Причини високої смертності у Росії. Країни з найвищим рівнем смертності Смертність у світі з основних причин

У всьому світі люди живуть довше. Але в той час як загальна смертність через інфекційні захворювання та передчасні пологи знижується. Смертельні випадки від серцевих захворювань, конфліктів та тероризму зростають.

У доповіді, під назвою «Дослідження глобального тягаря хвороб» розглядається стан здоров'я у світі, оцінюючи середню тривалість життя. Також кількість хвороб та травм із більш ніж 300 причин.

У доповіді було встановлено, що нині середня глобальна становить 72,5 року (75,3 року жінок і 69,8 року чоловіків). Це з середньої очікуваної тривалістю життя 65,1 року у 1990 року і 58,4 року у 1970 року. Найбільша тривалість життя в Японії в 2016 році склала 83,9 року, а в Центральноафриканській Республіці найнижча — 50,2 роки.

Статистика причин смертності у світі

Загалом за статистикою, 2016 року у всьому світі налічувалося 54,7 мільйона смертей. Майже три чверті (72,3 відсотка) цих смертей були викликані так званими неінфекційними захворюваннями або тими, які не можуть приходити від людини до людини, включаючи серцеві захворювання, інсульт і рак.

Близько 19 відсотків смертей у 2016 році були пов'язані з інфекційними захворюваннями, материнськими захворюваннями (які виникають під час вагітності та пологів), неонатальними захворюваннями (що відбуваються у період новонародженого) та харчовими захворюваннями (що включають дефіцит харчування). Близько 8 відсотків смертей були спричинені травмами.

Статистика показує, що з 2006 по 2016 рік загальна кількість смертей від інфекційних, материнських, неонатальних та харчових захворювань (які, як вважають дослідники), зменшилася майже на 24 відсотки. Зокрема, було досягнуто суттєвого прогресу у скороченні смертності серед дітей віком до 5 років, які часто помирають від респіраторних інфекцій або ускладнень від раннього народження. У 2016 році кількість смертей серед дітей віком до 5 років вперше впала нижче 5 млн. У сучасній історії — порівняно з 11 мільйонами смертей у 1990 році та 16,4 мільйона випадків смерті у 1970 році, кажуть дослідники. Смертність від ВІЛ/СНІДу серед дітей та дорослих також знизилася на 46 відсотків із 2006 року, а смертність від малярії знизилася на 26 відсотків із 2006 року.

Загальна смертність

Проте загальна кількість смертей від неінфекційних захворювань збільшилась на 16 відсотків з 2006 по 2016 рік, а це означає, що у 2016 році з цих умов було додатково 5,5 мільйона смертей порівняно з 10 роками раніше. Ішемічна хвороба серця була основною причиною смерті, внаслідок чого у 2016 році сталося майже 9,5 мільйона смертей, що на 19 відсотків більше, ніж у 2006 році. Діабет також викликав 1,4 мільйона смертей у 2016 році, що на 31 відсоток більше, ніж у 2006 році.

Хоча рівень загальної смертності (який враховує загальну кількість людей у всьому світі) від неінфекційних захворювань знизився з 2006 по 2016 рік, він не зменшувався так само, як рівень смертності загалом. (За 10-річний період загальна смертність знизилася на 32 відсотки, а рівень смертності від неінфекційних захворювань знизився лише на 12 відсотків, йдеться у дослідженні).

"Моделі глобального здоров'я явно змінюються з більш швидким зниженням умов, ніж для захворювань і травм", - пише дослідники у випуску журналу The Lancet від 14 вересня. Хоча скорочення смертності є «похвальним», висновки показують, що неінфекційні захворювання, «які викликають дуже значну смертність серед молодих та середніх дорослих, мають набувати значно більшого пріоритету в політиці», — кажуть дослідники.

Смертність від тероризму та конфліктів

Крім того, з 2006 року кількість смертей від конфліктів та тероризму значно зросла, досягнувши 150 500 смертей у 2016 році (що на 143 відсотки більше, ніж у 2006 році), кажуть дослідники. Вчені сказали, що це піднесення багато в чому є результатом конфліктів у Північній Африці та на Близькому Сході.

Дослідники сказали, що смертність також збільшилася при використанні опіоїдів, вживанні амфетаміну та інших розладів вживання наркотиків у деяких місцях. Смертність від наркотиків вища особливо у країнах з високими доходами. Загалом, 1,1 мільярда людей у всьому світі мають якесь психічне здоров'я чи розлад вживання психоактивних речовин, йдеться у звіті.

Збільшення тривалості життя

«Наші результати показують, що відбувається збільшення тривалості життя. За останнє десятиліття ми визначили суттєвий прогрес у зниженні смертності від деяких з найбільш згубних захворювань та станів у світі, таких як смертність та малярія, які не досягли 5 років», — сказав д-р Крістофер Мюррей, співавтор доповіді та директор Інституту оцінки та оцінки здоров'я (IHME) у Вашингтонському університеті у Сіетлі, йдеться у заяві. «Проте, незважаючи на збільшення тривалості життя, ми стикаємося з «тріадою неприємностей», яка стримує багато народів і громад — ожиріння, конфлікт і психічні захворювання, у тому числі розлади, пов'язані з вживанням психоактивних речовин».

Дослідження було координоване IHME та залучило понад 2500 співробітників зі 130 країн та територій.

Щоб отримати повне уявлення про стан смертності населення розраховують та аналізують такі показники:

Загальний коефіцієнт смертності;

Коефіцієнт материнської смертності;

Показники дитячої смертності;

Коефіцієнт перинатальної смертності;

Коефіцієнт мертвонародженості;

Показник летальності.

Загальний коефіцієнт смертностірозраховується як відношення загальної кількості померлих за рік до середньорічної чисельності населення. Це відношення множиться на 1000 і вимірюється у проміле (?).

Починаючи з 90-х років цей показник зберігає тенденцію до зростання і склав у 2008 р. 14,6 на 1000 населення (див. рис. 1.3). За шкалою, наведеною у табл. 1.2, рівень смертності населення Російської Федерації оцінюється як середній.

Таблиця 1.2.Схема оцінки показника смертності

Крім загального коефіцієнта смертності, розраховуються коефіцієнти смертності від окремих захворювань: ішемічної хвороби серця, травм та отруєнь, злоякісних новоутворень та ін. Наприклад, смертність від гострого інфаркту міокарда обчислюється як відношення числа померлих від даного захворювання до середньорічної чисельності населення і виражається в промілі (?).

Велике значення у створенні та реалізації комплексу заходів щодо зниження смертності населення має аналіз показника структури причин смерті, що представлена на рис. 1.4.

Мал. 1.4.Структура причин смертності населення Російської Федерації (2008)

На першому місці серед усіх причин смертності – хвороби системи кровообігу (56,8%), на другому – новоутворення (13,7%), на третьому – зовнішні причини (11,8%). Ці захворювання становлять понад 80% всіх причин смертності населення Російської Федерації.

Поряд із загальним коефіцієнтом смертності велике значення має облік та аналіз материнської смертності. Через невисокий рівень вона не надає помітного впливу на демографічну ситуацію в цілому, проте є однією з основних характеристик в оцінці організації роботи служби допомоги.

Материнська смертність- це смерть жінки, що настала в період вагітності, незалежно від її тривалості та локалізації, або протягом 42 днів після її закінчення від будь-якої причини, пов'язаної з вагітністю, обтяженою нею або її веденням, але не від нещасного випадку чи раптово виниклої причини .

