибутку та виконання взятих зобов'язань під час виплати гарантованих дивідендів. Така форма виплати дивідендів використовується лише у разі повної оплати акціонерами акцій (внесення повністю всіма учасниками своїх внесків).

Дивіденди у вигляді додаткових цінних паперів не оподатковуються до моменту продажу, що є перевагою для акціонерів, оскільки дивіденди, що виплачуються готівкою, повинні декларуватися як доход у тому році, коли були отримані акціонером.

Грошова форма виплати дивідендів найбільше відповідає їх економічному змісту і тому поширена у багатьох акціонерних товариствах. Проте її реалізація ускладнюється не лише непростим фінансовим станом акціонерних товариств, а й положеннями окремих документів, що регламентують фінансові операції акціонерних товариств. Так, згідно з п. 5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15 грудня 2004 р. № 637, кошти на виплату дивідендів мають виходити виключно із кас банку. Для виплати дивідендів у грошовій формі не можна використовувати кошти, що у касі підприємства, наприклад, грошову виручку.

Строки виплати дивідендів

Термін виплати річних дивідендів може бути визначений статутом товариства або рішенням загальних зборів акціонерів щодо виплати річних дивідендів. Якщо статутом товариства або рішенням загальних зборів акціонерів дату виплати річних дивідендів не визначено, термін їхньої виплати не повинен перевищувати 60 днів з дня ухвалення рішення про виплату річних дивідендів.

Якщо рішення про виплату дивідендів прийнято, їх виплата стає обов'язком акціонерного товариства.

Проте закон «Про акціонерні товариства» встановлює, що суспільство не може виплачувати оголошені дивіденди за акціями, якщо на день виплати:

Суспільство відповідає ознакам неспроможності (банкрутства) або вони з'являться у товариства внаслідок виплати дивідендів;

Вартість чистих активів товариства менша за суму його статутного капіталу, резервного фонду та перевищення ліквідаційної вартості розміщених привілейованих акцій, визначеної статутом, над їхньою номінальною вартістю або вона стане меншою за зазначену суму в результаті виплати дивідендів.

У разі припинення зазначених обставин зобов'язання товариства з виплати дивідендів відновляться.

Дивідендна політика

Дивідендна політика -політика акціонерного товариства у сфері розподілу прибутку компанії, тобто розподілу дивідендів між власниками акцій. Дивідендна політика формується радою директорів. Залежно від цілей компанії та поточної/прогнозованої ситуації, прибуток компанії може бути реінвестований, списаний на нерозподілений прибуток або сплачений у вигляді дивідендів. Термін «дивідендна політика» у принципі пов'язаний із розподілом прибутку в акціонерних товариствах. Проте аналізовані у разі принципи і методи розподілу прибутку застосовні як до АТ, до підприємств будь-який організаційно- правової форми. У зв'язку з цим у фінансовому менеджменті використовується більш широке трактування терміну «дивідендна політика», під яким розуміють механізм формування частки прибутку, що виплачується власнику відповідно до частки його внеску у загальну суму власного капіталу підприємства. Також дивідендна політика є складовою загальної фінансової політики підприємства, що полягає в оптимізації пропорції між споживаним і капіталізованим прибутком з метою максимізації ринкової вартості підприємства.

Дивідендна політика, як і управління структурою капіталу, істотно впливає на ціну акцій підприємства. Дивіденди є грошовий дохід акціонерів і певною мірою сигналізують їм про те, що підприємство, в акції якого вони вклали свої гроші, працює успішно. З теоретичної позиції вибір дивідендної політики передбачає вирішення двох ключових питань: чи впливає величина дивідендів зміну сукупного багатства акціонерів? Якщо так, то якою має бути оптимальна їх величина?

Існують два різні підходи в теорії дивідендної політики. Перший підхід зветься "Теорія нарахування дивідендів за залишковим принципом". Основні теоретичні розробки в рамках цієї теорії були виконані Франко Модільяні та Мертоном Міллером у 1961 р. Вони висунули ідею про існування так званого "ефекту клієнтури", згідно з якою акціонери більшою мірою воліють стабільність дивідендної політики, ніж отримання якихось екстраординарних доходів. Крім того, Модільяні та Міллер вважають, що дисконтована ціна звичайних акцій після фінансування за рахунок прибутку всіх прийнятних проектів плюс отримані за залишковим принципом дивіденди в сумі еквівалентні ціні акцій до розподілу прибутку. Іншими словами, сума виплачених дивідендів приблизно дорівнює витратам, які в цьому випадку необхідно понести для пошуку додаткових джерел фінансування. Проте Модільяні та Міллер все ж таки визнають певний вплив дивідендної політики на ціну акціонерного капіталу, але пояснюють його не власне впливом величини дивідендів, а інформаційним ефектом - інформація про дивіденди, зокрема про їх зростання, провокує акціонерів на підвищення ціни акцій.

Основний висновок цих вчених – дивідендна політика не потрібна. Опоненти теорії Модільяні – Міллера вважають, що дивідендна політика впливає на величину сукупного багатства акціонерів. Основним є М. Гордон. Основний його аргумент виражається крилатою фразою "Краще синиця в руці, ніж журавель у небі" і полягає в тому, що інвестори, виходячи з принципу мінімізації ризику, завжди віддають перевагу поточним дивідендам перед можливим майбутнім, так само як і до можливого приросту акціонерного капіталу.

Крім того, поточні дивідендні виплати зменшують рівень невизначеності інвесторів щодо доцільності та вигідності інвестування у дане підприємство; цим їх задовольняє менша норма доходу інвестований капітал, що призводить до зростання ринкової оцінки акціонерного капіталу. Навпаки, якщо дивіденди не виплачуються, невизначеність зростає, зростає та прийнятна для акціонерів норма доходу, що призводить до зниження ринкової оцінки акціонерного капіталу.

Можна сміливо сказати, що другий підхід є найпоширенішим.

Разом з тим визнається і той факт, що якогось єдиного формалізованого алгоритму у виробленні дивідендної політики не існує - вона визначається багатьма факторами, у тому числі і такими, що важко формалізуються, наприклад психологічними. Тому кожне підприємство має обирати свою суб'єктивну політику, виходячи насамперед із властивих йому особливостей.

Можна виділити дві основні інваріантні завдання, які вирішуються у процесі вибору оптимальної дивідендної політики. Вони взаємопов'язані та полягають у забезпеченні: а) максимізації сукупного надбання акціонерів; б) достатнього фінансування діяльності підприємства. Для вирішення поставлених завдань, у цій роботі необхідно розглянути: джерела дивідендів, порядок їх виплат, види дивідендних виплат та ін.

Чинники, що визначають дивідендну політику

У країні є певні нормативні документи, у тому мірою регулюючі різні сторони господарську діяльність, зокрема і порядок виплати дивідендів. Крім того, існують і національні традиції у змісті дивідендної політики, загальні тенденції щодо виплати дивідендів. Існують і деякі інші обставини формального та неформального, об'єктивного та суб'єктивного характеру, що впливають на дивідендну політику. Наведемо найбільш характерні їх.

1. Обмеження правового характеру

Власний капітал підприємства складається із трьох великих елементів: акціонерний капітал, емісійний дохід, нерозподілений прибуток. У більшості країн законом дозволена одна з двох схем - на виплату дивідендів може витрачатися або лише прибуток (прибуток звітного періоду та нерозподілений прибуток минулих періодів), або прибуток та емісійний дохід.

У національних законодавствах є й інші обмеження щодо виплати дивідендів. Зокрема, якщо підприємство неплатоспроможне або оголошене банкрутом, виплату дивідендів у грошовій формі, як правило, заборонено. Оскільки податком оподатковуються лише отримані акціонерами дивіденди, а відкладені до виплати дивіденди (нерозподілений прибуток) не оподатковуються, нерідко компанії не виплачують дивіденди про те, щоб уникнути податку. В цьому випадку на розсуд місцевих податкових органів перевищення нерозподіленого прибутку над встановленим нормативом оподатковується. Причина введення подібних обмежень полягає у необхідності захисту прав кредиторів та запобігання можливому "проїданню" власного капіталу підприємства.

Відповідно до Положення про акціонерні товариства процедура оголошення дивіденду проводиться у два етапи: проміжний дивіденд оголошується директоратом і має фіксований розмір; остаточно – дивіденд затверджується загальними зборами за результатами року з урахуванням виплати проміжних дивідендів. Величина остаточного дивіденду для однієї акції пропонується затвердження зборам директоратом товариства.

2. Обмеження контрактного характеру

У багатьох країнах величина дивідендів, що виплачуються, регулюється спеціальними контрактами в тому випадку, коли підприємство хоче отримати довгострокову позику. Щоб забезпечити обслуговування такого боргу, у контракті, як правило, обумовлюється або межа, нижче якої не може опускатися величина нерозподіленого прибутку, або мінімальний відсоток прибутку, що реінвестується. У Росії такої практики немає; віддаленим аналогом її виступає обов'язковість формування резервного капіталу у вигляді щонайменше 10% статутного капіталу суспільства.

3. Обмеження у зв'язку з недостатньою ліквідністю

Дивіденди у грошовій формі можуть бути виплачені лише в тому випадку, якщо підприємство має гроші на розрахунковому рахунку або грошові еквіваленти, що конвертуються в гроші, достатні для виплати. Теоретично підприємство може взяти кредит на виплату дивідендів, проте це завжди можливо і, крім того, пов'язані з додатковими витратами. Таким чином, підприємство може бути прибутковим, але не готовим до виплати дивідендів через відсутність реальних коштів. У Росії її за умови виключно високої взаємної неплатоспроможності така ситуація цілком реальна.

