Трандолаприл інструкція із застосування. Трандолаприл: інструкція із застосування та особливі рекомендації

Інгібітори АПФ найбільш широко застосовуються для лікування серцевої недостатності та артеріальної гіпертензії.

До числа інгібіторів АПФвідноситься речовина трандолаприл.

Даний компонент, що має гіпотензивну та вазодилатуючу дію, включається до складу препаратів для вторинної профілактики СН після інфаркту міокарда, лікування гіпертензії та ХСН.

Ліки на основі трандолаприлу призначають дорослим пацієнтам. З аптек відпускаються за рецептом.

Фармакологічна дія

Є інгібітором АПФ. Чинить вазодилатуючу та гіпотензивну дію. Сприяє пригніченню утворення ангіотензину ІІ, зменшенню виділення альдостерону.

Розширює вени меншою мірою, ніж артерії. Знижує пост- та переднавантаження, АТ, ОПСС. Рефлекторне підвищення частоти скорочень серця відсутнє. Збільшує синтез пропіленгліколю, зменшує деградацію брадикініну.

Зв'язок між активністю реніну плазми та гіпотензивним ефектом відсутній: при нормальній або зниженій концентрації гормону АТ знижується, що зумовлено дією на тканинні ренін-ангіотензинові системи. При тривалому застосуванні знижується гіпертрофія міокарда, стінок артерій резистивного типу.

Посилює нирковий, коронарний кровотік. Веде до покращення кровопостачання ішемізованого міокарда. Підвищує реперфузійних ішемічних зонах міокарда концентрацію фосфокреатину.

Затримує виведення калію, підвищує діурез. Знижує агрегацію тромбоцитів. Люди, які перенесли інфаркт міокарда, уповільнює розвиток дисфункції ЛШ. У пацієнтів із ХСН збільшує тривалість життя.

Помітне зниження артеріального тиску спостерігається протягом двох діб.

Абсорбція із ШКТ є швидкою. Біодоступність при вживанні з їжею не змінюється. Виділяється з молоком матері. Виводиться нирками (33%) та через кишечник (67%).

Показання до застосування

Призначають Трандолаприл для лікування ХСН (як компонент комбінованої терапії), артеріальної гіпертензії, а також для вторинної профілактики СН після перенесеного інфаркту міокарда.

Спосіб прийому

Капсули Трандолаприлу приймають незалежно від часу їди, запиваючи рідиною. Проковтують їх цілком. Скільки б мг Трандолаприлу не призначив лікар, препарат приймається один раз на день в той самий час.

Підбирати індивідуальну дозу ліки має спеціаліст.

Форма випуску, склад

Випускається у капсулах або таблетках. Активний компонент – трандолаприл.

Взаємодія з іншими препаратами

Ефект Трандолаприлу посилюють алкогольні напої, діуретичні засобиінші гіпотензивні препарати, включаючи бета-адреноблокатори.

Послаблюють ефект Трандолаприлу НПЗЗ, естрогени та ліки, які активують ренін-ангіотензин-альдостеронову систему.

Мієлодепресанти підвищують ймовірність розвитку агранулоцитозу та/або летальної нейтропенії; прокаїнамід і алопуринол -нейтропенії.

Діуретики калійзберігаючі (тріамтерен, амілорид, спіронолактон і т.д.), калієві добавки та інші каліймісткі засоби, замінники солі та циклоспорин підвищують ймовірність виникнення гіперкаліємії.

Антациди посилюють абсорбцію.

Трандолаприл потенціює пригнічуючий вплив алкоголю на ЦНС, підвищує токсична діялітію за рахунок збільшення його концентрації, зменшує викликану діуретиками гіпокаліємію та симптоматику гіперальдостеронізму.

Побічна дія

Передозування

Виявляється ангіоневротичним набряком та гострою артеріальною гіпотензією.

Лікується повним скасуванням препарату або зменшенням його дози, промиванням шлунка, переведенням пацієнта в горизонтальне положення, проведенням заходів щодо збільшення ОЦК (переливання інших кровозамінних рідин, введення розчину фізіологічного).

Симптоматична терапія передбачає введення гідрокортизону (в/в), епінефрину (в/в або п/к), а також призначення антигістамінних засобів.