Випадки материнської смертності поділяються на дві групи:

1) смерть, безпосередньо пов'язана з акушерськими причинами (смерть внаслідок ускладненого перебігу вагітності, пологів та післяпологового періоду, а також внаслідок діагностичних втручань та неправильного лікування);

2) смерть, опосередковано пов'язана з акушерськими причинами (смерть в результаті захворювання, що було раніше або розвинулося в період вагітності, поза зв'язком з безпосередньою аку-

шерською причиною, але обтяженого фізіологічним впливом вагітності). Коефіцієнт материнської смертності розраховується за такою формулою та вимірюється в сантимілях (0/0000).

Даний показник дозволяє оцінити всі втрати вагітних (від абортів, позаматкової вагітності, акушерської екстрагеніталь-ної патології протягом усього періоду гестації), а також породіль і породіль протягом 42 днів після закінчення вагітності. За останні два десятиліття в Росії цей показник знизився з 47,4 до 21,0 випадків (на 100 тис. народжених живими) (рис. 1.5).

Мал. 1.5.Динаміка показника материнської смертності в Російській Федерації (1990-2008)

Однією з провідних причин материнської смертності є аборти. З-поміж померлих від абортів більше 1/4 помирає у віці до 25 років. У структурі причин смерті жінок від абортів провідну роль грають сепсис та кровотечі.

Зниження показника абортів з 55,0 у 2000 р. до 32,0 у 2008 р. (на 1000 жінок фертильного віку) відіграло позитивну роль у динаміці материнської смертності.

Дитяча смертність

Показники дитячої смертностіхарактеризують як стан здоров'я дитячого населення, а й рівень соціально-економічного благополуччя суспільства загалом. Правильний та своєчасний аналіз дитячої смертності дозволяє розробити низку конкретних заходів щодо покращення здоров'я вагітних та дітей, оцінити ефективність профілактичних заходів, що проводяться, роботу місцевих органів управління охороною здоров'я з охорони материнства та дитинства.

Дитяча смертність має складну структуру, яка визначається в основному причинами смерті та віком померлих дітей. У статистиці дитячої смертності прийнято виділяти такі групи показників:

Показники смертності дітей на 1-му році життя (дитяча смертність);

Показники смертності дітей віком від 1 до 17 років включно.

Дитяча смертність- це найважливіша складова дитячої смертності, вона розраховується за такою формулою і виявляється у проміле (?).

За останні два десятиліття цей показник у РФ має стійку тенденцію до зниження і становив 8,5 2008 р. (рис. 1.6).

Антенатальний (з 22 тижня вагітності до пологів);

Інтранатальний (період пологів);

Ранній неонатальний (перші 168 годин життя дитини).

Смертність дітей у перинатальному періоді характеризується коефіцієнтом перинатальної смертності, який розраховується як відношення суми числа народжених мертвими і числа померлих у перші 168 год життя до тих, хто народився живими та мертвими.

Мал. 1.6.Динаміка показника дитячої смертності в Російській Федерації (1990-2008)

Цей показник за останні роки також має тенденцію до зниження та становив у 2008 р. 8,3?. Аналіз перинатальної смертності дозволяє оцінити наступність у роботі акушерської та педіатричної служб.

Смертність в антенатальному та інтранатальному періодах у сумі дають мертвонародженість, коефіцієнт якої розраховується за такою формулою.

Основні причини мертвонароджуваності в Російській Федерації: ускладнення з боку плаценти та пуповини, ускладнення вагітності та пологів у матері, інфекції, вроджені аномалії розвитку плода, а також стан матері, не пов'язані з справжньою вагітністю.

Для реєстрації смерті у перинатальному періоді заповнюється «Медичне свідоцтво про перинатальну смерть» (ф. 106-2/у-08).

Крім показників смертності, в оцінці здоров'я населення, яке проживає на окремих адміністративних територіях, використовуються показники летальності від окремих захворювань,які розраховуються інакше. Так, якщо для розрахунку коефіцієнта смертності як середовище береться населення, то при розрахунку показника летальності таким середовищем є хворі. Наприклад, леталь-

ність від гострого інфаркту міокарда розраховується за такою формулою і виражається у відсотках (%).

Для аналізу якості лікування хворих, які перебувають у лікарняних закладах, використовують інший, відмінний від попередніх показників смертності та летальності, показник летальності у стаціонарі.Він розраховується за такою формулою та виражається у відсотках (%).

* Показник розраховується за окремими нозологічними формами та віково-статевими групами хворих.

Показник летальності у стаціонарі дозволяє комплексно оцінити рівень організації лікувально-діагностичної допомоги у стаціонарі, використання сучасних медичних технологій, наступність у роботі амбулаторно-поліклінічних та лікарняних закладів.

3. Коефіцієнт природного приросту населенняявляє собою найбільш загальну характеристику демографічної ситуації та обчислюється як різницю між показниками народжуваності та смертності за наступною формулою.

Негативний природний приріст свідчить про явне неблагополуччя у суспільстві та його прийнято називати протиприродним зменшенням населення. Така демографічна ситуація зазвичай й у період війн, економічних криз та інших потрясінь.

За всю історію Росії (не рахуючи періоду воєн) вперше в 1992 р. в країні був відзначений негативний природний приріст (протиприродне зменшення) населення, який зберігся до теперішнього часу і склав у 2008 2,5? (Див. рис. 1.3). Негативний природний приріст (протиприродне зменшення) веде до скорочення чисельності постійного населення країни та інших несприятливих демографічних явищ.

Найважливіше завдання суспільства – створити необхідні соціально-економічні умови для відтворення населення, перевищення рівня народжуваності над смертністю.

4. Одним із показників, що використовуються для комплексної оцінки громадського здоров'я, є середня тривалість майбутнього життя (СППЗ).Під цим показником слід розуміти гіпотетичне число років, яке має прожити даному поколінню народжених або числу тих, хто живе певного віку за умови, що протягом усього життя смертність у кожній віковій групі буде такою ж, якою вона була в тому році, для якого проводилося обчислення. Цей показник характеризує життєздатність населення загалом, не залежить від особливостей вікової структури населення та придатний для аналізу в динаміці та порівняння даних з різних адміністративних територій та країн. Його не можна плутати із середнім віком померлих чи середнім віком населення.

СППЖ розраховується на підставі наявних повікових показників смертності шляхом побудови спеціальних таблиць смертності (дожития) для реального чи гіпотетичного покоління. У 2008 р. цей показник у Російській Федерації для чоловіків становив 61,8 років, для жінок – 74,2 роки.

Таким чином, для демографічної ситуації в Росії кінця минулого та початку нинішнього століття характерні депопуляційні процеси. Причому спостерігається депопуляція основного етносу держави - росіян, але це як етнічна, а й загальнодержавна політична, соціальна та економічна проблема.

З урахуванням цього Указом Президента РФ № 1351 від 9 жовтня 2007 р. затверджено «Концепцію демографічної політики Російської Федерації на період до 2025 року», яка спрямована на збільшення тривалості життя населення, скорочення рівня смертності, зростання народжуваності, регулювання внутрішньої та зовнішньої міграції, збереження та зміцнення здоров'я населення та покращення на цій основі демографічної ситуації в країні.

ЗАХВОРЮВАНІСТЬ

Захворюваність населення– це найважливіша складова комплексної оцінки здоров'я населення. Облік захворюваності ведеться майже всіма медичними установами. Аналіз захворюваності необхідний розробки управлінських рішень як у федеральному, і на регіональному і муніципальному рівнях управління системою охорони здоров'я. Тільки на її основі можливі правильне планування та прогнозування розвитку мережі закладів охорони здоров'я, оцінка потреби у різних видах ресурсів. Показники захворюваності є одним із критеріїв оцінки якості роботи медичних закладів, системи охорони здоров'я в цілому.

