Причини виникнення недостатності анального сфінктера після операцій на дистальному відділі прямої кишки. Відновлення прямої кишки після операції Види резекцій прямої кишки

Основний метод лікування раку прямої кишки – оперативне втручання. У боротьбі з пухлинами сучасна онкологія поєднує кілька способів лікування. Іноді, щоб упоратися із хворобою, перед хірургічним втручанням може бути призначена хіміопроменева терапія. Однак саме операція з видалення злоякісної пухлини є найрезультативнішим, хоч і радикальним способом лікування даного захворювання. Багатьох пацієнтів цікавить питання відсотка виживання після операції. Скільки живуть після операції раку прямої кишки, і яким має бути відновлювальний період, щоб повністю перемогти недугу?

Перш ніж відповісти на ці питання, необхідно знати, які саме оперативні методи застосовуються в лікуванні раку прямої кишки, їх особливості проведення, а також правила реабілітації.

В даний час лікарі при раку прямої кишки призначають 2 види оперативних методів лікування, які діляться на паліативні та радикальні. Перші спрямовані на покращення самопочуття та якості життя пацієнтів. Радикальна операція з видалення раку прямої кишки дозволяє ліквідувати новоутворення, що розвивається, і метастази. Якщо брати до уваги хірургічну техніку проведення подібної операції, цей метод є в медицині досить складним.

Хворий орган розташовується в глибині малого таза і кріпиться до крижів. Поруч із прямою кишкою знаходяться великі кровоносні судини, які забезпечують доставку крові до сечоводів та ніг. Нерви, розташовані поблизу прямої кишки, контролюють діяльність сечовивідної та статевої системи. На сьогоднішній день розроблено декілька методів радикальних операцій:

Передня резекція.

Таке оперативне втручання призначається, коли пухлина локалізована верхньому відділі прямої кишки. Хірург робить надріз у нижній частині живота та видаляє з'єднання сигмовидної та прямої кишки. Як відомо, у процесі операції також усуваються пухлина та прилеглі до неї здорові ділянки тканин.

Низька резекція.

Операція виконується за наявності пухлини в середніх та нижніх відділах кишечника. Цей методносить назву тотальної мезоректумектомії і вважається в медицині стандартним способом для видалення новоутворення саме в цих відділах прямої кишки. Лікарем при такому оперативному втручанні виконується практично повне видалення прямої кишки.

Черевно-проміжна екстирпація.

Операція починається з двох розрізів - в області живота та промежини. Метод спрямований на видалення прямої кишки, ділянок анального каналу та навколишніх тканин.

Місцева резекція дозволяє видалити дрібні пухлини першої стадії раку прямої кишки. Для її виконання застосовується ендоскоп – медичний інструмент із невеликою камерою. Така ендоскопічна мікрохірургія дозволяє успішно боротися із новоутвореннями на первинних стадіях захворювання. У разі коли пухлина знаходиться поблизу ануса, ендоскоп може не застосовуватися хірургом. Хірурги злоякісну пухлину пацієнту видаляють безпосередньо за допомогою хірургічних інструментів, що вводяться через анальний отвір.

У сучасній медицині також є нові способи оперативного лікування раку прямої кишки. Вони дозволяють зберегти сфінктер органу, тому радикальні заходи застосовують у хірургії рідко. Одним із таких методів є трансанальне висічення.

Спосіб використовується для усунення невеликих пухлин, які локалізовані у нижньому відділі прямої кишки. Для виконання операції використовується спеціальне обладнання та медичні інструменти. Вони дозволяють ліквідувати невеликі ділянки прямої кишки та зберегти навколишні тканини. Ця операція виконується без усунення лімфатичних вузлів.

Злоякісна пухлина прямої кишки може бути видалена за допомогою відкритої лапароскопії. При лапароскопічному методі хірургом виконуються кілька невеликих розрізів у черевної порожнини. В орган через один розріз вводиться лапароскоп із камерою, який оснащений підсвічуванням. Хірургічні інструменти видалення пухлини вводяться через інші розрізи. Лапароскопія відрізняється від порожнинних операційшвидким відновним періодом та технікою проведення хірургічного втручання.

Безпосередньо після операції багатьом пацієнтам створюється спеціальна утома для виведення випорожнень. Собою вона є штучне отвір у животі, якого прикріплюється судина для збору калових мас. Стома виконується із відкритої ділянки кишечника. Отвір може бути тимчасовим або залишено назавжди. Тимчасова стома створюється хірургами для загоєння прямої кишки після ректального втручання. Такий отвір, створений на якийсь час, закривається хірургами через кілька місяців. Постійний отвір потрібний тільки в тому випадку, коли пухлина знаходилася біля ануса, тобто досить низько в прямій кишці.

У разі, коли рак вражає розташовані поруч із прямою кишкою органи, виконуються великі операції з видалення пухлини – тазова екзентерація, яка включає обов'язкове видалення сечового міхураі навіть статевих органів.

Іноді ракова пухлина може створити непрохідність кишечника, блокуючи орган і викликаючи блювоту та біль. У цій ситуації застосовуються стентування чи хірургічне втручання. При стентуванні в заблоковану ділянку вводиться колоноскоп, який утримує відкриту кишку. При оперативному методі заблокована ділянка видаляється хірургом, після чого утворюється тимчасова стома.

Підготовка до операції з видалення раку прямої кишки

Операція при раку прямої кишки потребує обов'язкової підготовки. За добу перед хірургічним втручанням проводиться повне очищення кишківника від калових мас. Дані дії необхідні для того, щоб бактеріальний вміст кишки не потрапив під час операції в очеревину та не викликав нагноєння у післяопераційному періоді. У важких випадках при попаданні інфекції в черевну порожнину може розвинутись таке небезпечне ускладнення, як перитоніт.

Під час підготовки до радикальної операції лікарем можуть бути призначені певні лікарські препарати, які дозволяють очистити кишечник. Від прийому цих коштів не можна відмовлятися. Важливо точно дотримуватись усіх лікарських рекомендацій перед операцією – приймати потрібну кількість рідини, не вживати їжу тощо.