4. Обмеження у зв'язку з розширенням виробництва

Багато підприємств, особливо у стадії становлення, зіштовхуються з проблемою пошуку фінансових джерел доцільного розширення виробничих потужностей. Додаткові джерела фінансових ресурсів потрібні як підприємствам, які нарощують обсяги виробництва високими темпами, для придбання додаткових основних засобів, так і підприємствам із відносно невисокими темпами зростання для відновлення матеріально-технічної бази. У цих випадках нерідко вдаються до практики обмеження дивідендних виплат. Відома практика, коли в установчих документах визначається мінімальна частка поточного прибутку, обов'язкова до реінвестування.

5. Обмеження у зв'язку з інтересами акціонерів

Як було зазначено вище, в основі дивідендної політики лежить загальновідомий ключовий принцип фінансового управління – принцип максимізації сукупного доходу акціонерів. Величина його за минулий період складається із суми отриманого дивіденду та приросту курсової вартості акцій. Тому, визначаючи оптимальний розмір дивідендів, директорат підприємства та акціонери повинні оцінювати, як величина дивіденду може вплинути на ціну підприємства загалом. Остання, зокрема, виражається в ринковій ціні акцій, яка залежить від багатьох факторів: загального фінансового становища компанії на ринку товарів та послуг, розміру дивідендів, що виплачуються, темпу їх зростання та ін.

Є й інші обставини, що пов'язують розмір дивідендів та інтереси акціонерів. Так, якщо на ринку капіталів є можливості участі в інвестиційних проектах з вищою нормою доходу, ніж забезпечується даним підприємством, його акціонери можуть проголосувати за вищий дивіденд (ще раз відзначимо, що в Росії ситуація дещо інша). Певні протиріччя можуть бути серед самих акціонерів.

Так, багатші акціонери можуть наполягати на реінвестуванні всього прибутку для того, щоб уникнути податку; інші інтереси можуть мати відносно небагаті акціонери.

В умовах ринку інформація про дивідендну політику підприємств ретельно відстежується аналітиками, менеджерами, брокерами та ін. Збої у виплаті дивідендів, будь-які небажані відхилення від практики, що склалася в даній компанії, можуть призвести до зниження ринкової ціни акцій. Тому нерідко підприємство змушене підтримувати дивідендну політику на досить стабільному рівні, незважаючи на можливі коливання кон'юнктури. Ступінь стабільності дивідендної політики для багатьох недосвідчених акціонерів є своєрідним індикатором успішності діяльності даного підприємства.

Методика постійного відсоткового розподілу прибутку

Як відомо, чистий прибуток розподіляється на виплати дивідендів за привілейованими акціями (Дпа) і прибуток, доступний власникам звичайних акцій (Поа). Остання, своєю чергою, розподіляється рішенням зборів акціонерів на дивідендні виплати але звичайним акціям (Доа) і нерозподілений прибуток (ПОНЕДІЛОК).

Одним з основних аналітичних показників, що характеризують дивідендну політику, є коефіцієнт "дивідендний вихід", що є відношенням дивіденду за звичайними акціями до прибутку, доступного власникам звичайних акцій (з розрахунку на одну акцію).

Дивідендна політика постійного відсоткового розподілу прибутку передбачає незмінність значення коефіцієнта " дивідендний вихід " , тобто.

У цьому випадку, якщо підприємство закінчило рік зі збитками, дивіденд може взагалі не виплачуватись. Така методика, крім того, супроводжується значною варіацією дивіденду за звичайними акціями, що, як зазначалося вище, може призводити і, як правило, призводить до небажаних коливань ринкової ціни акцій. А саме зниження дивіденду, що виплачується, викликає падіння курсу акцій. Така дивідендна політика використовується деякими фірмами, але більшість теоретиків та практиків у галузі фінансового менеджменту не рекомендують користуватися нею.

Методика фіксованих дивідендних виплат

Ця політика передбачає регулярну виплату дивіденду на акцію у незмінному розмірі протягом тривалого часу, наприклад 1,3 дол., безвідносно до зміни курсової вартості акцій. Якщо фірма розвивається успішно і протягом ряду років дохід на акцію стабільно перевищує певний рівень, розмір дивіденду може бути підвищений, тобто є певний лаг між цими двома показниками. Визначаючи розмір фіксованого дивіденду на деяку перспективу, компанії як орієнтир нерідко використовують прийнятні значення показника "дивідендний вихід". Ця методика дозволяє певною мірою нівелювати вплив психологічного чинника та уникнути коливання курсових цін акцій, характерного для методики постійного відсоткового розподілу прибутку.

Методика виплати екстра-дивідендів

Ця методика є розвитком попередньої. Компанія виплачує регулярні фіксовані дивіденди, проте періодично (у разі успішної діяльності) акціонерам виплачуються екстра-дивіденди. Термін "екстра" означає премію, нараховану до регулярних дивідендів і має разовий характер, тобто отримання її наступного року не обіцяється. Більше того, тут також рекомендується використовувати психологічний вплив премії - вона не повинна виплачуватись надто часто, оскільки в цьому випадку стає очікуваною, а сама методика виплати екстра-дивідендів стає марною. Дані про премію також публікуються у фінансовій пресі.

Наприклад, якщо компанія оголосила про виплату дивіденду у розмірі 1,2 дол. та премії у розмірі 30 центів, інформація в пресі може мати вигляд: 1,2 + 0,3.

Методика виплати дивідендів акціями

За цієї форми розрахунків акціонери отримують замість грошей додатковий пакет акцій. Причини її застосування можуть бути різними. Наприклад, компанія має проблеми з готівкою, її фінансове становище не дуже стійке. Щоб якось уникнути невдоволення акціонерів, директорат компанії може запропонувати виплату дивідендів додатковими акціями.

До речі, саме такий підхід був застосований багатьма чековими інвестиційними фондами в нашій країні 1994 року.

Можливий і другий варіант: фінансове становище компанії стійке, більше того, вона розвивається швидкими темпами, тому їй потрібні кошти на розвиток - вони і надходять до неї як нерозподілений прибуток.

При цій методиці акціонери насправді практично не отримують нічого, оскільки виплачений ним дивіденд дорівнює за величиною зменшення коштів, що належать їм, капіталізованих в акціях і резервах.

Кількість акцій збільшилася, валюта балансу не змінилася, т. е. вартісна оцінка активів однією акцію зменшилася. Проте до певної міри цей варіант влаштовує і акціонерів, оскільки вони все ж таки отримують цінні папери, які можуть бути при необхідності продані ними за готівку.

Залежно від розміру дивіденду, що виплачується акціями, ринкова ціна акцій поводиться по-різному. Вважається, що невеликі дивіденди (до 20%) практично не впливають на ціну; якщо дивіденд перевищує зазначену величину, ринкова ціна акцій може суттєво впасти.

Виплата дивідендів акціями може супроводжуватися або одночасним збільшенням статутного капіталу та валюти балансу, або простим перерозподілом джерел власних коштів без збільшення валюти балансу. У економічно розвинених країнах другий варіант трапляється частіше. У цьому випадку відбувається збільшення статутного капіталу за рахунок зменшення емісійного доходу та нерозподіленого прибутку минулих років.

Регулювання курсу акцій при виплаті дивідендів

Курсова ціна акцій та дивідендна політика взаємопов'язані, хоча якоїсь зумовленої формалізованої залежності не існує. Вище зазначалося, що розумна дивідендна політика може сприяти зниженню флуктуації курсової ціни. Курсова вартість складається під впливом різних випадкових чинників. У фінансовому менеджменті розроблені деякі прийоми штучного регулювання курсової ціни, які за певних умов можуть вплинути і на розмір дивідендів, що виплачуються. До них відносяться дроблення, консолідація та викуп акцій.

Методика дроблення акцій під час виплати дивідендів

Ця методика, звана ще методикою розщеплення, або спліту, акцій, не відноситься безпосередньо до форми виплати дивідендів, проте вона може впливати на їх розмір. Дроблення акцій проводиться зазвичай процвітаючими компаніями, акції яких поступово підвищуються в ціні. Багато компаній намагаються не допускати надто високої ціни своїх акцій, оскільки це може вплинути на їхню ліквідність (загальновідомо, що за інших рівних умов нижчі в ціні акції більш ліквідні). Техніка дроблення така. Отримавши дозвіл від акціонерів на проведення цієї операції, директорат компанії в залежності від ринкової ціни акцій визначає найкращий масштаб дроблення: наприклад, дві нові акції за одну стару, три нові акції за одну стару і т. д. Далі проводиться заміна цінних паперів. Валюта балансу, і навіть структура власного капіталу цьому разі змінюються, збільшується лише кількість звичайних акцій. Можлива і зворотна процедура (консолідація акцій) - кілька старих акцій змінюються однією нову (пропорції можуть бути будь-якими). Що стосується дивідендів, то тут все залежить від директорату та самих акціонерів; зокрема, дивіденди можуть змінитися пропорційно до зміни номінальної вартості акцій, тобто. дроблення акцій у принципі впливає частку кожного акціонера в активах компанії. Однак якщо нова номінальна вартість і новий розмір дивіденда були встановлені з використанням різних алгоритмів, це може вплинути на отриманий акціонерами дохід. Слід зазначити, що і ця, і попередня методика мають одну загальну негативну межу - вони супроводжуються додатковими витратами на випуск нових цінних паперів

Методика викупу акцій під час виплати дивідендів

Викуп власних акцій дозволено не в усіх країнах, зокрема, у Німеччині він заборонений. Основна причина - бажання уникнути перебільшення загальної величини активів компанії за рахунок відображення у балансі активів, цінність яких не цілком очевидна. Можуть бути й інші причини, що змушують компанію викуповувати свої акції, якщо це не заборонено законом. Зокрема акції в портфелі потрібні для надання своїм працівникам можливості стати акціонерами своєї компанії. Для зменшення числа власників компанії, для підвищення курсової ціни та ін. Певною мірою ця операція впливає на сукупний дохід акціонерів

Порядок виплати дивідендів

Дивіденд є частиною чистого прибутку підприємства, що підлягає розподілу серед акціонерів, що припадає на одну звичайну або привілейовану акцію. Чистий прибуток, що спрямовується на виплату дивідендів, розподіляється між акціонерами пропорційно числу та виду належних їм акцій.