Основні джерела отримання інформації про захворюваність населення такі:

Реєстрація випадків захворювання при зверненні населення по медичну допомогу в організації охорони здоров'я;

Реєстрація випадків захворювання під час медичних оглядів;

Реєстрація випадків захворювань та причин смерті за даними патологоанатомічних та судово-медичних досліджень.

Облік захворюваності за даними звертання населення за медичною допомогою в організації охорони здоров'я ведеться на підставі розробки «Талону амбулаторного пацієнта» (ф. 025-6(7)/у-89; 025-10/у-97; 025-11/у-02 025-12/у-04) або «Єдиного талона амбулаторного пацієнта» (ф. 025-8/у-95). Талони заповнюються на всі захворювання та травми (крім гострих інфекційних захворювань), у всіх поліклініках, амбулаторіях у містах та сільській місцевості.

Залежно від системи організації роботи в поліклініці талони заповнюються після закінчення прийому лікарями або медичними сестрами за вказівкою лікарів або централізовано статистиком установи за даними, переданими йому з прийому «Медичних карт амбулаторного хворого», «Історій розвитку дитини» тощо. Наразі в організаціях охорони здоров'я впроваджується нова методика обліку захворюваності на закінчений випадок обслуговування з автоматизованою обробкою первинної медичної документації на підставі даних «Талону амбулаторного пацієнта».

Однак дані захворюваності населення (по обігу) за медичною допомогою не завжди мають об'єктивний характер, тому для більш повної оцінки громадського здоров'я показники захворюваності за даними звертання необхідно уточнювати та

доповнювати. Для цього використовують дані про захворюваність населення, отримані в результаті проведених медичних оглядів.

Результати медичних оглядів фіксуються в «Карті підлягає періодичному огляду» (ф. 046/у) – для осіб, які проходять обов'язкові періодичні огляди, у «Медичній карті амбулаторного хворого» (ф. 025/у-87, 025/у-04), в «Історії розвитку дитини» (ф. 112/у), «Медичній карті дитини» (ф. 026/у), в «Медичній карті студента вишу».

Залежно від поставлених завдань та використовуваних організаційних технологій медичні огляди поділяють на:

Попередні медичні огляди;

періодичні медичні огляди;

Цільові медичні огляди.

Попередні медичні оглядипроводять під час вступу працювати чи навчання з метою визначення відповідності стану здоров'я вимогам професії чи навчання, і навіть виявлення захворювань, які можуть прогресувати за умов роботи з професійними шкідливістю чи процесі навчання.

Ціль періодичних медичних оглядів- динамічне спостереження за станом здоров'я працюючих в умовах впливу професійних шкідливостей, своєчасне встановлення початкових ознак професійних захворювань, виявлення загальних захворювань, що перешкоджають продовженню роботи із шкідливими небезпечними речовинами та виробничими факторами.

Цільові медичні оглядипроводяться, як правило, для виявлення ранніх форм соціально-значущих захворювань (злоякісні новоутворення, туберкульоз, цукровий діабет та інші) та охоплюють різні групи організованого та неорганізованого населення.

Найкращий спосіб масового медичного огляду з погляду якості – це проведення його бригадою спеціалістів. Однак такі огляди пов'язані із необхідністю залучення значних кадрових, фінансових, матеріальних ресурсів.

Саме тому прагнення охопити медичними оглядами якомога більшу частину населення із залученням обмеженого обсягу ресурсів зумовило розробку та впровадження різноманітних організаційних форм обстеження з використанням різноманітних тестів. Ці організаційні форми звуться «скринінг». Саме поняття «скринінг» бере початок від англійського слова «screening»,що у перекладі означає просіювання, відсівання, відбір.

Скринінг- це масове обстеження населення та виявлення осіб із захворюваннями або початковими ознаками захворювань. Основна мета скринінгу – провести первинний відбір осіб, які потребують поглибленого обстеження, консультації вузьких фахівців, формування груп підвищеного ризику захворювання на певну патологію. Як правило, цільові (скринінгові) медичні огляди проводять у кілька етапів.

В результаті медичних оглядів розраховується показник патологічної ураженості.

При добре спланованих та проведених медичних оглядах додатково встановлюється 2000-2500 випадків захворювань (на 1000 населення), тобто в середньому по 2-2,5 захворювання на людину, які не були причиною звернення пацієнтів до медичних закладів. Ці додатково визначені на медичних оглядах захворювання враховуються до розрахунку показника вичерпаної захворюваності населенняКрім того, для отримання повної та об'єктивної картини захворюваності населення повинні враховуватися і випадки захворювань, що призвели до загибелі хворого, але не стали причиною його звернення до лікувально-діагностичних установ за життя. Ці випадки реєструються при патологоанатомічних та судово-медичних дослідженнях.

При реєстрації захворювань необхідно дотримуватися таких правил. При вивченні первинної захворюваності за одиницю спостереження приймають випадок захворювання, зареєстрований вперше у житті пацієнта цього року. Діагнози гострих захворювань реєструють щоразу при їх новому виникненні протягом року, хронічні захворювання враховують лише один раз на рік, загострення хронічних захворювань не враховують. Таким чином, для розрахунку показника первинної захворюваності беруть усі захворювання, що виникли у хворого вперше протягом року і зазначені у формах первинної облікової медичної документації («Талона амбулаторного пацієнта» або «Єдиний талон амбулаторного пацієнта») знаком (+).

При вивченні загальної захворюваностівраховують усі випадки захворювань, зареєстровані зі знаком (+) та знаком (-). Зі знаком (+) реєструються всі захворювання, віднесені до первинної захворюваності. Зі знаком (-) реєструються перші в цьому році звернення з приводу хронічного захворювання, виявленого в попередні роки.

Серед працюючого населення виділяють захворюваність на професійні хворобиі захворюваність із тимчасовою втратою працездатності(ЗВУТ), які займають особливе місце у статистиці захворюваності через велику соціально-економічну значущість.

Основним нормативним документом, який використовується у всіх країнах світу для вивчення захворюваності та причин смертності, є Міжнародна статистична класифікація хвороб та проблем, пов'язаних зі здоров'ям (МКБ). МКЛ- це система угруповання хвороб та патологічних станів, яка переглядається та затверджується ВООЗ приблизно кожні 10 років. Нині в нашій країні, як й у всьому світі, діє Міжнародна класифікація десятого перегляду - МКБ-10 (табл. 1.3).

Таблиця 1.3.Класи хвороб (МКХ-10)

Закінчення табл. 1.3

З урахуванням джерел та методів отримання даних у статистиці захворюваності розраховують такі основні показники:

Первинну захворюваність;

Загальну захворюваність (поширеність, болючість);

Вичерпану (справжню) захворюваність.

Первинна захворюваність- це сукупність нових, ніде раніше не врахованих та вперше цього року зареєстрованих при зверненні населення за медичною допомогою випадків захворювань.

Показник первинної захворюваності розраховується за такою формулою.

Рівень первинної захворюваності дорослого населення Російської Федерації коливається не більше 500-600?. Рівень первинної захворюваності дітей значно перевищує аналогічні показники у дорослих і знаходиться в межах 1800-1900?

Загальна захворюваність (поширеність, болючість)- це сукупність первинних у цьому році випадків звернень населення за медичною допомогою щодо захворювань, виявлених як у цьому році, так і в попередні роки.

Показник загальної захворюваності на оберненість розраховується за такою формулою.