Відновлення після операції

Реабілітація у лікарні

Хірургічне втручання з видалення раку вимагає дотримання всіх лікарських рекомендаційу відновлювальному періоді. Операція з видалення раку прямої кишки дозволяє покращити якість життя хворих людей та збільшує відсоток виживання при захворюванні. Сьогодні хірурги націлені на проведення органозберігаючих методів і прагнуть звести до мінімуму різні функціональні порушенняорганізму після проведення операції. Міжкішковий анастомоз дозволяє зберегти безперервність кишки та сфінктера. У разі стома не виводиться на стінку кишечника.

Відновлення організму починається ще реанімації. Під наглядом персоналу хворий відходить від наркозу. Медичний контроль дозволить купірувати можливі ускладнення, запобігає кровотечі На другу добу після операції лікар дозволяє сідати. У жодному разі не слід відмовлятися і продовжувати лежати.

Після оперативного втручання біль у животі та дискомфорт знімаються прийомом анальгетиків. Про всі нездужання потрібно повідомляти медичний персонал. Ухвалення ліків дозволить полегшити стан. Лікарем може бути призначена спинальна або епідуральна анестезія за допомогою ін'єкцій. Знеболюючі препарати можуть вводитися в організм за допомогою крапельниць. В ділянку операційної рани може бути поміщений спеціальний дренаж, який призначається для відтоку зайвої рідини. Через кілька днів він забирається.

Самостійно їсти та пити можна через два-три дні після операції. Їжа обов'язково повинна складатися тільки з напіврідких каш та протертих супів. Їжа не повинна містити жиру.

На п'ятий день лікар дозволяє рух. Для загоєння кишечника необхідно носити спеціальний бандаж. Подібне пристосування необхідне зниження навантаження на мускулатуру черевного преса. Бандаж також дозволяє забезпечити рівномірний тиск у черевній порожнині та сприяє ефективному загоєнню післяопераційних швів.

За наявності штучного отвору (стоми) воно буде опухлим у перші дні. Проте вже за кілька тижнів стома зменшується у розмірі та скорочується. Зазвичай післяопераційне перебування у стаціонарі не займає понад сім днів. Якщо операційну рану хірургом накладені кліпси чи шви, всі вони знімаються через десять днів.

Реабілітація будинку: важливі моменти

Операція з видалення раку прямої кишки – серйозне хірургічне втручання.Після виписки з клініки дуже важливо звернути увагу на недопущення навантажень на травний тракт. Необхідно дотримуватись спеціальної дієти. Зі щоденного раціону виключаються продукти з високим рівнем клітковини, свіжі овочі та фрукти, великі шматки їжі. У жодному разі не можна вживати в їжу різні копченості та смажені страви. Меню має складатися з каш, супів-пюре та відварених овочевих страв.

Багато пацієнтів відзначають значні зміни у роботі кишечника після проведення ректальної операції. Особливо багато часу на повне відновлення знадобиться при проведенні тотальної мезоректумектомії. За такої складної операції кишечник відновлюється лише за кілька місяців. Після хірургічного втручання можливі проноси, збільшення дефекацій, нетримання калових мас, здуття кишечника. На діяльність органу також може вплинути променева терапія, що проводиться перед операцією.

Згодом порушення у роботі кишечника проходять. Відновити діяльність органу дозволить регулярний прийом їжі дрібними, частими порціями. Також важливо випивати щодня велику кількість рідини. Для швидкого лікування потрібно їсти білкові продукти – м'ясо, рибу, яйця. Загальне харчування має бути добре збалансованим.

У разі діареї слід використовувати продукти з низьким вмістом клітковини. Згодом раціон харчування повністю відновлюється, і в меню поступово вводяться продукти, які раніше могли викликати серйозні проблеми в роботі органу. При збереженні колишнього раціону харчування необхідно звернутися по допомогу до дієтолога.

У відновлювальному періоді важливо проводити необхідні вправи, спрямовані на зміцнення м'язів прямої кишки та сфінктера. Виконання спеціальної гімнастики запобігатимуть виникненню нетримання стільця, допоможуть налагодити сексуальне життята нормальну діяльність органу.

Відгуки про операцію та відновлення після неї

Відгук №1

У мене була пухлина у нижній ділянці прямої кишки. Операцію призначили серйозну та радикальну. Було виведено колостому в стінку живота. Відновлення після операції зайняло дуже багато зусиль, коштів та часу.

Сьогодні минуло вже три роки після проведення операції. Я постійно здаю всі необхідні аналізи та проходжу регулярні обстеження. Поки що жодних ускладнень не було виявлено. Тому я вдячний лікарям за позитивний результат.

Кирило, 49 років - Казань

Відгук №2

Теж робили отвір після видалення пухлини прямої кишки. Лікар пояснив мені, що лише без колостоми лише у деяких випадках відновлюються функції кишечника. Після цього була проведена операція із закриття стоми. Вже п'ять років я не згадую про операцію. Разом із хірургами мені вдалося перемогти хворобу! Але дієту я дотримуюся і досі намагаюся пролікуватися в санаторіях раз на рік.

Анатолій, 52 роки - Спб

Відгук №3

Моїй мамі видаляли пухлину у прямій кишці у 65 років. Перед операцією їй не робили жодного опромінення. Стому в животі теж не виводили, а функції кишківника налагодилися досить швидко.

Наша сім'я твердо вірила у успіх операції. Сьогодні минуло з моменту операції два місяці. Мама почувається чудово, ходить з паличкою, їсть нежирні відварені страви та свіжі овочі.

Ірина, 33 роки - Новосибірськ

Пряма кишка – це кінцевий відрізок травного трактулюдини, виконує дуже важливу функцію: тут накопичується та виводиться назовні кал. Нормальне функціонування цього органу дуже важливе для повноцінного якісного життя людини.

Основні захворювання прямої кишки: геморой, випадання прямої кишки, анальна тріщина, проктит, парапроктит, виразки, доброякісні та злоякісні пухлини.

Найбільш значущими та найбільш складними операціями на прямій кишці є операції при онкологічних захворюванняхцього органу.