Підприємство вправі щокварталу, що півроку чи щорічно приймати рішення (оголошувати) про виплату дивідендів по розміщеним акціям, якщо інше встановлено Федеральним законом " Про акціонерні товариства " і Статутом підприємства.

Підприємство має виплатити оголошені з кожної категорії (типу) акцій дивіденди. Дивіденди виплачуються грошима, а випадках, передбачених Статутом підприємства, - іншим майном.

Дивіденди виплачуються із чистого прибутку підприємства за поточний рік.

Дивіденди за привілейованими акціями певних типів можуть виплачуватись за рахунок спеціально призначених для цього фондів підприємства. Рішення про виплату проміжних (щоквартальних, піврічних) дивідендів, розмір дивіденду та форму його виплати за акціями кожної категорії (типу) приймається Радою Директорів (спостережною радою) підприємства. Рішення про виплату річних дивідендів, розмір дивіденду та форму його виплати за акціями кожної категорії (типу) приймається Загальними Зборами акціонерів за рекомендацією Ради Директорів (спостережної ради) підприємства. Розмір річних дивідендів не може бути більшим за рекомендоване Радою Директорів (наглядовою радою) підприємства та менше виплачених проміжних дивідендів. Загальні Збори акціонерів мають право ухвалити рішення про невиплату дивіденду за акціями певних категорій (типів), а також про виплату дивідендів у неповному розмірі за привілейованими акціями, розмір дивіденду за якими визначено у Статуті. Дата виплати річних дивідендів визначається Статутом підприємства чи рішенням Загальних Зборів акціонерів про виплату річних дивідендів. Дата виплати проміжних дивідендів визначається рішенням Ради Директорів (спостережної ради) Товариства про виплату проміжних дивідендів, але не може бути 30 днів з дня прийняття такого рішення.

Для кожної виплати дивідендів Рада Директорів (наглядова рада) підприємства складає список осіб, які мають право на отримання дивіденду. До списку осіб, які мають право на отримання проміжних дивідендів, повинні бути включені акціонери та номінальні власники акцій, включені до Реєстру акціонерів підприємства не пізніше ніж за 10 днів до дати прийняття Радою Директорів (спостережною радою) підприємства рішення про виплату дивідендів, а до списку осіб , які мають право на отримання річних дивідендів, - акціонери та номінальні власники акцій, внесені до Реєстру акціонерів підприємства на день складання списку осіб, які мають право брати участь у річних Загальних Зборах акціонерів.

Підприємство не має права приймати рішення про виплату (оголошення) дивідендів за акціями: до повної сплати всього статутного капіталу підприємства; до викупу всіх акцій, які мають бути викуплені відповідно до "Положення про порядок придбання та викупу підприємством розміщених акцій"; якщо на момент виплати дивідендів воно відповідає ознакам неспроможності (банкрутства) відповідно до правових актів Російської Федерації про неспроможність (банкрутство) підприємств або зазначені ознаки з'являться у підприємства внаслідок виплати дивідендів; якщо вартість чистих активів підприємства менша від його статутного капіталу, та резервного фонду, та перевищення над номінальною вартістю визначеною статутом ліквідаційної вартості розміщених привілейованих акцій або стане меншою за їх розмір у результаті виплати дивідендів. Підприємство не має права приймати рішення про виплату (оголошення) дивідендів за звичайними акціями та привілейованими акціями, розмір дивіденду за якими не визначено, якщо не прийнято рішення про виплату у повному розмірі дивідендів за всіма типами привілейованих акцій, розмір дивіденду за якими визначено Статутом підприємства.

Підприємство не має права приймати рішення про виплату (оголошення) дивідендів за привілейованими акціями певного типу, за якими розмір дивіденду визначено Статутом, якщо не прийнято рішення про повну виплату дивідендів за всіма типами привілейованих акцій, що надають перевагу черговості отримання дивідендів перед привілейованими акціями.

Дивідендна політика повинна розглядатися у світлі загального фінансового завдання компанії, яке полягає у максимізації багатства акціонерів. Не завжди означає виплату максимальних дивідендів, оскільки може бути знайдено більш вигідне застосування для дивідендів усередині самої компанії. Дивідендна політика має велике значення, тому що вона впливає на структуру капіталу та фінансування компанії, а у випадку з акціонерними компаніями та на інформаційну цінність.

Існує дві точки зору на значення дивідендної політики для загальної оцінки фірми та завдання максимізації багатства акціонерів: одна полягає в тому, що дивіденди не відіграють ролі при загальній оцінці фірми (теорія відсутності значущості), а інша стверджує, що дивіденди мають велике значення для оцінки фірми (Теорія значимості).

Головними захисниками теорії відсутності значущості є Модільяні та Міллер, які також висунули теорію про те, що структура капіталу не має значення для оцінки фірми.

Аргументи на користь значущості дивідендів для оцінки фірми взяті з практики і підтверджуються усією попередньою практичною діяльністю на ринку. Існує чотири основні аргументи: інформаційний зміст дивідендів, перевага інвесторами поточного доходу, якість доходу, отриманого у формі дивіденду, та коливання ринкової вартості, які не пов'язані з ефективністю діяльності компанії.

Противагою цим аргументам на користь дивідендних виплат є більш сприятливе оподаткування доходів від приросту капіталу, проте складністю розгляду питання про оподаткування є те, що вирішальним фактором буде податковий статус окремого акціонера, який часто неможливо встановити.

Якщо дивідендна політика є суто фінансовим рішенням, кількість привабливих інвестиційних проектів, доступних для фірми, визначатиме рівень виплат. Якщо всередині фірми є хороші інвестиційні можливості, то повинні аналізуватись відповідні ціни позикового капіталу та нерозподіленого прибутку. Якщо в даний час інвестиційні можливості відсутні, але вони можливі в майбутньому, то, можливо, краще виплатити дивіденд, щоб акціонери змогли індивідуально знайти найкраще застосування коштів, а не залишати в компанії надлишкові кошти в очікуванні майбутніх можливостей з невизначеним результатом.

Щоб оголосити дивіденд, вам необхідно мати достатній поточний або нерозподілений прибуток для його покриття, але для виплати дивіденду вам потрібні готівка. Отже, при ухваленні рішення щодо дивідендної політики слід враховувати ліквідність, а також можливості щодо отримання позички.

У періоди інфляції бухгалтерський облік за первісною вартістю завищує операційну прибуток підприємства. Виплата дивідендів із прибутку за первісною вартістю у такий час призведе до розподілу частини капіталу компанії.

Відповідно до закону дивіденди можуть виплачуватись тільки з поточного або нерозподіленого прибутку. Вони не можуть виплачуватись, якщо немає достатнього прибутку для їх покриття. Іноді можуть бути встановлені законодавчі обмеження на допустимий рівень підвищення дивідендів. Угоди отримання позички можуть обмежувати чи забороняти виплати дивідендів тимчасово термін їх дії.

Якщо нерозподілений прибуток зменшується через високий рівень дивідендних виплат, може виникнути потреба у подальшому отриманні додаткового власного капіталу. Це може призвести до розмивання контролю над компанією з боку акціонерів.

Досвід показав, що фірми, які завжди мають стабільні дивідендні потоки, зазвичай вище котируються на ринку, ніж фірми з менш стабільними потоками.

Дивіденди можуть виплачуватись у формі додаткових акцій, а не коштів, особливо коли є проблеми з ліквідністю. Дроблення акцій (також зване пільговими випусками) - це те саме, що й виплата дивідендів акціями, але зазвичай воно проводиться на додаток до виплати дивідендів у грошовій формі.

Програма реінвестування дивідендів

послуга, що надається деякими акціонерними компаніями, дозволяє акціонерам автоматично реінвестувати грошові дивіденди в акції компанії. Найчастіше інвестори отримують у своїй можливість купувати акції без оплати брокерських зборів і найчастіше зі знижкою стосовно ринкової ціні. Програми деяких компаній дозволяють акціонерам також інвестувати додаткові суми (не тільки дивіденди) в акції компанії, користуючись тими ж знижками та відсутністю брокерських зборів. Кількість акцій, що купуються, як у разі реінвестиції так і у разі інвестиції додаткових коштів, може бути дробовим числом - деякі програми дозволяють купувати частини акцій з точністю до 3-го або 4-го знака після десяткової коми.