Рівень загальної захворюваності дорослого населення Російської Федерації становить середньому 1300-1400?. Показник загальної захворюваності дитячого населення також значно перевищує рівень захворюваності дорослого населення та знаходиться в межах 2300-2400?. Останнє десятиліття зберігається тенденція зростання первинної та загальної захворюваності як дорослого, так і дитячого населення. Інформація про оборотність населення за медичною допомогою, відомості, отримані в результаті медичних оглядів, розробка даних про причини смерті характеризують лише різні сторони багатопланового показника захворюваності та взяті окремо не дають можливості його комплексної оцінки. Саме тому найбільш повною характеристикою захворюваності населення є показник вичерпаної (справжньої) захворюваності,який включає захворювання, зареєстровані при зверненні населення за медичною допомогою в організації охорони здоров'я, виявлені додатково при медичних оглядах і дані про причини смерті, які за життя хворого не були зареєстровані в організаціях охорони здоров'я. Розраховується за такою формулою.

* Враховуються захворювання, щодо яких не було зареєстровано звернення до організації охорони здоров'я.

На рис. 1.7 цей показник представлений у вигляді «айсберга», де «надводна» частина – захворювання, щодо яких населення звертається до лікувально-профілактичних закладів, а «підводна» – ті випадки захворювань, які встановлюються лише при медичних оглядах або які викликали смерть хворого. З урахуванням того, що при медичних оглядах виявляється значна кількість хронічних захворювань (45% від «вичерпаної» захворюваності населення), необхідно особливу увагу звертати на ретельну організацію та проведення медичних оглядів. За результатами спеціально проведеного дослідження мешканців Новгородської області цей показник становив 3812,0?.

Мал. 1.7.«Вичерпана» (справжня) захворюваність населення Новгородської області (кількість випадків захворювань на 1000 мешканців) за результатами спеціально проведених досліджень

Аналогічно ці показники можна розрахувати для окремих класів хвороб та нозологічних форм. Тоді в чисельнику береться не загальна кількість всіх захворювань, а лише кількість випадків за даним класом хвороб або нозологічної форми. Наприклад, показник загальної захворюваності населення на хвороби системи кровообігу можна розрахувати за такою формулою.

Для аналізу захворюваності важливо знати не тільки рівень показника, але і його структуру з окремих хвороб та віково-статевих груп.

Структура загальної захворюваності дорослого населення представлена рис. 1.8.

Мал. 1.8.Структура загальної захворюваності дорослого населення Російської Федерації у 2008 р.

Структура загальної захворюваності дитячого населення відрізняється від такої у дорослого (рис. 1.9). На першому місці у структурі показника загальної захворюваності дитячого населення перебувають хвороби органів дихання – 50,2%, на другому місці хвороби органів травлення – 6,6%, на третьому місці хвороби шкіри та підшкірної клітковини – 5,0%.

Мал. 1.9.Структура загальної захворюваності дитячого населення Російської Федерації у 2008 р.

ІНВАЛІДНІСТЬ

Не всі захворювання можна вилікувати, тому в окремих випадках хвороба призводить людину до інвалідності. Показники інвалідності служать важливими медико-соціальними індикаторами громадського здоров'я, характеризують екологічний стан території, якість профілактичних заходів, що проводяться, рівень соціально-економічного розвитку суспільства.

За оцінками експертів ВООЗ, інваліди становлять близько 10% населення земної кулі, з них понад 100 млн. дітей.

У Російській Федерації на обліку в органах соціального захисту населення перебуває понад 10 млн інвалідів. Щороку вперше визнаються інвалідами понад 1 млн осіб.

Слово «інвалід» походить від латинського "invalidus"- Слабкий, немічний. Інвалідом прийнято вважати людину, яка має порушення здоров'я зі стійким розладом функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або дефектами, яке обмежує життєдіяльність та викликає необхідність його соціального захисту.

Визнання людини інвалідом можливе лише за медико-соціальної експертизи, яку здійснюють Федеральні державні установи - бюро медико-соціальної експертизи (бюро МСЕ). Залежно від ступеня порушення функцій організму та життєдіяльності встановлено три групи інвалідності.

І група:стійкі та значно виражені порушення функцій організму, що зумовлюють необхідність постійної сторонньої допомоги, догляду чи нагляду. У деяких випадках інваліди І групи можуть виконувати окремі види праці у спеціально створених умовах.

ІІ група:стійкі виражені функціональні порушення, які викликають необхідність постійної сторонньої допомоги. Хворі повністю і довгостроково непрацездатні; в окремих випадках хворим дозволяють працю у спеціально створених умовах або вдома.

ІІІ група:стійкі та незначно виражені розлади функцій організму, що призводять до зниження працездатності. Такі хворі потребують зміни умов праці.

У структурі інвалідності І група складає 15%; ІІ група – 60%; ІІІ група – 25% випадків.

Залежно від обставин настання інвалідності при медико-соціальній експертизі визначають такі причини інвалідності.

Інвалідність унаслідок загального захворювання.Загальне захворювання є найчастішою причиною інвалідності, за винятком випадків, безпосередньо пов'язаних з професійними захворюваннями, трудовим каліцтвом, військовою травмою тощо.

Інвалідність у зв'язку з «трудовим каліцтвом»."Трудове каліцтво" як причина інвалідності встановлюється громадянам, інвалідність яких настала внаслідок пошкодження здоров'я, пов'язаного з нещасним випадком на виробництві.

Інвалідність внаслідок професійного захворюваннявстановлюється громадянам, інвалідність яких настала внаслідок гострих та хронічних професійних захворювань.

Інвалідність із дитинства.Особі віком до 18 років, визнаній інвалідом, встановлюється статус «дитина-інвалід». При досягненні віку 18 років та старше цим особам встановлюється «інвалідність з дитинства».

Інвалідність у колишніх військовослужбовців.Встановлюється при захворюваннях та травмах, пов'язаних із виконанням військових обов'язків.

Інвалідність внаслідок радіаційних катастроф.Встановлюється громадянам, інвалідність яких настала внаслідок ліквідації аварій на Чорнобильській АЕС (ПЗ «Маяк» та ін.).

З метою динамічного спостереження за станом здоров'я та прогнозу розвитку компенсаторних та адаптаційних можливостей інвалідів проводять їх систематичний переогляд. Інваліди ІІ та ІІІ груп проходять цю процедуру щорічно, інваліди І групи – один раз на два роки. Без вказівки терміну переогляду інвалідність встановлюється чоловікам віком від 60 років і жінкам віком від 55 років, інвалідам зі стійкими незворотними морфологічними змінами та порушеннями функцій і систем організму, а також при неефективності реабілітаційних заходів, що проводяться протягом, як мінімум, 5 років.

За наявності показань до направлення хворого на МСЕ лікувально-профілактичні заклади оформляють «Напрямок на медико-соціальну експертизу» (ф. 088/97).

Для аналізу інвалідності розраховують такі основні показники:

Первинну інвалідність;

Структуру первинної інвалідності через захворювання.

Рівень інвалідизації населення оцінюється показником первинної інвалідизації, який розраховується за такою формулою.

У 2008 р. у Російській Федерації цей показник становив 78,5 на 10 тис. населення.

Для аналізу інвалідності з причин розраховують показник структури первинної інвалідності із захворювань.

У структурі первинної інвалідності дорослого населення перше місце займають хвороби системи кровообігу, далі йдуть злоякісні новоутворення, хвороби кістково-м'язової системи та сполучної тканини, травми всіх локалізацій, психічні розлади, які становлять понад 80% у структурі всіх причин первинної інвалідності. ).