Протипоказання

Трандолаприл не призначають вагітним жінкам, людям з гіперчутливістю до трандолаприлу або іншим інгібіторам АПФ, які годують пацієнткам.

Обережності вимагає застосування ліків при:

При вагітності

Призначення вагітним пацієнткам неприпустиме.

На час терапії грудне годуванняприпиняють.

Умови та термін зберігання

Тримається при температурі до 30 градусів протягом трьох років.

Ціна

Вартість ліків визначається його торговим найменуванням. Орієнтовна ціна препаратів, що містять трандолаприл в Росії, становить 500 грн. за упакування.

Препарати, що містять трандолаприл, в Україніпродаються за ціною від 60 до 850 грн. за одну пачку.

Аналоги

До аналогів Трандолаприлу можна віднести Гоптен, Трандолаприл Ратіофарм, а також комбінований препаратТарка, що містить додатково верапаміл.

Трандолаприл належить до інгібіторів, які використовуються для лікування артеріальної гіпертензії та серцевої недостатності. Препарат відрізняється високим рівнем безпеки при терапії, його можна використовувати як самостійного медичного препарату, так і при комбіноване лікуваннязахворювань. Перед початком прийому рекомендується уважно ознайомитись з інструкцією прийому та дозуванням.

Опис препарату

Трандолаприл випускається у формі таблеток та капсул з червоним забарвленням. Медикамент продається у картонних упаковках, усередині яких знаходяться блістери з таблетками.

Активним компонентом ліків є трандолаприл, вміст якого в одній таблетці дорівнює 2 мг.

До складу препарату також входить кукурудзяний крохмаль, повідон, моногідрат глюкози. Оболонка капсул складається з желатину та діоксиду титану. Зберігати медикамент рекомендується в захищеному від сонячних променів місці при температурі, що не перевищує 30 градусів Цельсія. Хімічна формула препарату наведена нижче на ілюстрації.

Механізм дії

Трандолаприл надає виражена гіпотензивна дія, що сприятливо впливає на вироблення альдостерону, скорочуючи її. Здебільшого капсули розширюють вени, меншою мірою роблять дію на артерії.

Прийом медикаменту дозволяє знизити пост навантаження. Трандолаприл суттєво знижує рівень деградації брадикініну. При нормальному рівні реніну плазми артеріальний тиск починає знижуватись. Тривалий курс лікування препаратом дозволяє усунути симптоми гіпертрофії міокарда та стінок артерій.

Прийом препарату посилює нирковий кровотік, що у свою чергу покращує кровопостачання та збагачення киснем міокарда. Прийом капсул може спричиняти затримку калію в організмі.

Трандолаприл суттєво скорочує агрегацію тромбоцитів. Помітний вплив капсул на організм пацієнта спостерігається через 2 доби після першого прийому. Трандолаприл збільшує тривалість життя та уповільнює розвиток дисфункції шлуночка серця.

Капсули швидко абсорбуються, приймати їх можна як разом з їжею, так і без трапези. Це не впливає на ефективність препарату.

Медикамент виводиться з організму за допомогою нирок та кишечника. Активні компоненти можуть проникати в молоко матері, з чим пов'язані обмеження прийому препарату під час вигодовування.

Показання та спосіб застосування

Трандолаприл необхідно приймати у разі, якщо пацієнт страждає на артеріальну гіпертензію або серцеву недостатність. Капсули приймаються внутрішньо, запивати їх необхідно достатнім об'ємом рідини, без розжовування. Приймати медикамент можна без орієнтування приймання їжі.

Дозування препарату може змінюватись, проте незалежно від цього приймати капсули можна лише раз на добу. Прийом медикаменту слід здійснювати приблизно в один і той самий час. Дозування медикаменту встановлюється лікарем, спираючись на тип недуги пацієнта та загальний стан.

Трандолаприл інструкція із застосування:

• При гіпертензії початкове дозування препарату варіюється від 0,5 мг до 2 мг на добу. За умови, що пацієнт не має порушень у роботі печінки та нирок, а також захворювань серцево-судинної системи. Дозування вказане для пацієнтів, які разом із капсулами не приймають. Початкова доза для афроамериканців становить 2 мг. Мінімальний прийом 0,5 мг виявляється в даному випадку не ефективним. Якщо необхідний терапевтичний ефект не досягнуто, то дозування підвищується до 4-8 мг на добу. Однак робити це необхідно через 2-3 тижні прийому.