Зарубіжна практика виплати дивідендів

Виплата дивідендів у США

Відповідно до статті Срібнякової строки та порядок виплати дивідендів визначаються статутом або рішенням загальних зборів. Якщо статут не відображає термін виплати оголошених дивідендів, то він не повинен перевищувати 60 днів з дня ухвалення рішення про виплату дивідендів. Цей 60-денний термін підлягає застосуванню й у ситуаціях, коли загальні збори ухвалили рішення про призначення тривалішого терміну. Виплата дивідендів США зазвичай здійснюється поквартально.

Процедура проведення дивідендної політики:

Складання радою директорів списку акціонерів, які мають право на отримання дивідендів;

Оголошення загальними зборами акціонерів дивідендів;

Виплата компанією оголошених дивідендів у такому порядку:

Усі накопичені дивіденди за кумулятивними привілейованими акціями, які не були оголошені та виплачені;

Дивіденди з привілейованих акцій у порядку черговості, як визначено у статуті;

Дивіденди за привілейованими акціями, розмір дивідендів за якими не визначений статутом, та за звичайними акціями.

Розмір дивіденду визначається радою директорів, яка оголошує про своє рішення у певний день, який називається «датою оголошення дивідендів» (announcement date). У заяві ради директорів йдеться, що виплата дивідендів здійснюватиметься лише акціонерам, які є зареєстрованими власниками акцій станом на певну дату, яка називається «останньою датою реєстрації» (record dale). Дата, в яку провадиться розсилка дивідендних чеків акціонерам, називається «платіжним днем». Він настає зазвичай за 2 тижні після «останньої дати реєстрації». За правилами фондової біржі акції мають продаватися і купуватися з правом на дивіденд аж до настання терміну, що називається «днем, коли акція втрачає право на дивіденд» (ex-dividend date). Після цієї дати акції продаються без дивідендів. Дивіденди бувають "особливими" (labelled) або "звичайними" (regular). Здебільшого дивіденди бувають звичайними. Звичайні дивіденди найчастіше називаються "додатковими" (extra).

У рамках реалізації кращої практики корпоративного управління США існує спеціальний індекс «дивідендних аристократів», до якого включаються компанії, стабільно підвищують виплати акціонерам протягом 25 років. Достатньо один раз пропустити підвищення, щоб компанію викреслили із елітного списку. Так, до 2010 р. протягом останніх 25 років із компаній індексу S&P500 щорічно підвищували дивіденди 43 компанії.

Виплата дивідендів у Японії

Дивідендна виплата у Японії (дивіденд/прибуток після сплати прибуткового податку) мала і стала.

У цьому її відмінність від стабільної дивідендної політики у її дійсному сенсі, де норма дивідендних виплат стосовно номінальної вартості акції є постійною. Спосіб, яким визначається привабливість того чи іншого капіталовкладення, ґрунтується в Японії швидше на розмірі дивідендної виплати, а не на коефіцієнтах дивіденду, на відміну від США, де коливання дивідендних виплат по відношенню до номінальної вартості акції є постійними. Спосіб, яким визначається привабливість того чи іншого капіталовкладення, ґрунтується скоріше на розмірі дивідендної виплати, а не на коефіцієнтах дивіденду. На відміну від США, де коливання дивідендних виплат пов'язані з рівнем прибутковості компаній, у Японії низка компаній прийняла систему низьких дивідендних виплат безвідносно рівня прибутків.

Політика підтримки постійного рівня дивідендних виплат перейшла з першого місця у 70-ті роки на друге у 80-ті роки. Однак практично вони можуть розглядатися як такі, що стоять на першому місці, і це положення відображає модель дивідендних виплат у Японії.

У Японії дивідендні виплати мають тенденцію бути низькими навіть за високих темпів економічного зростання. Наявність надлишкових інвестиційних можливостей пояснює цю ситуацію. Те, що виплати за дивідендами залишалися низькими за низьких темпів економічного зростання, не обов'язково спростовує гіпотезу про дивіденди, тому що, очікуючи на брак капіталу в майбутньому, компанія нормалізує виплати за рахунок економії певних розмірів капіталу в ті роки, коли існує надлишок коштів. Якщо розрахунки компанії правильні, вона зможе утримувати виплати певному рівні, а накопичені за певний період кошти еквівалентні накопиченим залишковим коштам.

Дивіденди у країнах ЄС

Згідно з Директивою ЄС, дивіденди, що виплачуються дочірньою компанією, яка є резидентом будь-якої держави, що входить до складу ЄС, на користь материнської компанії, яка також є резидентом ЄС, не підлягають оподаткуванню у джерела виплати в країні інкорпорації дочірньої компанії за умови, що материнська компанія є платником. податку на доходи корпорацій у країні її інкорпорації та безперервно володіє не менше 20% статутного капіталу дочірньої компанії протягом 1 року.

Таким чином, у разі заснування Проміжної компанії на Кіпрі, яка буде 100% засновником Холдингової компанії, зареєстрованої в Нідерландах, дивіденди, що виплачуються останньою, звільнятимуться від оподаткування у джерела в Нідерландах. При цьому подальший розподіл дивідендів на користь будь-якої іноземної компанії буде здійснюватись без утримання податку у джерела виплати на Кіпрі.

Оподаткування дивідендів

Податковий кодекс визначає дивіденди як будь-який дохід акціонера (учасника) за належними йому акціями (частками), який отриманий від організації при розподілі чистого прибутку пропорційно частці акціонера (учасника) у статутному капіталі цієї організації (ст. 43 НК РФ). До дивідендів також відносяться будь-які доходи, одержувані з джерел за межами РФ, що належать до дивідендів відповідно до законодавства іноземних держав.

У пункті 2 ст. 43 НК РФ перераховані випадки, коли виплати акціонеру (учаснику) не визнаються дивідендами з метою оподаткування. Не є дивідендами виплати, які отримує акціонер (учасник) при ліквідації організації у сумі, що не перевищує розміру внеску цього акціонера (учасника) до статутного капіталу організації, що ліквідується. Не визнаються дивідендами виплати акціонерам (учасникам) організації у вигляді передачі акцій цієї організації у власність. До дивідендів не належать виплати некомерційної організації на здійснення її основної статутної діяльності (не пов'язаної з підприємницькою діяльністю), здійснені господарськими товариствами, статутний капітал яких складається повністю із вкладів цієї некомерційної організації.

Оскільки Податковий кодекс РФ містить власне визначення дивідендів, з ст. 11 НК РФ саме це визначення і має використовуватись для цілей оподаткування.

Особливості оподаткування дивідендів

Дивіденди виплачує російська організація

Відповідно до цивільного законодавства акціонерами (учасниками) російських організацій можуть бути як юридичні, так і фізичні особи (п. 1 ст. 10 Федерального закону від 26.12.1995 N 208-ФЗ «Про акціонерні товариства» (далі – Закон N 208-ФЗ) ) та п. 1 ст.7 Федерального закону від 08.02.1998 N 14-ФЗ «Про товариства з обмеженою відповідальністю»). У цьому можуть бути як російськими, і іноземними.

У разі участі державних органів та органів місцевого самоврядування в господарських товариствах вони зрівнюються в правах з юридичними та фізичними особами та до них застосовуються норми ЦК України, що регулюють діяльність юридичних осіб (п. 2 ст. 124 ЦК України).

Залежно від цього, кому виплачуються дивіденди (юридичній чи фізичній особі), їх оподаткування здійснюється по-різному.

Засновник - російська компанія, яка перебуває на загальному режимі оподаткування.

Організація, яка виплачує дивіденди засновникам – російським юридичним особам, є податковим агентом з податку прибуток і має утримати цей податок із суми виплачуваних дивідендів (п. 2 ст. 275 НК РФ).

З 1 січня 2008 р. доходи російських компаній, отримані у вигляді дивідендів від організацій, оподатковуються за ставкою 0 або 9% (підпункти 1 та 2 п. 3 ст. 284 НК РФ).

Для застосування ставки 0% необхідно виконання наступних умов:

– на день прийняття рішення про виплату дивідендів організація, що отримує дивіденди, повинна безперервно володіти протягом не менше 365 днів на праві власності не менше ніж 50% статутного капіталу організації, що виплачує дивіденди, або депозитарними розписками, які дають їй право на отримання в якості дивідендів суми, що відповідає не менш ніж 50% загальної суми дивідендів, що виплачуються;

- Вартість придбання частки в статутному капіталі організації, що виплачує дивіденди, або депозитарних розписок, що дають право на отримання дивідендів, перевищує 500 млн руб. (Підп. 1 п. 3 ст. 284 НК РФ).

При визначенні вартості придбання частки у статутному капіталі враховується вартість початкових та додаткових вкладів у статутний капітал організації.

Вартість придбання частки у статутному капіталі з метою обчислення податку на прибуток організацій визнається рівною вартістю (залишкової вартості) майна, що вноситься (майнових прав або немайнових прав, що мають грошову оцінку), що визначається за даними податкового обліку на дату переходу права власності на вказане майно (майнові права ), з урахуванням додаткових витрат, які з оподаткування визнаються у передавальної боку у разі внесенні (п. 1 ст. 277 НК РФ). При визначенні вартості вкладу до статутного капіталу, придбаного у третіх осіб, враховуються фактичні документально підтверджені витрати на придбання такого майна (майнових прав).