Саме тому, що в прямій кишці відбувається накопичення калу, її слизова оболонка має найбільш тривалий контакт з відходами травлення в порівнянні з іншими відділами кишечника. Цим вчені пояснюють той факт, що найбільший відсоток усіх пухлин кишківника становлять пухлини прямої кишки.

Радикальним лікуванням раку прямої кишки є операція. Іноді хірургічне лікуваннякомбінують із променевою терапією, але якщо поставлений діагноз пухлини прямої кишки – операція неминуча.

Пряма кишка розташована здебільшого в малому тазі, глибоко, що ускладнює доступ до неї. Через звичайний лапаротомічний розріз можна видалити тільки пухлини надпопулярної (верхньої) частини цього органу.

Види резекцій прямої кишки

Характер та обсяг операції залежить від місця розташування пухлини, а точніше – відстані від нижнього краю пухлини до заднього проходу, від наявності метастазів та від тяжкості стану хворого.

Якщо пухлина розташована менше 5-6 см від ануса, виконується черевно-промежинна екстирпація прямої кишки, тобто повне видалення її разом з клітковиною, лімфовузлами і сфінктером. При цій операції формується постійна колостома – низхідна сигмовидна кишкавиводиться назовні та підшивається до шкіри у лівій половині живота. Протиприродний анус необхідний виведення калових мас.

У першій половині XX століття при виявленні раку пряма кишка виконувалася тільки її видалення.

В даний час підхід до радикального лікування пухлин цього органу переглянутий на користь менш калічать операцій. Виявлено, що повне видалення прямої кишки не завжди потрібне. При локалізації пухлини у верхній або середній третині проводяться сфінктерозберігаючі операції – передню резекцію та черевно-анальну ампутацію прямої кишки.

Основні види операцій на прямій кишці, що застосовуються в даний час:

Черевно-промежинна екстирпація. Передня резекція прямої кишки. Черевно-анальна ампутація зі зведенням сигмовидної кишки.

У випадках, коли радикально видалити пухлину не можна, проводиться паліативна операція, що усуває симптоми непрохідності кишечника – виводиться колостома, а пухлина залишається в організмі. Така операція лише полегшує стан пацієнта та продовжує його життя.

Передня резекція прямої кишки

Операція проводиться при розташуванні пухлини у верхньому відділі кишки, на кордоні із сигмоподібною. Цей відділ легко доступний при черевному доступі. Сегмент кишки разом з пухлиною висікається і видаляється, низхідний сегмент сигмовидної і куксу прямої кишки зшиваються вручну або за допомогою спеціального апарату. В результаті сфінктер та природне спорожнення кишечника зберігається.

Черевно-анальна резекція

Такий вид втручання планується, якщо пухлина розташована в середньому відділі прямої кишки вище 6-7 см від ануса. Також складається із двох етапів:

Спочатку через лапаротомічний розріз мобілізується сигмовидна, пряма та низхідний відділ ободової кишки для подальшої резекції та низведення. Через анальний отвір відсепаровується слизова оболонка прямої кишки, сигмовидна кишка зводиться в малий таз, видаляється пряма кишка, при цьому анус зберігається. Сигмоподібна кишка пришивається по колу анального каналу.

Не завжди можливе при цьому типі операції можливе виконання всіх етапів миттєво. Іноді виводиться на черевну стінку тимчасова колостома, і лише через деякий час виконується друга операція відновлення безперервності кишечника.

Інші методи лікування

При розмірах пухлини більше 5 см та підозрі на метастазування у регіональні лімфовузли оперативне лікування зазвичай комбінується з передопераційною променевою терапією. Трансанальна резекція пухлини. Проводиться за допомогою ендоскопа у випадках малого розміру пухлини (не більше 3 см), проростанні її не далі м'язового шару та повної впевненості у відсутності метастазів. Трансанальна резекція частини прямої кишки. Можливе також проведення лапароскопічної резекції прямої кишки, що значно зменшує травматичність операції.

Черевно-проміжна екстирпація

Як мовилося раніше, ця операція застосовується як радикальний метод лікування пухлин, розташованих у нижньої третини прямої кишки. Операція виконується у два етапи – черевний та проміжний.

На черевному етапі проводиться нижня лапаротомія, сигмовидна кишка відсікається на рівні 12-15 см вище верхнього полюса пухлини, низхідний сегмент кишки дещо ушивається для зменшення просвіту і виводиться в рану, підшивається до передньої черевної стінки - формується колостома. Мобілізують пряму кишку (перев'язують артерії, розтинають фіксуючі зв'язки). Рана ушивається. Проміжний етап операції передбачає круговий розріз тканин навколо анусу, висічення навколишньої кишки клітковини і видалення прямої кишки разом з низхідним сегментом сигмовидної кишки. Промежину в місці заднього проходу наглухо ушивається.

Протипоказання до операцій на прямій кишці

Оскільки операція при злоякісних пухлинах відноситься до операцій за життєвими показаннями, єдиним протипоказанням до неї є дуже тяжкий стан пацієнта. Досить часто такі хворі справді надходять у стаціонар у тяжкому стані (ракова кахексія, анемія), проте передопераційна підготовка протягом деякого часу дозволяє підготувати і таких пацієнтів.

Підготовка до операції на прямій кишці

Основні обстеження, що призначають перед операцією:

Аналізи: загальні аналізи крові, сечі, біохімічний аналіз крові, коагулограма, визначення групи крові та резус-фактора. Дослідження маркерів інфекційних захворювань- Вірусних гепатитів, сифілісу, ВІЛ. Електрокардіограма. Рентгенографія органів грудної клітки. Ультразвукове обстеження органів черевної порожнини. Огляд терапевта. Для жінок – огляд гінеколога. Для більш точного визначення поширеності пухлини можливе призначення МРТ органів малого тазу. Обов'язковою є біопсія новоутворення для визначення обсягу видалення тканин (при менш диференційованих видах пухлин межі тканин, що видаляються, повинні бути розширені).

За кілька днів до операції:

Призначається безшлакова дієта (з мінімальним вмістом клітковини). Скасовуються препарати, що викликають розрідження крові. Призначаються антибіотики, що вбивають кишкову патогенну флору. У день напередодні операції не дозволяється вживання твердої їжі (можна лише пити), а також очищення кишечника. Її можна провести: За допомогою очисних клізм, які проводяться через деякий час протягом дня. Або прийому сильних проносних препаратів (Фортранс, Лавакол). За 8 годин до операції не дозволяється прийом їжі та води.