Мал. 1.10.Структура причин первинної інвалідності дорослого населення Російської Федерації (2008)

ФІЗИЧНЕ ЗДОРОВ'Я

Фізичне здоров'яє важливою ознакою, що визначає рівень здоров'я населення. Показники фізичного здоров'я використовуються виявлення антропометричних маркерів ризику низки захворювань, контролю над фізичним розвитком дітей та оцінки ефективності проведених оздоровчих заходів. Вони необхідні визначення режиму життя та фізичного навантаження дитини, оцінки шкільної зрілості, спортивних можливостей дітей. Показники фізичного здоров'я є важливими критеріями у визначенні придатності до військової служби та роду військ, широко використовуються в судово-медичній практиці.

Фізичне здоров'я вивчається як у популяційному, і на індивідуальному рівні, окремо для дитячого і дорослого населення.

Фізичне здоров'я індивідуума- це інтегральний показник життєдіяльності індивідуума, що характеризується таким рівнем адаптаційних можливостей організму, за яких забезпечується збереження основних параметрів його гомеостазу в умовах впливу факторів навколишнього середовища.

Гомеостаз- здатність організму підтримувати відносну сталість внутрішнього середовища (крові, лімфи, міжклітинної рідини) та стійкість основних фізіологічних функцій (кровообігу, дихання, обміну речовин та інших) у межах, що забезпечують його нормальну життєдіяльність.

Рівень фізичного здоров'я населення багато в чому говорить про соціальний добробут у суспільстві. Під впливом довготривалих несприятливих чинників рівень фізичного здоров'я знижується, і навпаки, покращення умов, нормалізація способу життя сприяють підвищенню рівня фізичного здоров'я.

Основні методи вивчення фізичного здоров'я людини:

Антропоскопія (опис тіла в цілому та окремих його частин);

Антропометрія (вимір розмірів тіла та окремих його частин);

Антропофізіометрія (визначення фізіологічного стану, функціональних можливостей організму).

Антропоскопіяпроводиться з урахуванням аналізу даних візуального огляду людини. Оцінюються тип статури, стан опорно-рухового апарату, шкірних покривів, ступінь розвитку мускулатури, жировідкладень, розвиненість вторинних статевих.

ознак та ін. Стан опорно-рухового апарату візуально оцінюється по ширині плечей, поставі, масивності. Ступінь статевого дозрівання визначається за сукупністю вторинних статевих ознак: волосистості на лобку та в пахвовій області, розвитку молочних залоз та часу появи менструацій у дівчаток.

Антропометріяпроводиться за допомогою спеціальних інструментів (антропометра, ростоміра, сантиметрової стрічки, різних циркулів тощо). Розрізняють основні та додаткові антропометричні показники. До основних відносять ріст, масу, площу поверхні, об'єм тіла, довжину кола грудної клітки (при максимальному вдиху, паузі та максимальному видиху). До додаткових антропометричних показників відносять зростання сидячи, довжину кола шиї, живота, талії, стегна та гомілки, розмір плеча, сагітальний та фронтальний діаметри грудної клітки, довжину рук, масу підшкірного жиру та ін.

Для аналізу антропометричних даних використовують оціночні коефіцієнти, виведені шляхом зіставлення різних антропометричних ознак. Цими коефіцієнтами користуються з метою оцінки фізичного здоров'я індивідуумів, комплексної оцінки здоров'я населення, відбору спортивні секції та інших.

Антропофізіометріяпроводиться з використанням спеціальних антропофізіометричних методів дослідження та оцінюється цілим рядом показників, що характеризують силу пензля та станову силу, життєву ємність легень, фізичну працездатність людини та ін. Вони вимірюються за допомогою спеціальних приладів (динамометрів, кутомірів, велоергометрів, спірографів.

При вимірюванні параметрів фізичного здоров'я для отримання точних результатів необхідно дотримуватися ряду стандартних умов: вимірювання повинні проводитися в ранковий час, при оптимальному освітленні, наявності справного інструментарію, використання уніфікованої методики та техніки вимірювання.

Оцінка фізичного здоров'я індивідуума чи групи населення здійснюється шляхом порівняння їх показників із регіональними стандартами та визначення ступеня відхилень від середніх величин. Для отримання регіональних стандартів фізичного здоров'я проводиться обстеження великих груп практично здорових людей різного віку та статі. Слід пам'ятати, що загальноприйнятих

стандартів фізичного здоров'я немає. Різні умови життя різних кліматогеографічних зонах, у містах і сільській місцевості, етнічні особливості багато в чому визначають відмінності на рівні фізичного здоров'я населення.

Різні методичні підходи щодо оцінки морфологічних і функціональних особливостей організму людини призвели до створення численних класифікацій конституційних типів. У медичній практиці найбільшого поширення набула класифікація, згідно з якою виділяються три основні типи статури:

нормостенічний тип,характеризується пропорційними розмірами тіла та гармонійним розвитком кістково-м'язової системи;

12. Основні показники смертності

Загальний показник смертності:

загальна кількість померлих за рік х

Проте загальний показник смертності мало придатний будь-яких порівнянь, оскільки його величина значною мірою залежить від особливостей вікового складу населення. Так, зростання загального показника смертності в останні роки в деяких економічно розвинених країнах не так свідчить про дійсне зростання смертності, скільки відображає зростання частки осіб похилого віку у віковій структурі населення.

Показники смертності окремих віково-статевих груп:

кількість осіб цієї статі та віку, які померли за рік х 1000 / чисельність осіб цього віку та статі.

Смертність від цього захворювання(інтенсивний показник):

кількість померлих від цього захворювання за рік х х 1000/середньорічна чисельність населення.

Структура причин смерті(екстенсивний показник):

кількість померлих від цієї причини х 1000/загальна кількість померлих.

Розробки матеріалів про смертність населення з причин засновані на даних «Лікарського свідоцтва про смерть» (ф. 106/у), «Фельдшерської довідки про смерть» (ф.106-1/у), «Лікарського свідоцтва про перинатальну смерть» (ф. 106-2/в). Заповнення свідоцтв про смерть та вибір початкової причини смерті здійснюються згідно з існуючими правилами.

Природний приріст виражається абсолютним числом як різниця між числом народжених та кількістю померлих за рік.Крім того, він може розраховуватися як різниця показників народжуваності та смертності.

Високий природний приріст може розглядатися як позитивне явище лише за низького рівня смертності. Високий приріст за високої смертності характеризує несприятливе становище із відтворенням населення, попри відносно високий показник народжуваності.

Низький приріст за високої смертності свідчить про несприятливу демографічну ситуацію. Низький приріст за низької смертності говорить про низьку народжуваність.

Негативний природний приріст свідчить про неблагополуччя в суспільстві, що характерно для періоду війни, економічних криз та інших потрясінь і пов'язане з негативним впливом трьох основних факторів, таких як:

1) продовження нашій країні глобального загальносвітового процесу демографічного початку малодітної сім'ї;

2) зміна вікового складу населення – нині у вікову групу найбільшої плодючості (20–29 років) вступили нечисленні контингенти жінок;

3) кризовий стан соціально-економічної сферы.

Показник середньої тривалості майбутнього життяпоказує, скільки років у середньому належить прожити даному поколінню народжених, якщо протягом усього життя цього покоління показники смертності залишатимуться такими, якими вони склалися нині, і розраховується виходячи з повікових показників смертності шляхом побудови таблиць смертності.