Важливо відзначити, що збільшення номінальної вартості частки учасника у статутному капіталі організації за рахунок майна організації не призводить до збільшення вартості придбання такого внеску -03-06/1/240, від 12.03.2008 (N 03-03-06/1/171).

Початковий внесок учасника у статутний капітал організації становив 400 млн руб. Через два роки за рахунок збільшення майна організації вартість частки учасника склала 600 млн. руб. У цьому випадку вартість придбання частки у статутному капіталі складатиме лише 400 млн руб. Тобто, при отриманні дивідендів учасник не матиме права на застосування ставки 0%.

Для підтвердження права на застосування податкової ставки 0% особа, яка отримує дивіденди, зобов'язана подати до податкових органів документи, що містять відомості про дату набуття права власності на вклад або відповідні депозитарні розписки, а також відомості про вартість придбання (отримання) відповідного права.

Такими документами можуть бути:

Договори купівлі-продажу (міни);

Рішення про розміщення емісійних цінних паперів;

Договори про реорганізацію у формі злиття чи приєднання;

Рішення про реорганізацію у формі поділу, виділення чи перетворення;

Ліквідаційні (розділові) баланси;

Передавальні акти;

Свідоцтва про державну реєстрацію організації;

плани приватизації;

Рішення про випуск цінних паперів;

Звіти про результати випуску цінних паперів;

Проспекти емісії;

Судові рішення;

Установчі договори (рішення про заснування) або їх аналоги;

Витяги з особового рахунку (рахунків) у системі ведення реєстру акціонерів (учасників);

Виписки за рахунком (рахунками) "депо";

Інші документи, що містять відомості про дату набуття права власності на вклад (частку) або депозитарні розписки, а також відомості про вартість придбання (отримання) відповідних прав.

Якщо умови, необхідні застосування податкової ставки 0%, не виконуються, оподаткування дивідендів, виплачуваних російським організаціям, здійснюється за ставкою 9%.

При цьому сума податку, що підлягає утриманню з доходів російської юридичної особи – одержувача дивідендів, обчислюється за такою формулою:

Якщо значення «Н» становить негативну величину, обов'язок зі сплати податку немає і відшкодування з бюджету немає.

ВАТ має у своєму складі чотирьох акціонерів:

- Російська організація ТОВ (50% акцій);

- фізична особа - резидент РФ (30% акцій);

- Фізична особа - нерезидент РФ (10% акцій);

- Адміністрація міста (10% акцій).

Статутний капітал ВАТ становить 10 млн. руб.

На річних зборах акціонерів було ухвалено рішення про виплату дивідендів за 2007 р. у сумі 500 тис. руб.

Сума дивідендів, отриманих ВАТ у поточному та попередньому податковому періоді, які раніше не враховувалися при визначенні податкової бази, склала 200 тис. руб. (У тому числі 100 тис. руб. Отримано в якості дивідендів від іноземної організації).

Сума дивідендів, що підлягають розподілу на користь ТОВ, становитиме:

Засновник - російська компанія,

яка перебуває на спеціальному режимі оподаткування.

Російська організація – одержувач дивідендів може перебувати на спеціальному режимі оподаткування та застосовувати ЕНВД, ЕСХН чи УСН.

ЕНВД.Відповідно до п. 4 ст. 346.26 НК РФ сплата організаціями ЕНВД замінює сплату прибуток організацій лише щодо прибутку, отриманої від підприємницької діяльності, оподатковуваного цим податком. Доходи від пайової участі у діяльності інших організацій, у тому числі у вигляді дивідендів, не належать до доходів від діяльності, що оподатковується ЕНВД, і є згідно з п. 1 ст. 250 НК РФ позареалізаційними доходами.

Таким чином, оподаткування дивідендів, що виплачуються організації, що перебуває на ЕНВД, здійснюється у порядку, передбаченому для організацій, які перебувають на загальному режимі оподаткування (лист Мінфіну Росії від 16.05.2005 N 03-03-02-04/1/121).

УСН.Організації, що застосовують УСН, є платниками прибуток (п. 2 ст. 346.11 НК РФ). Доходи «спрощенця» (доходи від і позареалізаційні доходи) підлягають оподаткуванню єдиним податком і визначаються відповідно до статтями 249 і 250 НК РФ. У пункті 1 ст. 250 НК РФ доходи від пайової участі у діяльності інших організацій визначено як позареалізаційні доходи. Виходить, що доходи у вигляді дивідендів повинні включатися до складу доходів «спрощенця» і не повинні оподатковуватись у джерела виплати.

До 1 січня 2008 р. така позиція була правомірною, і її підтримували контролюючі органи (див. листи Мінфіну Росії від 27.08.2004 N 03-03-02-04/1/10, від 13.04.2005 N 03-03-02- 04/1/97, ФНП Росії від 03.08.2006 N 02-6-10/ , МНС Росії від 31.03.2004 N 22-1-15/597, УМНС Росії у м. Москві від 18.08.2004 N 21-09/ 53928).

Однак із 1 січня 2008 р. діє нова редакція п. 1 ст. 346.15 НК РФ, згідно з якою не враховуються у складі доходів при обчисленні єдиного податку доходи у вигляді отриманих дивідендів, оподаткування яких здійснюється податковим агентом відповідно до положень статей 214 та 275 НК РФ.

Якщо джерелом доходу, отриманого від пайової участі інших організаціях, є російська організація, така організація визнається податковим агентом і визначає суму з урахуванням положень п. 2 ст. 275 НК РФ.

Таким чином, при виплаті після 1 січня 2008 р. дивідендів платникам податків, які застосовують УСН, організація, яка виплачує дивіденди, є податковим агентом і має утримати податок на прибуток у порядку, визначеному ст. 275 НК РФ, тобто. аналогічно порядку, визначеному для організацій, які перебувають у загальному режимі оподаткування (лист Мінфіну Росії від 23.04.2008 N 03-03-06/1/204).

ЕСХН.При визначенні об'єкта оподаткування ЕСХН не враховуються доходи у вигляді отриманих дивідендів, оподаткування яких здійснюється податковим агентом відповідно до положень статей 214 та 275 НК РФ (п. 1 ст. 346.5 НК РФ).

Таким чином, оподаткування дивідендів, що виплачуються засновнику, що застосовує ЄСХН, аналогічно до оподаткування дивідендів, що виплачуються «спрощенцям», і при їх виплаті організація, яка є джерелом виплати дивідендів, повинна утримати податок на прибуток у порядку визначеному п. 2 ст. 275 НК РФ.

Засновник – іноземна організація.

При виплаті дивідендів іноземної організації російська організація, що є джерелом виплати дивідендів, визнається податковим агентом і має утримати за її виплати прибуток (ст. 275 НК РФ).

Податковою базою у разі є сума виплачуваних дивідендів, і до неї застосовується ставка 15%, встановлена ​​подп. 3 п. 3 ст. 284 НК РФ (п. 3 ст. 275 НК РФ).

Однак якщо іноземна організація має постійне місцезнаходження в тій державі, з якою Росія уклала угоду про уникнення подвійного оподаткування, і цією угодою передбачені або знижені ставки податку з дивідендів, або взагалі звільнення від сплати податку, податок потрібно утримати за ставками, передбаченими такою угодою.

При цьому іноземна організація повинна подати податковому агенту підтвердження того, що вона має постійне місцезнаходження в тій державі, з якою Росія має міжнародний договір (угоду), що регулює питання оподаткування, і яке має бути засвідчено компетентним органом відповідної іноземної держави. Якщо дане підтвердження складено іноземною мовою, податковому агенту надається також переклад російською мовою (ст. 312 НК РФ).

Якщо на момент виплати доходу іноземна організація не надала податковому агенту такого підтвердження, положення угоди про уникнення подвійного оподаткування не застосовуються та оподаткування дивідендів здійснюється із застосуванням ставки 15%.

Якщо іноземна організація надалі подасть підтвердження про своє місцезнаходження, вона матиме право на повернення надмірно утриманої суми податку.

Це повернення здійснюється податковим органом за місцем обліку податкового агента (організації, що виплатила дивіденди) при наданні наступних документів:

Заява на повернення утриманого податку;

Підтвердження про місцезнаходження, засвідчене компетентним органом відповідної іноземної держави;

Копія договору чи іншого документа, відповідно до якого виплачувався дохід іноземної організації;

Копії платіжних документів, що підтверджують перерахування суми податку, що підлягає поверненню, до бюджетної системи Російської Федерації на відповідний рахунок Федерального казначейства (п. 2 ст. 312 НК РФ).

У такому порядку здійснюється оподаткування дивідендів, виплачуваних індивідуальним підприємцям, зокрема які застосовують спеціальні режими оподаткування (лист Мінфіну Росії від 10.04.2008 N 03-04-06-01/79).

Засновник – фізична особа – нерезидент РФ.

Оподаткування дивідендів, що виплачуються фізичним особам – нерезидентам РФ, аналогічно до оподаткування дивідендів, що виплачуються іноземній організації (п. 3 ст. 275 НК РФ). Ставка ПДФО становить 15%.

На фізичних осіб – нерезидентів РФ поширюються становища міжнародних угод про уникнення подвійного оподаткування (п. 2 ст. 232 НК РФ). Тобто якщо нерезидент надасть податковому агенту офіційне підтвердження того, що він є резидентом держави, з якою Російська Федерація уклала чинну протягом відповідного податкового періоду (або його частини) угоду про уникнення подвійного оподаткування, щодо оподаткування дивідендів потрібно буде здійснювати за ставками, зазначеними цій угоді.