Якщо поліпшення стану пацієнта не спостерігається, то призначається комбінована терапія з використанням інших медикаментів, у тому числі блокаторів кальцієвих каналів;

• Після інфаркту міокарда та у разі дисфункції шлуночка серця – приймати капсули можна лише через кілька днів після інфаркту, стартове дозування дорівнює 0,5-1 мг на день. Потім дозування поступово підвищують до 4 мг. Якщо пацієнт погано переносить збільшення кількості мг препарату на день, то прийом препарату можна тимчасово припинити або повернутися до використання 1 мг на добу;
• Прийом Трандолаприлу літніми пацієнтами – якщо у пацієнтів немає порушень роботи печінки, то коригування дози не потрібне. З особливою обережністю необхідно збільшувати дози прийому тим людям, які мають серцеві вади, збої в роботі нирок або під час прийому сечогінних препаратів;

• При прийомі інших діуретиків – для пацієнтів, які мають порушення водно-сольового балансу, за кілька днів до початку курсу лікування капсулами скасовується прийом сечогінних засобів. Це дозволить знизити ризик супутнього розвитку гіпертензії;
• При серцевій недостатності – початкове дозування препарату становитиме 0,5 мг. Пацієнт повинен перебувати під постійним контролем лікаря на стаціонарі. В разі позитивної реакціїДозування організму може підвищуватися;
• При нирковій недостатності – для пацієнтів із неяскраво вираженими симптомами захворювання дозування корекції не підлягає. Якщо рівень кліренсу креатину досягає 30 мл/хв, то початкова доза не повинна перевищувати 0,5 мг на добу. Потім вона може плавно підвищуватись за призначенням лікаря;
• При недостатності печінки – лікування Трандолаприлом призначається з особливою обережністю, використовується мінімальне дозування 0,5 мг з можливістю поступового підвищення. Терапія проходить під наглядом лікаря.

Коли прийом препарату заборонено?

Протипоказаннями до використання капсул є особиста непереносимість компонентів медикаменту, наявність ангіоневротичних набряків, недостатній вік (до 18 років).

Активні компоненти ліків можуть проникати крізь грудне молокоі плацентарний бар'єр, тому прийом Трандолаприлу може бути призначений лише в крайньому випадку, коли користь від його використання жінкою в рази перевищує ризики для дитини.

У разі передозування препаратом спостерігається тахікардія, шок, різке зниження артеріального тиску, електролітні порушення. В даному випадку необхідна відмова від прийому капсул та симптоматичне лікування.

Проведені дослідження показали, що використання препарату може призводити до таких побічних ефектів:

Важливі відомості

Прийом капсул може викликати запаморочення та зниження концентрації уваги, тому під час лікування рекомендується відмовитися від водіння та керування механізмами, які потребують швидкої реакції з боку людини. Під час прийому Трандолаприлу необхідно відмовитись від алкогольних напоїв, які можуть спричинити побічні ефекти.

Також рекомендується вести здорове харчуванняі слідувати інструкції лікаря щодо Вашого раціону. Під час лікування важливо контролювати вагу, утримуючи її на потрібному рівні за її відповідності нормі, і знижувати, якщо вона надмірна.

Чи можна приймати Трандолаприл із іншими медикаментами?

Комплексне лікування капсулами та іншими препаратами вимагає добре підібраного поєднання між медикаментами, інакше вони можуть пригнічувати дію один одного та викликати розвиток побічних дій. Прийом Трандолаприлу з іншими діуретиками може спричинити посилену гіпотензивну дію.

Препарати, що містять у своєму складі калій, можуть бути небезпечними для тих пацієнтів, які мають ниркову недостатність. Тому комплексна терапіяповинна проходити під контролем лікаря з підбором персонального дозування.

Одночасне використання капсул та препаратів, націлених на зниження рівня цукру в крові, може призвести до розвитку гіпоглікемії. Медикаменти з літієм у складі – призводять до нижчого виведення літію з організму.