З книги Довідник логопеда автора Автор невідомий - Медицина

ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ОБСТЕЖЕННЯ ДІТЕЙ З ДИЗАРТРІЄЮ (ОСНОВНІ ПОКАЗНИКИ ДІАГНОСТИКИ ДИЗАРТРІЙ) Прийнята на практиці вітчизняної логопедії методика комплексного системного обстеження дитини ґрунтується на необхідності виявлення як мовних, так і немовних

З книги Медична статистика автора Ольга Іванівна Жидкова

11. Основні показники плодючості Показник загальної плодючості (фертильності): загальна кількість народжених за рік живими х 1000 // Середня чисельність жінок віком 15–49 років. Цей показник залежить від частки жінок дітородного віку в загальній чисельності населення

З книги Анатомія пристрасті автора Аркадій Ейзлер

13. Показники дитячої смертності Дитяча смертність характеризує смерть новонароджених дітей від народження до одного року. Вона виділяється із загальної проблеми смертності населення через особливу соціальну значимість. Її рівень використовується для оцінки

З книги Хвороба Альцгеймера: діагностика, лікування, догляд автора Аркадій Кальманович Ейзлер

14. Показник дитячої смертності та перинатальної смертності Показник дитячої смертності від цієї причини: кількість померлих у віці до одного року від цієї причини?

Як безпечно народити в Росії автора Олександр Володимирович Саверський

15. Показник материнської смертності За визначенням ВООЗ, під материнською смертністю розуміється смерть жінки, обумовлена вагітністю (незалежно від її тривалості та локалізації) і настала у період вагітності або протягом 42 днів після її закінчення

З книги Дієтологія: Керівництво автора Колектив авторів

30. Показники інвалідності За наявності показань до направлення хворого на медико-соціальну експертизу (МСЕ) ЛПЗ оформляють «Напрямок на МСЕ» (ф.088/у). У бюро мСЕ заповнюються такі документи: "Акт огляду в МСЕ", "Книга протоколів засідань МСЕ",

З книги Довідник невідкладної допомоги автора Олена Юріївна Храмова

31. Показники реабілітації Оцінка заходів щодо реабілітації проводиться на підставі трьох груп показників: 1) медичної та професійної реабілітації інвалідів; 2) стабільності груп інвалідності при повторному огляді; 3) обтяженні груп

З книги Гіпертонії – ні! Зниження тиску без ліків автора Микола Григорович Месник

44. Статистичні показники захворюваності, трудовтрат. Показники госпіталізації Статистичні показники захворюваності Загальна частота (рівень) первинної захворюваності (%0): число всіх первинних звернень ч1000 / середня річна чисельність прикріпленого

Із книги Наступні 50 років. Як обдурити старість автора Кріс Кроулі

Зломовна крива смертності та агресивність виживання Історія – це союз між померлими, живими та ще не народженими. Едмунд Берк Як ми бачимо, допитливість людини та її авангард, наука, ставлять на службу творення та виживання, здавалося б, ще недавно немислимі для

З книги автора

Крива смертності Страховий статистик на ім'я Беньямін Гомпертц в 1825 помітив, що статистика смертності має деякі особливості. Вікова крива смертності мала форму елегантного "U". Ризик померти при народженні був дуже високий, потім значно зменшувався

З книги автора

Розділ 4 Причини материнської та дитячої смертності Познайомитися з цією малоприємною статистикою вам варто лише для того, щоб знати найнебезпечніші ускладнення вагітності, пологів та післяпологового періоду. Показник материнської смертності в Росії у 2-3 рази

З книги автора

Додаток1 Основні етапи та показники розвитку плоду та інша корисна інформація Таблиця 1 Спадкові ознаки, що визначаються домінантними та рецесивними генами Таблиця 2 Основні показники розвитку плода залежно від гестаційного віку

З книги автора

Імунологічні показники Імунодефіцит є невід'ємною частиною білково-енергетичної недостатності. Ушкодження імунної функції відбувається на ранніх етапах порушення харчування організму: знижується загальна кількість Т-клітин, їх диференціація, функція

З книги автора

Антропометричні показники До антропометричних показників відносяться рівень фізичного розвитку, м'язова сила, маса тіла, координація рухів. Показники ваги тіла є однією з ознак тренованості. Для визначення ваги тіла використовують різні

З книги автора

Як вирахувати основні показники серцевого ритму Пропоную вам зайнятися деякими підрахунками, тому що, незважаючи на свою простоту, вони мають дуже велике значення. Для початку відніміть ваш вік від 220. Допустимо, вам шістдесят, тоді у відповіді виходить 160.

СМЕРТНІСТЬ

Поняття та показники смертності

Смертністьє другим після народжуваності елементом природного руху населення і представляє масовий статистичний процес, що складається з безлічі поодиноких смертей, що настають у різному віці. Дані про смертність необхідні як аналізу минулих демографічних тенденцій, так розробки демографічних прогнозів. Останні, як відомо, використовуються практично у всіх сферах життєдіяльності людини.

Для виміру смертності використовується система показників. Найпершим і найпростішим є абсолютна кількість смертей . Однак цей показник, подібно до всіх абсолютних демографічних показників, сильно залежить як від загальної чисельності населення, так і від його структури, перш за все статево.

Першим відносним показником рівня смертності є загальний коефіцієнт смертності , який дорівнює відношенню числа випадків смерті за період до середнього населення за цей період:

(5.1)

де – загальний коефіцієнт смертності;

Абсолютне число смертей у період;

Довжина періоду;

Середня чисельність населення.

Загальний коефіцієнт смертності одночасно є і спеціальним коефіцієнтом оскільки всі люди смертні. Як і загальний коефіцієнт народжуваності, загальний коефіцієнт смертності є досить грубим і приблизним вимірником рівня смертності. На його величину сильно впливає статево-вікова структура населення. Крім того, величина загального коефіцієнта смертності залежить від рівня народжуваності: за інших рівних умов, чим вище народжуваність, тим вищий і загальний коефіцієнт смертності. Причина цього полягає в тому, що смертність дітей у віці до року вища, ніж у багатьох інших віках, а за підвищення рівня народжуваності частка цієї вікової категорії збільшується.

Вплив статево та інших структур усуваються за допомогою використання приватних коефіцієнтів смертності. Як і у разі вивчення народжуваності, серед окремих коефіцієнтів смертності найважливіше місце належить за віковими коефіцієнтами , які окремо розраховуються для чоловіків та жінок, як відношення числа смертей у тому чи іншому віці до середньорічної чисельності чоловіків чи жінок у цьому віці:

(5.2)

де - віковий коефіцієнт смертності,

Число померлих віку x,

Довжина періоду,

Середня чисельність населення (чоловіків чи жінок) віку xроків.

Аналіз повікових коефіцієнтів смертності дозволяє виявити відмінності у рівнях смертності за окремими віковими групами. Певним недоліком повікових коефіцієнтів смертності є їх велика кількість, а також деяка схильність до впливу вікової акумуляції.

Серед повікових коефіцієнтів смертності особливе місце посідає коефіцієнт смертності немовлят - Показник, що характеризує смертність дітей у віці до одного року. Слід зазначити, що смертність у віці до року різко перевищує смертність за іншими віках, крім найстарших.

Методи розрахунку коефіцієнта дитячої смертності відрізняється від методів розрахунку всіх інших вікових коефіцієнтів. За своєю показником дитячої смертності є, строго кажучи, не коефіцієнтом, а ймовірністю. При його обчисленні кількість смертей дітей у віці до одного року ділиться не на їхню середньорічну чисельність, а на кількість народжених живими. Справа в тому, що для цієї вікової групи поняття середньорічної чисельності практично не є визначальним. До того ж ймовірності смерті на початку та наприкінці першого року життя сильно відрізняються одна від одної.