Особливі випадки під час виплати дивідендів.

Акціонерне товариство може виплачувати дивіденди не лише за підсумками року, а й за підсумками кварталу, півріччя, 9 місяців (п. 1 ст. 42 Закону N 208-ФЗ). При виплаті проміжних дивідендів їхнє оподаткування здійснюється у порядку, описаному вище. При цьому слід враховувати, що джерелом виплати дивідендів є прибуток товариства після оподаткування (п. 2 ст. 42 Закону N 208 ФЗ).

Податковим періодом з податку на прибуток організацій є рік. Тому якщо за підсумками року організацією отримано збиток, то раніше виплачені дивіденди нічого очікувати бути такими, оскільки в організації відсутня чистий прибуток, а дивіденди можуть виплачуватись лише з чистого прибутку (ст.43 НК РФ). Виплачені проміжні дивіденди у разі вважатимуться безоплатно отриманим майном і відповідно оподатковуватись за ставками, передбаченими для оподаткування безоплатно отриманого майна.

Організація може виплатити дивіденди своїм засновникам непропорційно їхнім часткам у статутному капіталі. Така можливість призначена для учасників ТОВ. Однак для цілей оподаткування дивідендами визнаються лише виплати за рахунок чистого прибутку пропорційно частці учасника у статутному капіталі організації (ст. 43 НК РФ). Тому частина чистого прибутку організації, розподілена між його учасниками не пропорційно їхнім часткам у статутному капіталі, не може розглядатися як дивіденди, та її оподаткування має здійснюватися за іншими ставками (лист Мінфіну Росії від 30.01.2006 N 03-03-04/1/65 ).

Якщо організація оголосила про виплату дивідендів, але з якихось причин не виплатила дивіденди акціонеру (учаснику), після закінчення строку позовної давності (три роки) невиплачені суми дивідендів підлягають включенню до позареалізаційних доходів організації (лист Мінфіну Росії від 14.02.2006 N 0 -03-04/1/110).

Якщо дивіденди виплачує організація, що застосовує УСН, вона визнається податковим агентом та при виплаті дивідендів має утримати податок. Джерелом виплати дивідендів є чистий прибуток, визначений за даними бухгалтерського обліку (п. 2 ст. 42 Закону N 208-ФЗ). Для розрахунку чистого прибутку та розподілу дивідендів організація, що застосовує УСН, повинна вести бухгалтерський облік (листи Мінфіну Росії від 17.01.2008 N 03-04-06-01/6, від 21.06.2005 N 03-11-05/1, від 15.12 .2005 N 03-11-04/2/154).

Дивіденди виплачує іноземна організація

Якщо дивіденди виплачує іноземна організація (зокрема має постійне представництво до), одержувачі дивідендів (як юридичні, і фізичні особи) повинні сплатити податок самостійно (п. 1 ст. 275 і п. 1 ст. 214 НК РФ).

Податок обчислюється за такими ставками:

Для російських організацій: 0 та 9%;

Для іноземних організацій: 15%;

Для фізичних осіб - резидентів РФ: 9%;

Для фізичних осіб - нерезидентів РФ: 15%.

Податковою базою є сума одержаних від іноземної організації дивідендів.

При цьому платники податків, які отримують дивіденди від джерел за межами Російської Федерації, мають право зменшити суму податку на утримані суми податку за місцезнаходженням джерела доходу тільки у випадку, якщо джерело доходу знаходиться в іноземній державі, з якою укладено договір (угоду) про уникнення подвійного оподаткування ( п. 1 ст. 275 та п. 1 ст.

Засновник – фізична особа – резидент РФ.

Оподаткування дивідендів, що виплачуються фізичним особам, які є резидентами РФ, здійснюється у порядку, передбаченому для оподаткування дивідендів російських організацій. При цьому організацією, що виплачує дивіденди, утримується ПДФО за ставкою 9% (п. 2 ст. 214 НК РФ).

Бухгалтерський облік дивідендів

Відповідно до ст. 9 Федерального закону від 21.11.1996 N 129-ФЗ «Про бухгалтерський облік» всі господарські операції, які проводяться організацією, повинні оформлятися виправдувальними документами. Ці документи є первинними обліковими документами, виходячи з яких ведеться бухгалтерський облік.

Підставою нарахування дивідендів є рішення загальних зборів акціонерів АТ чи рішення загальних зборів засновників ТОВ.

У бухгалтерському обліку для відображення операцій з нарахування та виплати дивідендів акціонерам (засновникам) призначено рахунок 75 «Розрахунки з засновниками» (субрахунок 75/2 «Розрахунки з виплати доходів»).

Нарахування доходів від участі в організації відображається записом за дебетом рахунку 84 «Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)» та кредитом рахунку 75 «Розрахунки з засновниками». При цьому нарахування та виплата доходів працівникам організації, що входять до його засновників (учасників), враховується на рахунку 70 «Розрахунки з персоналом з оплати праці» (див. Інструкцію щодо застосування плану рахунків бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності організацій, затверджену Наказом Мінфіну Росії від 31.10.2000 N 94н).

Аналітичний облік за рахунком 75 «Розрахунки із засновниками» ведеться за кожним засновником (учасником), крім обліку розрахунків з акціонерами – власниками акцій на пред'явника в акціонерних товариствах.

Сплата податку на прибуток з дивідендів

Насправді нерідкі ситуації, коли організації, які виплачують дивіденди і у ролі податкових агентів, помилково утримують більшу, ніж було б, суму прибуток. Це може статися внаслідок технічної помилки або, наприклад, через те, що не було враховано сум дивідендів, отриманих самим суспільством. Минулого року надмірно утримані суми з'явилися завдяки тому, що з умов можливості застосування ставки 0% законодавець прибрав вартісний критерій. У зв'язку з цим деякі організації при виплаті за підсумками 2010 року акціонерам, які мають понад 50% акцій понад 365 днів (тобто мають право на ставку 0%), дивідендів утримали з них податок за ставкою 9%.

Не має значення, яким чином відбулася переплата податку на прибуток організації, у будь-якому випадку його можна повернути. Хто має це зробити – податковий агент, який безпосередньо утримував та перераховував податок до бюджету, чи сам платник податків, який отримує дивіденди? Порядок повернення (заліку) податковими органами платникам податків (податковим агентам, платникам зборів) сум зайво сплачених (перерахованих) податків, зборів, відповідних пені та штрафів встановлено статтею 78 НК РФ. Залік чи повернення суми зайво сплаченого податку провадиться податковим органом за місцем обліку платника податків, якщо інше не передбачено НК РФ, без нарахування відсотків на цю суму (пункт 2 статті 78 НК РФ).

Хто має повертати переплату з податку?

Податковим кодексом не встановлено обов'язок податкового агента здійснювати повернення платнику податків надмірно утриманої суми податку на прибуток організацій. У пункті 24 постанови пленуму ВАС РФ від 28.02.2001 N 5 "Про деякі питання застосування частини першої НК РФ" роз'яснено таке. Якщо при розгляді спору суд встановить, що надмірно перераховані податковим агентом до бюджету суми не перевищують утриманих з платника податків, рішення про залік або повернення цих сум на користь податкового агента може бути прийняте судом лише у тому разі, коли повернення платнику податків надміру утриманих з нього податковим агентом сум покладається законом останнього.

На підставі вищевикладеного московські податківці дійшли такого висновку (лист від 20.05.2011 N 16-15/). Оскільки податковим кодексом такий обов'язок податкового агента з податку на прибуток організацій не встановлено, сума податку на прибуток, зайво утримана податковим агентом з платника податків - російської організації та перерахована до бюджетної системи РФ, підлягає поверненню платнику податків (у даному випадку - організації, яка отримала дивіденди) податковим органом за місцем обліку.

Повернення податку на прибуток податковому агенту

Інша ситуація із поверненням надмірно утриманого та сплаченого податку виникає у разі, якщо дивіденди нараховані на адресу акціонера, який не є платником податків. Припустимо, акції АТ входять до складу активів пайових інвестиційних фондів (ПІФ). ПІФ не є юридичною особою, а відповідно платником податку на прибуток. Для того, щоб у цьому випадку АТ не утримувало податок при виплаті дивідендів, керуюча компанія, яка здійснює довірче управління ПІФом, повинна підтвердити, що акції купувалися для нього. На думку Мінфіну (лист від 20.01.2011 N 03-03-06/1/17), це можна підтвердити такими документами, як довідка про вартість активів, звіт про власників акцій акціонерного інвестиційного фонду та інвестиційних паїв ПІФу (форми затверджено постановою ФКЦП Росії від 22.10.2003 N 03-41/пс). Зрозуміло, що це потрібно до дати виплати дивідендів.

Нерідко таке підтвердження АТ одержують вже після виплати дивідендів, а відповідно, після утримання податку та сплати його до бюджету. У зв'язку з цим постає питання: як повернути надмірно сплачену суму податку? Хто має подавати заяву про повернення - АТ, як податковий агент, чи керуюча компанія? Подібну ситуацію розглядав Мінфін у листі від 12.08.2011 N 03-03-06/1/479. Він дійшов висновку, що повернення надмірно перерахованої податковим агентом суми податку на прибуток організацій провадиться податковим органом за місцем обліку податкового агента за письмовою заявою останнього (пункти 2, 6 та 14 статті 78 НК РФ). При цьому податковим агентом подається до податкового органу декларація з податку на прибуток організацій за період зайвого утримання та перерахування суми зазначеного податку до бюджетної системи РФ. А ось компанія ПІФу, що управляє, може пред'явити вимогу про повернення утриманої суми податку емітенту відповідно до цивільного законодавства РФ.