У випадках, коли пацієнт дуже ослаблений, операцію можна відкласти до нормалізації загального стану. Таким хворим проводиться переливання крові чи її компонентів (плазми, еритроцитів), парентеральне введення амінокислот, сольових розчинів, лікування супутньої серцевої недостатності, проведення метаболічної терапії.

Операція резекції прямої кишки проводиться під загальним наркозомі триває щонайменше 3-х годин.

Післяопераційний період

Відразу після операції хворий поміщається у відділення інтенсивної терапії, де протягом 1-2 діб проводитиметься ретельне спостереження за функціями серцевої діяльності, дихання, шлунково-кишкового тракту.

У пряму кишку вводиться трубка, якою кілька разів у день просвіт кишки промивається антисептиками.

Протягом 2-3 діб пацієнт отримує парентеральне харчуванняЧерез кілька днів можливий прийом рідкої їжі з поступовим протягом двох тижнів переходом на тверду їжу.

Для профілактики тромбофлебіту на ноги надягають спеціальні еластичні панчохи або застосовується еластичне бинтування.

Призначаються знеболювальні препарати, антибіотики.

Основні ускладнення після операцій на прямій кишці

Кровотеча. Пошкодження сусідніх органів. Запальні нагнолювальні ускладнення. Затримка сечі. Розбіжність швів анастомозу. Післяопераційні грижі. Тромбоемболічні ускладнення.

Життя з колостомою

Якщо операція повної екстирпації прямої кишки з формуванням постійної колостоми (протиприродного заднього проходу), пацієнт повинен бути попереджений про це заздалегідь. Цей факт зазвичай шокує хворого, іноді до категоричної відмови від операції.

Необхідні дуже докладні пояснення хворому та родичам, що цілком можливе повноцінне життя з колостомою. Існують сучасні калоприймачі, які за допомогою спеціальних пластин кріпляться до шкіри, непомітні під одягом, не пропускають запахи. Випускаються також спеціальні засобидля догляду за стомою.

При виписці зі стаціонару стомовані хворі навчаються догляду за стомою, контролю за виділеннями, їм підбирається калоприймач відповідного типу та розміру. Надалі такі пацієнти мають право на безкоштовне забезпечення калоприймачами та пластинами.

Дієта після операцій на прямій кишці

Перші 4-6 тижнів після операцій на прямій кишці обмежується споживання грубої клітковини. Водночас актуальною стає проблема запобігання запорам. Дозволяється вживання відвареного м'яса та риби, парових котлет, несвіжого пшеничного хліба, супів на неміцному бульйоні, каш, овочевих пюре, тушкованих овочів, запіканок, молочних продуктів з урахуванням переносимості молока, страв з макаронів, яєць, фруктових пюре, киселів. Пиття – чай, відвари трав, негазована мінеральна вода.

Об'єм рідини – не менше 1500 мл на добу.

Поступово дієту можна розширити.

Актуальна проблема попередження запорів, тому в їжу можна вживати хліб із борошна грубого помелу, свіжі овочі та фрукти, насичені м'ясні бульйони, сухофрукти, солодощі у невеликих кількостях.

Пацієнти з колостомою зазвичай мають незручності при надмірному відходженні газів, тому вони повинні знати продукти, які можуть викликати підвищене газоутворення: молоко, чорний хліб, квасоля, горох, горіхи, газовані напої, пиво, здоба, свіжі огірки, редиска, капуста, цибуля та інші продукти.

Реакція на той чи інший продукт може бути суто індивідуальною, тому таким пацієнтам рекомендується вести харчовий щоденник.

Відео: резекція пухлини прямої кишки, хірургічна операція

У цій статті буде розказано, який спосіб життя мають вести онкологічні хворі, щоб рак кишечника після операції не рецидивував та не поновлювався з новою силою. А також будуть дані поради щодо правильного харчування: що потрібно робити хворому під час реабілітаційного періоду, і які можуть статися ускладнення, якщо не дотримуватись рекомендацій, наказаних лікарем?

Ускладнення та можливі наслідки

Операція раку кишечника - ризикована та небезпечна, як і інші хірургічні втручання цієї складності. Першими ознаками, які вважаються провісниками післяопераційних ускладнень, Медики називають витікання крові в порожнину очеревини; а також проблеми при загоєнні рани чи інфекційні захворювання.

Після хірургічного видалення пухлини кишечника виникають інші ускладнення:

Недостатній анастомоз:

Анастомоз - це скріплення двох анатомічних сегментів один з одним. При недостатності швів анастомозу, два кінці кишечника, пошитих між собою, можуть пом'якшитися чи порватися. Внаслідок цього, кишковий вміст потрапить у порожнину очеревини та викличе перитоніт (запалення очеревини).

Порушення травлення:

Більшість хворих після оперативного втручання скаржаться на погіршення процесу їди. Від них найчастіше надходять скарги на метеоризм та розлад акта дефекації. Внаслідок цього хворим доводиться міняти звичний раціон харчування, роблячи його одноманітнішим.

Найчастіше спайки не турбують хворого, але через порушену моторику м'язів кишечника та його погану прохідність, вони можуть викликати відчуття болю і бути небезпечними для здоров'я.

Що має містити реабілітація після операції на рак кишечника?

У реанімаційному відділенні людина повертається з наркозу до нормального стану. Пацієнту після закінчення операції призначають анальгетики для зняття неприємних відчуттіві болю в черевній порожнині. Лікар може призначати ін'єкційну анестезію (епідуральну чи спинальну). Для цього за допомогою крапельниць у їхній організм вводять препарати, що знімають біль. У район операційної рани поміщають особливий дренаж, який потрібен для відтоку надлишкової рідини, що накопичилася, а через пару днів його прибирають.