Найпростішим методом, що дає найбільш грубу, приблизну оцінку є розрахунок коефіцієнта смертності немовлят за наступною формулою:

(5.3)

Число померлих у віці до одного року в періоді;

Ця формула, як правило, застосовується у випадках, коли рівень народжуваності у двох суміжних періодах приблизно однаковий, оскільки частина померлих дітей у віці до року народилася в попередньому періоді, а якщо рівні народжуваності суттєво відрізняються, то коефіцієнт дитячої смертності не покаже істинної ситуації у досліджуваному питанні.

Якщо ж є дані про розподіл дітей, які померли у віці до року, за роками свого народження, то кожна сукупність померлих дітей у віці до року співвідноситься з відповідним числом, що її народилися:

(5.4)

де - Коефіцієнт дитячої смертності;

Число народжених живими в періоді;

Число померлих у віці до одного року з числа тих, що народилися в періоді;

Число народжених живими в періоді.

Найчастіше даних про розподіл померлих дітей у віці до року за поколіннями не надається в публікаціях. Тоді буває достатньо скористатися методом наближеної оцінки рівня смертності немовлят, який заснований на емпіричній формулі, запропонованій німецьким математиком і демографом Й. Ратсом:

(5.5)

Позначення ті ж, що і у формулі 5.4, а є вагами, що підбираються виходячи з розподілу померлих дітей. Якби розподіл був рівномірним, тобто. якби ймовірність померти була однаковою для будь-якого місяця першого року життя, то . Насправді це не так: ймовірність смерті зменшується з віком. Чим старша дитина, тим менша ймовірність того, що вона помре, не доживши до року, при цьому одночасно зі зменшенням смертності немовляти відбувається її зрушення до ранніх віків. Тому з часом вагові коефіцієнти у формулі Ратса доводиться змінювати. Ратс приймав і. В даний час ці ваги найчастіше приймаються рівними відповідно і. У розвинених країнах, де рівні дитячої смертності малі, як ваги приймаються значення і .

Таблиці смертності

Таблиці смертності- це числові моделі смертності, що служать для характеристики її загального рівня та вікових особливостей у різних населеннях. Вони є системою впорядкованих за віком і взаємопов'язаних між собою рядів чисел, які в своїй сукупності описують процес вимирання деякого теоретичного покоління з фіксованою початковою чисельністю.

У демографії розрізняють таблиці смертності для реального та умовного покоління. Залежно від кроку тимчасової шкали розрізняють повні і короткі таблиці . У повних таблицях інтервали дорівнюють одному року, у коротких - п'яти (значно рідше десяти років).

Показники таблиць смертності поділяються на інтервальні і кумулятивні . Перші характеризують смертність цьому інтервалі віку, другі - протягом усього життя до чи після цього точного віку.

Показники таблиць смертності пов'язані між собою певними співвідношеннями. Всі вони можуть бути обчислені майже з будь-якого з них, але зазвичай за вихідний приймають той, який найпростішим і зрозумілим чином характеризує процес смертності і найлегше виходить зі статистичних даних про смертність. Таким показником є інтервальна ймовірність померти у віці () років, найбільш природним чином пов'язана з віковими коефіцієнтами смертності. Зазвичай побудова таблиць смертності починається саме з цього показника. Крім того, всю історію розвитку методів такої побудови можна розглядати як удосконалення методів переходу від вікових коефіцієнтів смертності до табличних інтервальних ймовірностей смерті у віці () років.

У таблицях смертності використовуються такі позначення:

Числа років, що доживають до віку;

Числа вмираючих у віці років (у віковому інтервалі від до);

Ймовірність померти у віці років (у віковому інтервалі від до);

Ймовірність для доживають до віку років дожити до віку;

Числа що у віці років (у віковому інтервалі від до );

Довжина вікового інтервалу;

Числа що у віці років і більше (числа людино-років майбутнього життя даного покоління);

Середня очікувана тривалість життя для років.

У таблицях смертності приймають первісну чисельність покоління незмінної у часі та рівної одиниці, і простежують, як із переходом від віку до віку початкова сукупність покоління народжених зменшується внаслідок смерті від 1 до 0. Звідси випливає, що у таблицях смертності усі числа, крім числа народжених , Рівного 1, менше цієї величини. Щоб уникнути великої кількості дробових чисел, кількість народжених у практичних розрахунках приймають рівним 100000 або 10000 (залежно від бажаної точності розрахунків). Це число називається корінням таблиці .

Розглянемо основні співвідношення таблиць смертності. При переході від віку до віку кількість доживаючих послідовно зменшуватиметься на величину числа вмираючих у віці , тобто . :

Імовірність доживання до віку () для тих хто дожив до віку років буде визначатися як відношення числа тих, хто доживає до віку, до тих, хто доживає до віку:

(5.10)

У таблицях смертності числа доживаючих показують частку тих, що залишилися живими до початку кожного наступного періоду. Однак насправді при переході від одного віку до наступного чисельність покоління зменшується безперервно, тому кількість років, що живуть у віці, є деяка середня величина між значеннями чисел доживаючих і .

Числа тих, хто живе на інтервалі () років визначається як сума тих, хто проживає повний віковий інтервал () років - і тих хто помре на цьому інтервалі, вносячи до певної частини - . Звідси

Величини служать основний подальших розрахунків останнього низки таблиць смертності - середньої очікуваної тривалості майбутнього життя (). Середня очікувана тривалість майбутнього життя - це число років, яке проживе одна людина в середньому з цього покоління народжених за умови, що протягом усього цього покоління ймовірність смерті в кожній віковій групі залишатиметься незмінною на рівні розрахункового періоду:

(5.13)

Як правило зменшується з віком. Єдиний виняток є віком 0 років у повній таблиці смертності, коли< из-за высокой младенческой смертности. Это называется парадоксом младенческой смертности. В высокоразвитых странах с очень низкими значениями младенческой смертности этот парадокс не действует.

Побудова таблиць смертності є у принципі нескладною, але досить трудомісткою обчислювальної процедурою. Вона включає кілька етапів:

− розрахунок значень вихідного показника для всіх вікових груп на основі даних статистики смертності (розподілу померлих за віком);

− обробку ряду значень для усунення спотворень, викликаних віковою акумуляцією, якщо це необхідно;

− інтерполяцію низки значень для усунення можливих перепусток або екстраполяцію для розрахунку значень для найстарших значень;

− обчислення інших функцій таблиць смертності.

Загальний вид таблиць смертності представлений у таблицях 5.1 та 5.2.

p align="justify"> Основна методологічна проблема побудови таблиць смертності, як уже говорилося, пов'язана з переходом від реальних показників повікової смертності до табличних ймовірностей померти в даному віці. Для переходу від повікових коефіцієнтів смертності до ймовірностей смертності використовується одна з формул:

(5.14)

(5.15)

Формула 5.14 виведена із припущення, що всередині інтервалу ймовірність смерті або постійна, або змінюється лінійно. Другий варіант (5.15) заснований на гіпотезі експоненційної зміни ймовірності смерті на віковому інтервалі.

ТАБЛ. 5.1 та 5.2

Розглянемо конкретний приклад розрахунку короткої таблиці смертності. Основна відмінність коротких таблиць смертності, як зазначалося, від повних у тому, що довжина вікового інтервалу () перевищує 1 рік. Найчастіше вона дорівнює 5 років. Однак навіть тут у наймолодшому віковому інтервалі (від 0 до 4 років) зазвичай виділяється вік до одного року, оскільки має свою специфіку, обумовлену процесами дитячої смертності.