Арбітражна практика щодо повернення податків

Що ж до арбітражної практики, зазвичай, судді дотримуються тієї ж думки - повернення здійснюється емітенту, який у ролі податкового агента. Керівна компанія немає права вимагати повернення податку з бюджету, оскільки є платником податків. Наприклад, ФАС УО у постанові від 14.09.2011 N Ф09-5820/11 зазначив: з аналізу норм федерального закону N 156-ФЗ та податкового кодексу випливає, що довірчий керуючий ПІФу, не будучи платником податку на прибуток, не наділений правом звернення до податкового орган за місцем свого обліку із заявою про повернення суми податку, утриманого з доходів у вигляді дивідендів за акціями, що належать ПІФу, та отримання надмірно утриманого податковим агентом податку на прибуток.

Відповідно до положень пункту 2 статті 275 НК РФ якщо джерелом доходу платника податків є російська організація, остання визнається податковим агентом та визначає суму податку з урахуванням положень зазначеного пункту. Податкові агенти зобов'язані після закінчення кожного звітного (податкового) періоду, в якому вони робили виплати, в даному випадку у вигляді дивідендів, подавати до податкових органів за місцем свого знаходження податкові розрахунки в порядку, визначеному статтею 289 НК РФ.

Уточнений розрахунок з податку на прибуток

Розрахунок податку на прибуток організацій, що утримується податковим агентом (джерелом виплати доходів), відображається у декларації з податку на прибуток. Відповідно до пункту 6 статті 81 НК РФ при виявленні податковим агентом у поданому ним до податкового органу розрахунку факту невідображення або неповноти відображення відомостей, а також помилок, що призводять до заниження або завищення суми податку, що підлягає перерахуванню, податковий агент зобов'язаний внести необхідні зміни та подати до податкового орган уточнений розрахунок у порядку, встановленому статтею 81 НК РФ.

Уточнений розрахунок є основою коригування суми нарахування прибуток організацій з доходів як дивідендів. З урахуванням суми фактично перерахованого до бюджету податку податковим органом виявляється недоїмка чи переплата податку. Суд дійшов висновку, що в силу пункту 6 статті 81 НК РФ у разі утримання та перерахування до бюджету податковим агентом суми податку на прибуток організацій з доходів у вигляді дивідендів, що підлягають сплаті ПІФам, які відповідно до законодавства РФ про податки та збори не підлягають оподаткуванню, податковий агент зобов'язаний подати до податкового органу за місцем свого знаходження уточнений розрахунок, після чого має право звернутися до цього ж податкового органу за поверненням зайво перерахованого податку в порядку, передбаченому статтею 78 НК РФ. Неправомірно утримана податковим агентом сума може бути витребована в нього ПІФ.

Виплата дивідендів у ТОВ

Метою створення будь-якої комерційної організації є отримання прибутку її творцями – акціонерами, засновниками, учасниками. Здавалося б, отримало підприємство (ТОВ чи ЗАТ) чистий прибуток за підсумками року, отже власники можуть його вилучити у будь-який зручний для них час. Це з погляду здорового глузду. Однак, з погляду законодавства, сама наявність чистого прибутку за підсумками фінансового року є необхідною, але не єдиною умовою отримання власниками дивідендів. На сьогоднішній момент у нашій країні законодавство показує, що легких шляхів у бізнесі не буває! Які ж умови, окрім наявності чистого прибутку, мають бути виконані, щоб отримання власниками заповітних грошових сум – дивідендів було можливим? Розглянемо порядок виплати дивідендів у суспільстві з обмеженою відповідальністю.

Правила існування товариств з обмеженою відповідальністю встановлені, переважно, двома документами: Цивільним кодексом та Федеральним законом «Про товариства з обмеженою відповідальністю» № 14-ФЗ від 14.01.1998.

Власне термін «дивіденди» для товариств з обмеженою відповідальністю не використовується. Стосовно таких товариств говорять про розподіл прибутку (ст. 91 ЦК України, ст.ст.28 і 29 Закону № 14-ФЗ). У той же час відповідно до п.1 ст.43 Податкового кодексу РФ дивідендом для цілей оподаткування визнається будь-який дохід, отриманий акціонером (учасником) від організації при розподілі прибутку, що залишається після оподаткування (у тому числі у вигляді відсотків за привілейованими акціями), за акціями (частками), що належать акціонеру (учаснику), пропорційно часткам акціонерів (учасників) у статутному (складковому) капіталі цієї організації. Виходить, що поняття "виплата дивідендів", з урахуванням визначення, даного Податковим кодексом, цілком застосовне до процесу розподілу прибутку у суспільстві з обмеженою відповідальністю.

Як зазначалося вище, порядок розподілу прибутку між учасниками товариства з обмеженою відповідальністю прописано у статтях 28 та 29 Закону № 14-ФЗ. Спробуємо перекласти букви закону на мову інструкції до дії та складемо план документального оформлення процесу розподілу та виплати дивідендів.

Отже, для отримання дивідендів власниками ТОВ необхідно оформити такі документи:

Виплата дивідендів у ЗАТ

Діяльність акціонерних товариств, в основному, регламентують два документи: Цивільний кодекс та Федеральний закон № 208-ФЗ від 24.11.1995 р. "Про акціонерні товариства".

Як і у випадку з ТОВ, законодавство накладає певні обмеження щодо виплати дивідендів у АТ. Так було в п.2 ст.102 ДК РФ зазначені дві ситуації, за наявності яких акціонерне товариство немає права ОГОЛОШУВАТИ і ВИПЛАЧУВАТИ дивіденди:

Відсутність повної оплати статутного капіталу;

Якщо вартість чистих активів акціонерного товариства менша від його статутного капіталу та резервного фонду або стане меншою за їх розмір у результаті виплати дивідендів.

Процедуру оголошення та виплати дивідендів у АТ докладно прописано у ст.42 та 43 закону № 208-ФЗ. Вона багато в чому схожа з аналогічною процедурою в ТОВ, відмінності стосуються лише дивідендів за звичайними акціями, якщо одночасно з ними товариство має привілейовані.

Істотною відмінністю АТ від ТОВ є вимога законодавства про те, що розмір чистих активів акціонерного товариства має контролюватись не лише за бажання оголосити чи виплатити дивіденди.

Крім обмежень на оголошення та виплату дивідендів ст.35 Закону № 208-ФЗ містить вимоги, що пред'являються до розміру чистих активів, а також перелік дій, які мають бути вжиті у разі, якщо розмір чистих активів виявиться меншим за встановлений законом рівень. Так, відповідно до п.4 ст.35, якщо за підсумками другого (або кожного наступного) фінансового року вартість чистих активів АТ виявиться меншою за його статутний капітал, до складу річного звіту, який готується до річних загальних зборів, повинен бути включений розділ про стан чистих активів товариства у складі показників, зазначених у п.5 ст.35.

На “оздоровлення” суспільства (приведення вартості чистих активів у відповідність до величиною статутного капіталу) дається рік, наступний за фінансовим роком, за підсумками якого вартість чистих активів виявилася меншою за його статутний капітал. Якщо ж “оздоровлення” не відбулося, тобто вартість чистих активів залишилася меншою за статутний капітал після закінчення третього фінансового року або після закінчення фінансового року, наступного за роком, за підсумками якого розмір чистих активів виявився нижчим за встановлену законом вартість, суспільство не пізніше 30 червня зобов'язане ухвалити одне з наступних рішень (п.6 ст.35):

1) про зменшення статутного капіталу суспільства до величини, яка не перевищує вартості його чистих активів;

2) про ліквідацію товариства.

При цьому рішення про ліквідацію товариство зобов'язане ухвалити в тому випадку, якщо після закінчення другого фінансового року або кожного наступного фінансового року вартість чистих активів товариства виявиться меншою за величину мінімального статутного капіталу, зазначеної в ст.26 Закону № 208-ФЗ. Відповідно до п.11 ст.35 це рішення має бути ухвалене не пізніше ніж через шість місяців після закінчення відповідного фінансового року.

Якщо в акціонерному товаристві за підсумками фінансового року (починаючи з другого) вартість чистих активів виявиться меншою за розмір статутного капіталу, то у суспільства з'являється обов'язок щоквартально контролювати вартість чистих активів (п.7 ст.35). Якщо станом на 31 березня, 30 червня, 30 вересня або 31 грудня вартість чистих активів товариства виявиться меншою за його статутний капітал більш ніж на 25 відсотків, суспільство двічі з періодичністю один раз на місяць зобов'язане помістити в засобах масової інформації, в яких опубліковуються дані про державної реєстрації юридичних осіб; повідомлення про зниження вартості чистих активів товариства. Мабуть, це основна відмінність у порядку контролю за вартістю чистих активів акціонерного товариства від товариства з обмеженою відповідальністю: останньому законодавство наказує в аналогічній ситуації контролювати чисті активи лише за підсумками року.