Без допомоги медперсоналу приймати їжу хворим дозволяється за кілька діб після проведення операції. До раціону харчування обов'язково повинні входити рідкі каші і добре протерті супи. Лише за тиждень пацієнту дозволяють пересуватися лікарнею. Щоб кишечник гоївся, пацієнтам рекомендовано носити спеціальний бандаж, який потрібен зниження навантаження на м'язи живота. До того ж, бандаж дозволяє забезпечити однаковий по всій площі тиск у черевній порожнині, і він сприяє швидкому та ефективному загоєнню швів після операції.

Щоб реабілітація пройшла успішно, пацієнтам після втручання прописують спеціальну дієту, якої вони повинні дотримуватися. Чітко встановленої дієти для онкохворих немає, і вона залежить лише від переваг пацієнта. Але, у будь-якому випадку, свій раціон харчування потрібно складати з лікарем або дієтологом.

Якщо під час операції хворому було виведено стому (штучний отвір), то в перші дні вона виглядатиме опухлою. Але вже протягом перших двох тижнів стома вкорочується та зменшується у розмірах.

Якщо стан пацієнта не погіршився, в лікарняному стаціонарі він лежить не більше 7 днів. Шви чи кліпси, які наклав хірург на рановий отвір, знімають через 10 діб.

Харчування після операції раку кишечника

Про харчовий раціон після оперативного лікування онкології кишечника можна сказати, що хворі можуть дотримуватися звичного їм харчування. Але при симптомах порушення травлення (відрижка, нетравлення, запор) рекомендується виправити порушення регуляції випорожнень, що дуже важливо для хворих зі штучним заднім проходом.

Якщо після оперативного втручання вас замучив частий рідкий випорожнення, медики радять вживати продукти з малим вмістом клітковини. Поступово колишній раціон хворому відновлюють і в меню вводять продукти харчування, які раніше викликали проблеми в роботі органу. Для відновлення раціону слід сходити на консультацію до дієтолога.

Їжу слід вживати незначними порціями п'ять разів на день. Пити багато рідини між актами їди. Під час їжі не слід поспішати, потрібно добре пережовувати їжу. Вживати їжу середньої температури(Не дуже холодну і не сильно гарячу). Досягніть систематичності, і регулярності в прийомах їжі. Пацієнтам, чия вага відкланяється від норми, медики радять вживати їжу повною мірою. Хворим, з вагою нижче нормального, рекомендовано їсти дещо більше, а страждаючим від зайвої ваги─ трохи менше. Їжу краще приготувати на пару, зварити чи притушити. Слід відмовитися від продуктів, що викликають здуття живота (метеоризм); а також від гострих або смажених страв, якщо ви їх переносите важко. Уникати вживання продуктів, до яких спостерігається непереносимість.

Головне питання, яке хвилює людей після виписки зі стаціонару - чи зможуть вони працювати після операції? Після оперативного лікування онкології кишечника, працездатність пацієнтів залежить багатьох чинників: етапу розвитку пухлини, типу онкології, і навіть професії хворих. Після кардинальних операцій протягом кількох років пацієнтів не вважають здатними до праці. Але якщо рецидив не відбувся, вони можуть повернутися до старої роботи ( мова йдене про фізично важкі професії).

Особливо важливим є відновлення наслідків хірургічної операції, які призводять до неправильної роботи кишечника (процеси запалення в районі штучного заднього проходу, зменшення діаметра кишки, запалення товстої кишки, нетримання калу та ін.).

Якщо лікування закінчилося успішно, хворому слід протягом 2 років регулярно проходити обстеження: здавати загальний аналізкалу та крові; регулярно проходити обстеження поверхні товстої кишки (колоноскопія); рентген органів грудної клітки. Якщо рецидиву не відбулося, діагностику слід проводити не менше одного разу на 5 років.

Пацієнтів, які повністю вилікувалися, ні в чому не обмежують, але радять не займатися тяжкою фізичною роботоюпротягом шести місяців після виписки із стаціонару.

Профілактика рецидиву

Шанс рецидиву після видалення пухлин доброякісного характеру вкрай малий, іноді вони виникають через нерадикальну операцію. Після двох років терапії вказати походження прогресу росту пухлини (метастазування або рецидиву) дуже важко. Новоутворення, яке з'явилося вкотре, кваліфікують, як рецидив. Лікують рецидиви злоякісних пухлин частіше консервативними методами, використовуючи при цьому протипухлинні ліки та променеву терапію.

Головна профілактика рецидивів пухлин - це рання діагностиката актуальне оперативне втручання при локальній онкології, а також повне дотримання норм абластики.

Певних порад щодо вторинної профілактики рецидиву даної онкології немає. Але медики все-таки радять дотримуватися таких же правил, що і за первинної профілактики:

Постійно бути у русі, тобто вести активний спосіб життя. Звести вживання алкоголю до мінімуму. Кинути палити (якщо ця шкідлива звичкає). Варто схуднути (якщо є зайва вага).

У період відновлення з метою уникнення відновлення раку необхідно проводити спеціальну гімнастичну зарядку, яка зміцнить м'язи кишечника.

8855 0

Для вирішення проблеми, пов'язаної із втратою ампули прямої кишки та внутрішнього сфінктера, можлива реконструкція віддалених анатомічних структур шляхом створення «неоректум» з формуванням С-подібного товстокишкового резервуару та «неосфінктера» з гладком'язового шару дистального відділу зведеної кишки.

Операція виконується через серединну лапаротомію, провадиться ревізія органів черевної порожнини. За відсутності метастазів хірургічне втручання починається з перев'язування та перетину нижніх брижових судин. Далі до зведення готується сегмент ободової кишки з урахуванням формування гладком'язової манжетки та товстокишкового резервуара. Перетинається сигмовидна кишка, кінці занурюються у кисетні шви. Потім проводиться формування серозно-м'язової манжетки шириною 3-3,5 см за описаною вище методикою.

Вище манжетки на 1-2 см кишка складається у вигляді двостволки і формується резервуар, як описано вище. Резервуар може формуватися однорядним або дворядним ручним швом. Перевірка його на герметичність здійснюється шляхом введення 100-150 мл антисептичного розчину за допомогою трубки, проведеної в просвіт кишки (мал. 84), після чого вона видаляється, затягується раніше накладений надлишок слизової оболонки кисет, і трансплантант укладається в лівий бічний канал.