Трандолаприл – ціни та аналоги

Якщо прийом капсул викликає у Вас негативні реакції з боку організму, його можна спробувати замінити аналогічними засобами, які мають схожий вплив:

• Квінафар;
• Акуренал;
• Берліпріл;
• Вітоприл;
• Даприл;

Препарати з Трандолаприлом (Trandolapril, код АТХ (ATC) C09AA10)

Гоптен (Трандолаприл) - офіційна інструкція застосування. Препарат рецептурний, інформація призначена лише для фахівців охорони здоров'я!

Клініко-фармакологічна група:

Інгібітор Ангіотензин Перетворюючого Ферменту (АПФ)

Фармакологічна дія

Непептидний інгібітор АПФ, що містить карбоксильну групу, без сульфгідрильної групи. Після швидкого всмоктування трандолаприл піддається неспецифічному гідролізу до утворення трандолаприлату - активного метаболіту, що тривало циркулює. Трандолаприлат має високу спорідненість до АПФ. Взаємодія його з цим ферментом є процесом, що насичується.

Застосування препарату призводить до зниження концентрації ангіотензину II, альдостерону та атріального натрійуретичного фактора, внаслідок чого підвищується активність реніну плазми та концентрація ангіотензину I.

Трандолаприл, як модулятор РААС, відіграє значну роль у регулюванні ОЦК та АТ, що найбільше зумовлює його антигіпертензивний ефект.

Застосування препарату у звичайних терапевтичних дозах у пацієнтів з артеріальною гіпертензією веде до значного зниження артеріального тиску, перед- та постнавантаження на серце. Очевидний антигіпертензивний ефект спостерігається вже через 1 годину після прийому, досягає максимуму між 8 і 12 год і зберігається до 24 год.

Трандолаприл знижує вираженість гіпертрофії міокарда, уповільнює прогресування дисфункції лівого шлуночка, що загалом збільшує тривалість життя у пацієнтів із серцевою недостатністю.

Фармакокінетика

Всмоктування

Після прийому внутрішньо швидко всмоктується із ШКТ. Біодоступність становить 40-60% і не залежить від їди. Cmax трандолаприлу у плазмі крові відзначається через 30 хв. Трандолаприл дуже швидко зникає з плазми, а його T1/2 дорівнює менше 1 години. У плазмі трандолаприл піддається гідролізу до трандолаприлату, який є інгібітором АПФ. Час досягнення Cmax трандолаприлату в плазмі становить 4-6 год, а кількість трандолаприлату, що утворюється, не залежить від прийому їжі.

Розподіл

Зв'язування трандолаприлату з білками плазми перевищує 80%. Більшість циркулюючого трандоприлату зв'язується з альбуміном; зв'язування є ненасиченим.

При застосуванні препарату 1 раз на добу рівноважний стан у здорових добровольців, а також молодих та літніх хворих на артеріальну гіпертонію досягається приблизно через 4 дні.

Метаболізм

Метаболізується у печінці з утворенням активного метаболіту – трандолаприлату.

Виведення

Ефективний Т1/2 становить 16-24 годин, а термінальний Т1/2 варіює від 47 до 98 годин залежно від дози. Термінальна фаза, ймовірно, відображає кінетику взаємодії трандолаприлу з АПФ та дисоціації комплексу, що утворюється.

10-15% дози трандолаприлу виводиться у вигляді незміненого трандолаприлату із сечею. Після прийому міченого трандолаприлу всередину 33% радіоактивності виявляють у сечі та 66% - у калі.

Фармакокінетика в особливих клінічних випадках

Нирковий кліренс трандолаприлату лінійно корелює з КК. У хворих з КК менше 30 мл/хв відзначається значне підвищення концентрацій трандолаприлату у плазмі. При повторному застосуванні препарату у хворих з хронічною нирковою недостатністюрівноважний стан також досягається через 4 дні незалежно від ступеня порушення ниркової функції.

Показання для застосування препарату ГОПТЕН®

• есенційна артеріальна гіпертензія;
• серцева недостатність (вторинна профілактика після інфаркту міокарда із зменшенням фракції викиду лівого шлуночка на 3 добу після його розвитку).