Джерела та посилання

ru.wikipedia.org - Вікіпедія. Вільна енциклопедія

grandars.ru - енциклопедія Економіста

e-reading.biz - онлайн бібліотека

бізнес-підручники.рф - бізнес підручники

allsummary.ru - бібліотека конспектів

aup.ru - адміністративно-управлінський портал

academic.ru - словники та енциклопедії

економічний словник dictionary-economics.ru

psyera.ru - гуманітарний портал

allbest.ru - архів рефератів

mail.ru - пошукова система

google.ru - пошукова система

yandex.ru - пошукова система

youtube.com - відеохостинг

ru.wiktionary.org – вільна енциклопедія. Вікісловник

tolkslovar.ru - загальний тлумачний словник російської мови

advocatesanswers.in.ua - адвокат та адвокатура. Коментарі відповідей для адвокатських іспитів

akdi.ru - агентство консультацій та ділової інформації

nalogitax.ru - оподаткування

buhcase.ru - блог бухгалтера-практика та бухгалтера-аналітика

finansiko.ru - блог фінансиста

lukoil.ru - офіційний сайт Лукойлу

investfuture.ru - фінансовий путівник

financedone.ru - теорія фінансів

xserver.ru - он-лайн бібліотека

annexus.su - Московська колегія адвокатів

kazedu.kz - портал новин, рефератів

onlinedics.ru - найбільша збірка онлайн-словників

termin.bposd.ru - вільний словник термінів, понять та термінів

taxlab.ru - сайт об'єднання "Реєстрація"

Акціонерне суспільство характерне тим, що статутний капітал поділений на акції, що дають право на участь в управлінні суспільством та право на отримання дивідендів з акцій, тобто частини прибутку товариства. Федеральним законом від 26.12.1995 N 208-ФЗ (далі - Закон № 208-ФЗ) встановлено порядок виплати дивідендів, основою якої є рішення акціонерів.

Що таке дивіденди

Дивіденди - це пасивний дохід, частина чистого прибутку товариства, який припадає на одну акцію. Особливістю акціонерного товариства є формування статутного капіталу, поділеного на певну кількість акцій. Права з акцій залежать від їх типу - прості та привілейовані. Принципова різниця в тому, що власникам привілейованих акцій може бути гарантовано право на отримання дивідендів у певному розмірі, але при цьому вони не мають права брати участь у управлінні суспільством.

Інвестор приймає рішення про вкладення в акції, виходячи з низки міркувань, і якщо метою придбання акцій є отримання доходу, то треба виходити з дивідендної політики суспільства. Багато великих компаній, чиї акції котируються на біржі, оголошують про плани щодо виплат акціонерам. Наприклад, Яндекс наперед оголосив, що не планує виплачувати дивіденди.

Це не означає, що недоцільно інвестувати в такі акції, оскільки ціна акції постійно змінюється і різниця між купівлею та продажем може забезпечувати дохід. Однак така різниця між ціною купівлі та продажу не є дивідендом, який має чітке регулювання, порядок оголошення, розмір, терміни виплати.

Рішення про виплату дивідендів

Першою і основною умовою для виплати дивідендів є успішна робота компанії, отримання прибутку за підсумками періоду. Якщо компанія зазнала збитків, то рішення про дивіденди прийнято бути не може.

Розподіляється чистий прибуток, що визначається за даними звітності. Отримана прибуток спрямовується в розвитку і виплату доходу акціонерам. Як саме розподіляється чистий прибуток і чи розподіляється взагалі, приймає рішення загальні збори акціонерів на річних чи позачергових загальних зборах.

Але до цього рада директорів виробляє рекомендації щодо виплат, і загальні збори акціонерів немає права перевищити рекомендований розмір дивідендів (п. 4 ст. 42 Закону № 208-ФЗ). Якщо рада директорів рекомендує не виплачувати дивіденди, то загальні збори акціонерів не можуть самостійно ухвалити рішення про виплату.

Важливо, що й рішення про виплату дивідендів було прийнято, то акціонери немає права вимагати виплати дивідендів. Це стосується не тільки тих ситуацій, коли у рішенні прямо зазначено про невиплату дивідендів, а й у ситуації, коли у рішенні загальних зборів немає вказівки на виплату дивідендів або не визначено розмір, термін та порядок виплати.

Порядок виплати дивідендів

Якщо ухвалено рішення про виплату дивідендів, то згідно з п. 3 ст. 42 Закону № 208-ФЗ необхідно зазначити:

• на яку дату буде визначено осіб, які мають право на дивіденди;
• розмір дивідендів щодо кожного типу акцій;
• форму виплати дивідендів;
• термін виплати дивідендів;
• порядок виплати дивідендів.

Законом встановлено діапазон дат, коли мають бути визначені ті, хто має право отримати дивіденди, а саме не раніше 10 та не пізніше 20 днів з дати прийняття рішення загальними зборами про виплату (п. 5 ст. 42 Закону № 208-ФЗ).

Дивіденди мають бути визначені за кожним типом акцій. За привілейованими акціями у статуті дивіденди можуть бути зазначені як у фіксованій сумі, так і у відсотковому співвідношенні до прибутку чи номінальної вартості.

Дивіденди можуть бути виплачені як у грошовій, так і негрошовій формі, наприклад, акціями дочірніх компаній або власними акціями.

Якщо виплати у грошовій формі, то у п. 8 ст. 42 Закону № 208-ФЗ зазначено лише про безготівкову форму виплати дивідендів. Фізичним особам необхідно переказувати кошти поштовим переказом чи перераховувати на банківський рахунок, юридичним – перераховувати на розрахунковий рахунок. Тобто не можна виплатити акціонерам дивіденди із каси.

Коли дивіденди з акцій не можна виплачувати

Суспільство у будь-якій ситуації і за будь-якому фінансовому результаті вправі прийняти рішення про невиплату дивідендів, але є встановлені законом обмеження, коли суспільство має прийняти рішення про невиплату дивідендів. Це відбувається у випадках:

• неповної сплати статутного капіталу АТ;
• викупу акцій не повністю;
• якщо суспільству загрожує банкрутство після виплати дивідендів;
• недостатність чистих активів суспільства.

Крім того, суспільство не ухвалює рішення про виплату дивідендів, якщо це може призвести до зниження фінансових показників.

Щоб отримувати доходи з акцій, необов'язково постійно торгувати ними на фондовій біржі. Можна зробити ставку на дивіденди.

Як нараховуються дивіденди з акцій?

Дивіденди – дохід власника акцій. По суті це частина прибутку акціонерного товариства, що розподіляється між власниками акцій. Розмір дивідендів залежить від:

фінансового стану та прибутку компанії;

видатків, податкової бази;

порядок розподілу чистого прибутку.

Розглянемо з прикладу, як розрахувати дивіденди з акції. Припустимо, компанія заробила 100 млн руб. за 2015 рік. З них на податки та всілякі збори пішло 20 мільйонів. Залишилося 80 млн. руб. - сума, яку потрібно розподілити між акціонерами та самою компанією. На загальних зборах акціонерів було вирішено пустити 50% (тобто 40 млн руб.) на розвиток – закупити нове обладнання, розширити штат, відкрити нову філію. Між акціонерами залишилося розподілити 40 млн. руб.

Загалом компанія емітувала мільйон акцій. Тобто, на кожну припадає 40 рублів. Якщо ви володієте 100 акцій, ви отримаєте 4000 рублів як дивіденди. Якщо ви придбали 1000 акцій, у вас буде вже 40 000 рублів.

Коли та як виплачуються дивіденди з акцій?

Акціонерне товариство проводить виплати дивідендів за акціями один раз на рік, півріччя чи квартал. Ключовим днем ​​вважається дата закриття реєстру акціонерів. Навіть якщо ви купили акції напередодні, за кілька днів до закриття ви отримаєте дивіденди за весь звітний період. Тримати акції рік не потрібно. Саме з цієї причини вартість цінних паперів зростає до кінця року та знижується на початку нового. Дивіденди завжди сплачують за минулий звітний період.

Врахуйте, що купувати акції за день до закриття реєстру безглуздо: так ви до реєстру не потрапляєте та дивіденди за рік не отримаєте. Щоб отримати дивіденди, потрібно уточнити режим торгів. У Росії цей режим позначають "Т+2". Це означає, що якщо реєстр закривається 20 грудня, вам потрібно купити акції до 18 грудня, тобто за 2 дні до закриття. США діє «Т+3»: за тієї ж дати закриття ви повинні купити акції, як мінімум, за 3 дні, тобто. до 17 грудня.

Тепер про те, як відбувається виплата дивідендів з акцій.

Все залежить від того, як саме ви їх купили:

Якщо ви працюєте через брокера (або інтернет-магазин акцій), гроші надходять на ваш внутрішній рахунок. Ви можете вивести їх або вкласти у цінні папери.

Якщо ви купували акції безпосередньо (наприклад, у Газпромбанку), отримати суму можна різними способами: на рахунок у банку чи картку, у касі банку чи поштовим переказом.

Податки із дивідендів самостійно платити не потрібно. Брокер (або емітент) виступає вашим податковим агентом, тобто перераховує вам суму за вирахуванням прибуткового податку (13%).

За якими акціями виплачуються великі дивіденди?

Не всі компанії перераховують дивіденди своїм акціонерам. Дохід власника акцій залежить від поточного стану акціонерного товариства, його прибутку та політики. Розглянемо які акції дають дивіденди.

Молоді організації нерідко вкладають весь прибуток у розвиток (нові проекти, устаткування тощо). Відповідно акціонери не отримують нічого. З іншого боку, така компанія може бути зацікавлена ​​в інвестиціях, тому залучає акціонерів високими дивідендами за першої чи додаткової емісії.