Мал. 84. Схема перевірки герметичності швів товстокишкового резервуару

Інтерсфінктерна резекція здійснюється наступним чином - з боку простояння 0,5-1,0 см вище зубчастої лінії видалення внутрішнього сфінктера дозволяє відступити від нижнього полюса пухлини не менше ніж на 2 см, забезпечуючи цим адекватний дистальний кліренс (рис. 86). Препарат кишки з пухлиною видаляється через лапаротомну рану. Порожнина тазу промивається антисептичними розчинами.

Мал. 85. Схема виконання інтерсфінктерної резекції:
1) пухлина нижньоампупярного відділу прямої кишки; 2) зу6часта пінія 3) внутрішній сфінктер; 4) зовнішній сфінктер

Мал. 86. Операційний препарат хворого на Г. 42 років. і.6. №2891. Переніс інтерсфінкрну резекцію з формуванням з обра н резервуара і гладком'язового жому з приводу раку прямої кишки на 4 см:
a) вид з боку спизистої обпачки;
b) вид з боку мезоректуму

Мал. 87. Схема розташування резервуару та манжетки в порожнині тазу при інтерсфінктерній резекції

Через 3-6 місяців у пацієнтів, які перенесли таку операцію, випорожнення бувають 1-3 рази на добу, як правило, утримуються всі компоненти кишкового вмісту (рис. 88).

Мал. 88. Дефекограма у фазі тугого наповнення у хворого Г., 42 років та. 6. №2891. Через 1 місяць після інтерсфінктерної резекції з формуванням с-подібного резервуара та гладком'язового жому

Нетримання калу в післяопераційний періодтрапляється досить часто. Таке ускладнення виникає внаслідок порушення роботи м'язових тканин. В результаті, пряма кишка не здатна утримувати частково або повністю калові маси, що знаходяться в товстому кишечнику хворого. Страждати від такої проблеми можуть як жінки, так і чоловіки, незалежно від віку.

Згорнути

За нормального стану здоров'я довільної дефекації не відбувається. Сфінктер здатний утримувати вміст кишечника, незважаючи на стан калових мас. Вони можуть бути рідкими, твердими або у газоподібному стані. Випорожнення кишечника не відбувається також і при зміні положення тіла, при значних фізичних навантажень, кашлю або під час сміху. Для утримання випорожнень без особливих зусиль з боку людини в організмі взаємодіють головний і спинний мозок, м'язові тканинисфінктера, нервові волокна та рецептори прямої кишки.

У нормальному стані довільної дефекації немає

Нетримання калу у дорослих розвивається при порушенні структури м'язів або через порушення нервово-рефлекторних зв'язків. Збій роботи одного з факторів може спричинити виділення калу без бажання людини. Це явище заважає вести звичний спосіб життя і буквально не залишає людині можливості покинути межі будинку.

Основною причиною довільної дефекації є випадання зовнішнього сфінктера, внаслідок чого при проходженні калових мас по кишечнику сфінктер не зможе виконувати функцію, що утримує. У цьому зберігається позив до дефекації.

Іншими причинами післяопераційного нетримання калу є:

• порушення роботи внутрішнього сфінктера. Неконтрольована дефекація відбувається тільки в тому випадку, коли хворий не здатний усвідомлено дати команду своєму організму про утримання калових мас. Така ситуація може виникнути під час сну, при сильному стресі та емоційному потрясенні;
• ушкодження рецепторного апарату дистального відрізка прямої кишки Даний вид порушень обумовлює відсутність у людини позивів до дефекації. Хворий не відчуває наявність вмісту в кишечнику та необхідності відвідати вбиральню через сприйняття лише за допомогою періанальної шкіри;
• Порушення роботи нервової системи. При досить серйозному ураженні зовнішній і внутрішній сфінктери перестають взаємодіяти.

Нетримання може виникати з низки причин

Залежно від обставин, що спричинили розвиток нетримання, розрізняють кілька різновидів проблеми.

Хірургічний метод використовується при органічній слабкості сфінктера пацієнта

У випадках, коли у хворого випадає і є запалені гемороїдальні вузлилікарі наполягають на комбінованій схемі лікування. Проводиться хірургічне втручання, після якого застосовуються консервативні методи, що сприяють закріпленню та підтримці результатів операції.

У яких випадках оперативне втручання заборонено

Проведення операції у деяких ситуаціях не тільки не покращить самопочуття пацієнта, а й значно погіршить його стан. Хірургічне втручання заборонено за наявності у хворого наступних патологій:

• порушення роботи рецепторів та провідних шляхів;
• захворювання ЦНС;
• ураження периферичної системи.

Кожен випадок є індивідуальним, тому підхід до лікування повинен підбиратися для кожного пацієнта.

Підхід до кожного пацієнта має бути індивідуальним. Оскільки операції, що проводяться, відрізняються за характером і ступенем втручання, фахівець повинен детально вивчити стан хворого і врахувати всі фактори, що на нього впливають. Вибір методу лікування залежить від того, наскільки запущеним є стан пацієнта. Чим довше людинавідкладав візит до фахівця, тим більше встигну атрофуватися м'язи, що загрожує тривалішим лікуванням та розвитком супутніх проблем.

Лікування нетримання калу у жінок похилого віку

Назвати точну причинурозвитку нетримання калу у жінок похилого віку досить складно. Найчастіше в анамнезі присутні природні пологи більше одного разу із затяжним та важким розродженням.

Усунення проблеми довільної дефекації в похилому віці є дуже складним завданням. Тренування м'язів, виконання вправ та біостимуляція в деяких випадках бувають важкоздійсненні. Навіть мінімальне оперативне втручання у похилому віці може бути небезпечним, тому лікарі часто не ризикують вдаватися до хірургічного методу.

Трохи покращити стан пацієнта можна за допомогою курсу лікарських препаратів. Для мінімізації дискомфорту літньої людини, а також тих, хто наглядає за хворим, можна спробувати виробити певний ритм дефекації. Наприклад, після їди йти в вбиральню і дочекатися, коли відбудеться дефекація. Такий метод сприяє прив'язці процесу випорожнення кишечника на час після сніданку. Організм звикне до такого ритму, завдяки чому кількість несподіваних дефекацій зменшиться.