Важливим моментом при розрахунках коротких таблиць смертності є визначення значення наймолодшого вікового інтервалу. Зазвичай приймається, що (віковий інтервал до 1 року) дорівнює 0,1 для країн з низькою смертністю і 0,3 - для країн з високою смертністю. Значення для віку 1-4 приймається рівним 0,4, інші значення цього параметра - 0,5.4) Останнім кроком розраховуються значення середньої очікуваної тривалості життя для кожного вікового інтервалу (). Під час розрахунків використовується формула 5.13.

Підсумок розрахунку наведено у таблиці 5.3.

Для розрахунку повної таблиці смертності використовується той самий алгоритм, якщо вихідними даними є вікові коефіцієнти смертності. У випадках, коли умовою розрахунку виступають значення , використовуються відповідне співвідношення 5.10 для приведення завдання до виду, розглянутому раніше. Для повних таблиць смертності довжина вікового інтервалу становить 1 рік. У зв'язку з цим значення обчислюється за більш простою формулою:

(5.16)

ТАБЛ. 5.3

Смертність з причин

Кількісні індикатори рівня смертності та її динаміки є важливим інструментом аналізу демографічної ситуації у країні. Однак одних лише кількісних показників, хоча б і гранично точних і не залежать від демографічної структури населення, цілком недостатньо для повної характеристики як самої смертності, так і соціально-економічної ситуації, умов праці та життя населення, його способу життя, поведінки, пов'язаної зі здоров'ям та тривалістю життя, екологічною та санітарно-гігієнічною обстановкою. Коефіцієнти смертності та показники таблиць смертності мають бути доповнені якісними показниками, що характеризують причини смертності.

Інакше кажучи, йдеться про аналізі структури смертності з причин. Важливість цього аспекту аналізу смертності обумовлена тісним зв'язком причин, від яких помирають люди, з умовами їхнього життя та праці, з рівнем розвитку охорони здоров'я, із загальним рівнем соціально-економічного розвитку, нарешті, з поведінкою самих людей, з їх ставленням до власного здоров'я життя та смерті.

Під причинами смертірозуміють хвороби, патологічні стани або травми, які призвели до смерті або сприяли її настанню, а також обставини нещасного випадку, що спричинив травму зі смертельними наслідками або насильницькою смертю.

Показниками смертності з причин є загальні та вікові коефіцієнти. Загальні коефіцієнти смертності з причин смертності обчислюються як відношення чисел померлих від зазначених причин смертності до середньорічної чисельності населення:

Подібна інформація.

Що, якщо кожної секунди на Землі помиратиме одна випадково обрана людина? Як це позначиться світової популяції?
Гай Петцал

Кожну секунду вмирає 1,8 чоловіка, і народжується 4,2. За планом Петцала кількість смертей збільшиться до 2,8.

Випадковий відбір матиме величезний вплив, через нього станеться третина всіх смертей, проте популяція продовжуватиме зростати.

При швидкості, що дорівнює одній смерті за секунду, шанс будь-якої людини померти за рік становитиме величину 0,464%. Іншими словами, наслідком буде 4,64 на 1000 осіб на рік (або 464 зі 100000).

Близько 20 країн мають рівень смертності менший, ніж 4,64 на 1000. Список їх досить незвичайний: туди входять, наприклад, Домініканська Республіка, Бруней, Сінгапур, Саудівська Аравія, Кувейт, Мальдівські острови та Парагвай. У цих країнах відповідальною за більшу частину смертей стане пропозиція Гая.

Рівень смертності у всіх країнах зростає. Принаймні повинен, якщо розрахувати математично. Інтуїтивно здається очевидним, що рівень смертності нижче 10 з 1000 недосяжний. Якщо щороку помирає менше, ніж одна людина на сотню (а народжується достатньо для підтримки чисельності популяції людей), то в середньому людина повинна жити понад 100 років до своєї смерті – це зовсім не схоже на те, що ми спостерігаємо насправді.

У країнах із високою тривалістю життя у майбутньому зросте смертність. США теж входить до цього списку з рівнем смертності, що дорівнює 8,4 на 1 000, і він зростатиме, як і вік покоління бебі-бумерів [ # ] . ↲ Бебі-бумер - людина, яка народилася в період з 1946 по 1964 роки, під час сплеску народжуваності, що виник у період після Другої світової війни. - Прим. пров.

Такої смертності недостатньо, щоб зростання популяції змінилося її скороченням, але недавно все було навпаки. У 1950 році світова популяція становила лише 2,52 мільярда чоловік. За такого розкладу одна смерть за секунду буде еквівалентною смертності 12,5 осіб на 1 000, що втричі більше, ніж за даними 2013 року. На початку XX століття такої смертності було б достатньо, щоби населення почало скорочуватися. За кілька десятиліть ситуація була б аналогічною. Звичайно, якщо люди вмирають частіше, то цей факт безперечно впливає на рівень народжуваності, тому що люди змінюють своє ставлення у відповідь на збільшення смертності, так що в результаті кінцевий результат буде набагато складнішим.

У США Петцал лідирував у причинах смерті у жінок віком від 1 до 55 років і у чоловіків від 1 до 48 років. Нині близько 96% дітей доживає до 40 років, але у сценарії Гая доживало б лише 80%.

Коли ці смерті відбудуться?

Якщо ми візьмемо загальну кількість літаків, які у довільний момент перебувають у повітрі, то є шанс, що пілоти вмиратимуть прямо під час польоту. Звичайно, такий випадок не буде катастрофою, оскільки великі комерційні авіалайнери керуються кількома членами екіпажу, які можуть перехопити керування.

З машинами інша річ. Оскільки 10 мільйонів американців ведуть машину в будь-який вибраний момент часу, 127 з них вмиратиме в аваріях щодня (та й невелика кількість пасажирів, пішоходів та інших водіїв). Цікаво, що це число лише трохи більше того числа американців, які вже вмирають в автоаваріях. (Це число знижується, як і відсоток населення, з 1960-х років, і як відстань, яку проїхали з 1920-х.)

Близько 50 мільйонів амбулаторних операцій проходить щороку. Якщо вони в першу чергу виконуватимуться одними і тими ж хірургами, і кожна операція триватиме півгодини, близько 13 хірургів помре посеред операції (як і 13 пацієнтів). Це жахливі думки. Але якщо подивитися на перспективу, то це порівняно з кількістю хірургів, які проводять операції не на тій частині тіла або не у того пацієнта кожні два дні. І наш сценарій не настільки страшний, як страшна реальність.

А що щодо наших лідерів?

Члени Конгресу вмирають у своїх кабінетах у кількості двох чи трьох на рік, ну, або п'ятеро протягом терміну роботи Конгресу. Але зазвичай це значення більше, ніж описано в цьому дивному витіюваному документі. 29 членів Конгресу померло у 1939 та 1940 роках, за дворічну сесію 76 Конгресу. У сценарії Гая поточний рівень був би близько 10 за Конгрес. Це трагічно, але безперечно нижче рівня смертності, що спостерігалася у 1960-х роках.

Загалом втрати будуть величезні, але не руйнівні для нашого виду. Зрештою, глобальний показник смертності буде 100% – усі вмирають.

…Чи це не так? Строго кажучи, рівень смертності, що спостерігається, близько 93% - щось близько 93% людей вмирає. Це означає, що рівень смертності людей серед усього людства - тих, хто не був членами групи Бітлз, набагато вище, ніж рівень смертності в 50% серед тих, хто був в ній.

Я чекаю, що цей важливий [ джерело] факт [ сумнівно] прокладе шлях [ джерело] для великого вкладу [ сумнівно] у важливі [ джерело][сумнівно] дослідження.