При лікуванні нориць заднього проходуНерідко хірурги застосовують операцію розсічення свища незалежно від місця розташування. Але відомо, що до 30-40% свищів розташовується назовні від сфінктера. При розсіченні нориці у цих хворих ушкоджується весь діаметр кругового замикаючого м'яза. Відбувається розбіжність волокон її та вторинне загоєння рани. У практиці хірурги не зважають на це, вважаючи, що рубець заповнить сфінктер. Іноді спостерігається часткове відновлення функції сфінктера після його розтину.

П. І. Тихову підручнику з приватної хірургії про лікування свищів заднього проходу писав: «Лікування зводиться до розсічення свищевого ходу. При цьому нічого соромитися в сенсі побоювання пошкодити сфінктер. Після операції іноді величезна, множинна рана тампонується і залишається для загоєння вторинним натягом. У звичайних умовах загоєння йде енергійно і навіть напрочуд швидко».

Н. І. Маховписав: «Зовнішній м'язовий жом, що перетинається при лікуванні нориць прямої кишки, зростається через деякий час вторинним натягом у міру загоєння рани прямої кишки та діяльність жому відновлюється».

А. Н. Рудихпри оперативному лікуванні нориці для створення спокою і кращого загоєння рани рекомендував розсікати сфінктер на глибину 0,7-2,4 см з боку просвіту заднього проходу по передній, але переважно по задній поверхні незалежно від місця розташування нориці. Автор посилався на функціональну безпеку такого втручання.

Ці та подібні до них апріорні міркування інших авторів завжди здавалися нам абсолютно необґрунтованими. Але фактичних даних ні в нас особисто, ні в літературі не було, щоб сказати точно, які функціональні та анатомічні зміни зазнає сфінктера після порушення його цілості. Необхідно було з'ясувати це завдання для встановлення правильної та об'єктивної точки зору гарі вирішенні питання про розсічення сфінктера.

С. А. Родкін у своїй кандидатської дисертації, виконаної в нашій клініці, вивчав результати порушення цілості сфінктера заднього проходу після хірургічних втручань, а також травм воєнного та мирного часу. Виявилося, що часткове розтин м'язових волокон зовнішнього сфінктера в одному напрямку не порушує акт дефекації, послаблює силу сфінктера на 10-15%. Неповне розсічення у двох напрямках призводить до тимчасового нетримання газів та рідкого калу та зменшує силу сфінктера на 30-35%.

Повне розсічення сфінктерав одному напрямку призводить до стійкого нетримання газів та калу та зменшення тонусу сфінктера вдвічі порівняно з нормою. Повне порушення цілості сфінктера у двох і більше напрямках призводить до стійкого нетримання кишкового вмісту та безповоротної втрати функції сфінктера.

Ці результати, отримані С. А. Родкіним, дали нам фактичну підставу прийняти тактику. всілякого щадіння сфінктерапри всіх проктологічних операціях. Навпаки ми охоче відновлюємо сфінктер, порушений при операціях іншими хірургами або при випадкових пошкодженнях прямої кишки.

Після розтину параректального нориці разом із сфінктеромта вторинного загоєння рани задній прохід деформується за типом сережки для вуха. Настає часткове чи повне нетримання кишкового вмісту. Ми неодноразово намагалися цю деформацію усувати простим клиноподібним висіченням. Глибокі шари рани - краї сфінктера, що розійшовся, зшивались кетгутовими швами, шкірні краї - шовковими швами. Додатково через всю товщу зашитої рани накладали глибокі, міцні шви, що підтримують.

Незважаючи на це, неминуче виходили невдачі. Проходили анальним каналомкалові маси інфікували та розривали шви. Відбувалося нагноєння, розбіжність швів та утворення ще більших деформацій сфінктера.

В минулому столітті Tait-Lowsson(1879) розробив простий, але не радикальний метод усунення деформації сфінктера, виходить після лінійного його розтину. Розріз шкіри робиться паралельно волокнам сфінктера, біля зовнішнього кінця рубця, що деформує. Зашивають рану в перпендикулярному до лінії розрізу напрямку. Негативні моменти цієї операції: 1) через такий розріз важко в глибині добре пошити рубці, що розійшлися, змінені кінці сфінктера; 2) залишається та ж реальна небезпека інфікування зашитої рани поруч, що проходять каловими масами.

Ми у 1963 р. запропонували новий метод хірургічного втручаннядля усунення деформації сфінктера після лінійного розсічення. Розріз роблять дугоподібний, опуклий назовні, з широко розставленою основою так, щоб кінці розрізу не доходили на 1-2 см до входу в задній прохід, а вершина дуги розрізу відстояла на 1-2 см від зовнішнього рубця, що деформує. Чим далі буде розташований розріз та післяопераційний шов від заднього проходу, тим краще харчується шкірний клапоть і тим менша небезпека інфікування зашитої рани каловими масами.

Шкірний клапотьвідпрепаровують. Особливо ретельно та обережно потрібно його відокремлювати в області рубцевої деформації, щоб не дуже витончити його (небезпека його некрозу на місці витончення), тим більше не перфорувати при препаровці. Під відкинутим усередину клаптем кетгутовими швами у два поверхи зшивають рубці, що розійшлися, рубцово деформовані краї сфінктера. Шкірний клапоть фіксується швами на колишньому місці. Цю операцію ми з успіхом застосували у 6 хворих.

Недостатністю (нетриманням) сфінктера називають повне чи часткове порушення довільного утримання калових мас. З подібним явищем стикається дедалі більше людей: відзначається зростання звернень пацієнтів як із вродженими, і з набутими порушеннями.

Нетримання сфінктера – проблема дуже серйозна, здатна призвести до інвалідності. Пацієнту з цим захворюванням дуже важко перебувати у соціальному середовищі, працювати, будувати стосунки. Однак багато хто все ще соромиться звернутися до лікаря-проктолога з подібними проблемами. У випадках, коли пацієнт спостерігає часткове або повне нетримання сфінктера, йому показано пластичну операцію. За будь-яких симптомів проктологічних захворювань негайно зверніться до лікаря-проктолога. У клініці «МедікСіті» Вашу проблему вирішать високопрофесійно та максимально делікатно!

Анальний сфінктер. Будова

Анальний сфінктер - це круговий м'яз, саме він найчастіше знаходиться в скороченому, стислому, вигляді та розслаблюється під час очищення кишечника. Від неї правильної роботизалежить дуже багато. Наприклад, при нормальному функціонуванні анального сфінктера людина може стримати позив організму до дефекації, якщо така сталася в незручний час і в невідповідному місці.

Першочерговим завданням анального сфінктера є вміння тримати під контролем та своєчасно виділяти відпрацьований вміст кишечника. Нетримання сфінктера пов'язане з розбалансуванням роботи цього органу, що складається із внутрішньої та зовнішньої частини.

Зовнішній анальний сфінктер є кільцевою структурою, що складається з поперечносмугастих м'язів, що оперізують канал заднього проходу. Його довжина 8-10 см, а товщина - 2,5 см. Поперечносмугасті м'язи з'єднані з лобково-прямокишковим м'язом. М'язи анального сфінктера включають м'язи підшкірного шару, поверхневого і глибокі м'язи.

У м'язах зовнішнього анального сфінктера знаходяться спеціальні рецептори. Кожен з нас може без будь-якого старання контролювати рух калових мас та їхню консистенцію. Дефекаційна реакція виникає в результаті різкого підвищеннявнутрішньочеревного тиску. Це призводить до появи внутрішньоректального тиску і внутрішній сфінктер ануса розслабляється.

Роботу внутрішнього анального сфінктера ми можемо координувати за власним бажанням. Анальний сфінктер піддається скороченню та розслабленню внаслідок подразнення прямої кишки каловими масами. Основна функція внутрішнього сфінктера – регулювальна, вона допомагає зупиняти безконтрольний рух газів та рідких калових мас.

Нетримання сфінктера

Нетримання сфінктера може виявитися:

• у разі пошкодження анального сфінктера;

Коли людина здорова, її сфінктер може легко затримувати і не випускати назовні гази, рідкі та тверді маси не тільки в різних положеннях тіла, але й при чханні, кашлі та інших фізичних навантаженнях. Якщо ж людині не вдається контролювати ці процеси, можна говорити про часткове або повне нетримання анального сфінктера.

Ознаки нетримання анального сфінктера

Існують 3 ступеня нетримання сфінктера:

• нетримання газів;
• нетримання газів та рідкого калу;
• абсолютна неможливість утримання сфінктером відпрацьованого газоподібного, рідкого та твердого вмісту.

Залежно від ступеня нетримання анального сфінктера або порушення його функцій проблеми нетримання газоподібного, рідкого або твердого вмісту товстої кишки можуть виникати в таких випадках:

• при різкому стисканні (у тому числі мимовільному - під час чиху, наприклад);
• при активному русі;
• під час сну;
• у сидячому положенні;
• у будь-якому положенні.

Пластичні операції при нетриманні сфінктера покликані усунути ці проблеми, що отруюють життя пацієнта.

Причини нетримання анального сфінктера

Найпоширеніша причина цього явища – травматичні наслідки зовнішніх впливіввключаючи операції на анальній порожнині (напр., за наявності стороннього тіла в кишечнику).

На другому місці - наслідки захворювань, що вражають центральну та периферійну. нервові системи, інфекції товстої кишки та дисбактеріоз, що ведуть до функціональних порушень замикального апарату прямої кишки

Також слід зазначити вроджені вади аноректального розвитку. Їхня кількість зросла останніми роками у зв'язку з тим, що сучасна медицина навчилася виходжувати більше недоношених дітей, ніж це було раніше.

Крім того, травми або функціональні порушення замикального апарату прямої кишки нерідко виникають під час виношування вагітності та під час пологів. Ця групапацієнтів також значно збільшилася через погіршення загальної статистики показників здоров'я у вагітних та породіль.

Особливе місце у розвитку нетримання сфінктера грає така хвороба нашого часу як геморой. Це захворювання веде до постійного розтягування анального сфінктера, особливо у розвитку гемороїдальних вузлів.

Діагностика та лікування нетримання сфінктера

У клініці "МедикСіті" висококваліфіковані лікарі-проктологи за допомогою новітнього обладнання від провідних світових виробників (ректороманоскоп) встановлять ступінь та форму недостатності анального сфінктера, інших порушень анального жому.

Залежно від результатів обстеження та стану замикального (запірного) апарату прямої кишки складається комплекс заходів для покращення нервово-рефлекторної функціональності терапевтичними методами (дієта, масаж, електростимуляція, медикаментозний курс).

Це можна розглядати як передопераційну підготовку, і як післяопераційне відновлення.

У деяких випадках, коли проблема нетримання вмісту товстої кишки пов'язана з функціональним розладом, консервативне лікуванняє основним.

При необхідності хірургічного втручання, яка обумовлена, як правило, дефектами анального сфінктера, пластичні операції проводяться для корекції дефектів та косметичного ефекту

Операції при нетриманні анального сфінктера

Пластичні операції при недостатності анального сфінктераі cфінктеропластика- Досить поширений вид хірургічної допомоги.

Необхідність операції виникає за таких проблем як деформація і недостатність анального жому (часткове або повне анальне нетримання).

Залежно від ступеня нетримання сфінктера, а також їх характеру, пластичні операції можуть бути більш менш інвазивними. Основна методика полягає в хірургічній корекції та реконструкції сфінктера та пересадженні здорової шкіри пацієнта на місце тканин, ушкоджених рубцевими процесами.

Масштаб проведеної сфінктеропластики визначає тривалість реабілітаційного періоду (від 2 до 6 місяців) та характер подальшої лікарської допомоги (необхідність регулярного відвідування лікаря після деяких пластичних операційможе бути актуальним протягом 2 років).

Дуже важливо якомога раніше звернутися з цією проблемою до фахівців. Це дозволить позбутися захворювання максимально делікатним способом із застосуванням малоінвазивних методик. У клініці «МедикСіті» лікарі з великим досвідом діагностики та лікування проктологічних захворювань. Ми знаємо, як Вам допомогти!