Режим дозування

Капсули слід приймати незалежно від їди, проковтувати повністю, запиваючи достатньою кількістю рідини.

Незалежно від величини дози Гоптен призначають 1 раз на добу. Препарат слід приймати одночасно. Підбір індивідуальної дози препарату має здійснювати лікар.

У хворих на артеріальну гіпертензію, які не приймають діуретики, при нормальній функції нирок та печінки та за відсутності хронічної серцевої недостатності початкова доза становить від 0.5-1 мг до 2 мг на добу. Лише в невеликої кількості пацієнтів доза 0.5 мг виявилася клінічно ефективною. Подвоєння дози можливе через 1-4 тижні прийому препарату до максимальної дози- 4-8 мг на добу. За відсутності ефекту прийому Гоптена у дозах 4-8 мг на добу слід розглянути можливість комбінованої терапії з діуретиками та/або блокаторами кальцієвих каналів.

У пацієнтів з дисфункцією лівого шлуночка лікування Гоптеном можна розпочинати з 3 днів після гострого інфаркту міокарда. Початкова доза становить 0,5-1 мг на добу, потім одноразову денну дозу поступово збільшують до 4 мг. Залежно від переносимості терапії (обмежуючий момент – розвиток гіпотензії) збільшення дози можна тимчасово припинити. Розвиток артеріальної гіпотензії при супутній терапії вазодилататорами, включаючи нітрати та діуретики, спричиняє зниження їх дозування. Дозу Гоптена слід зменшувати лише у разі неефективності або неможливості зміни супутньої терапії.

У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю та артеріальною гіпертензією без або з порушенням функції нирок після початку лікування інгібіторами АПФ відзначалися симптоми артеріальної гіпотензії. У цієї групи хворих терапію слід розпочинати з прийому Гоптена у дозі 0.5-1 мг на добу у стаціонарі під ретельним наглядом лікаря.

У пацієнтів з ризиком активації системи ренін-ангіотезин (тобто у пацієнтів з порушенням водно-сольового обміну) за 2-3 дні перед призначенням Гоптена в дозі 0.5 мг необхідно відмінити сечогінні препарати, щоб зменшити можливість розвитку гіпотензії. Пізніше, за потреби, можна знову розпочати терапію діуретиками.

У літніх пацієнтів з нормальною функцієюнирок та печінки корекції дози не потрібно. З обережністю та під контролем АТ слід збільшувати дозу Гоптена у літніх пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю, порушенням функції печінки та нирок, які приймають сечогінні препарати.

У пацієнтів з нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (КК від 30 до 70 мл/хв) рекомендується прийом Гоптена у звичайній дозі. При КК від 10 до 30 мл/хв початкова доза становить 0,5 мг 1 раз на добу; при необхідності доза може бути збільшена. При КК< 10 мл/мин начальная доза не должна превышать 0.5 мг в сутки, в дальнейшем доза не должна превышать 2 мг в сутки. Терапия Гоптеном у подобных больных должна проводиться под тщательным наблюдением врача.

Можливість виведення трандолаприлу або трандолаприлату при діалізі точно не встановлена, проте можна очікувати, що концентрація трандолаприлату під час діалізу зменшується, що може призвести до втрати контролю АТ. Тому під час діалізу рекомендується ретельний моніторинг артеріального тиску з можливою корекцією (за потреби) дози препарату.

У пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю внаслідок зниження метаболічної функції печінки може спостерігатись підвищення в плазмі рівня як трандолаприлу, так і його активного метаболіту трандолаприлату (меншою мірою). Лікування починають із 0.5 мг на добу, при ретельному спостереженні лікаря.

Побічна дія

У таблиці наведено небажані реакції, які спостерігалися у тривалих клінічних дослідженнях трандолаприлу. Усі реакції розподілені за системами органів та частотою:

Інші клінічно значущі небажані явища, зареєстровані в клінічних дослідженнях IV фази або постмаркетингової практики:

З боку системи кровотворення: агранулоцитоз, лейкопенія, панцитопенія.

Алергічні реакції: реакції підвищеної чутливості, включаючи свербіж та висипання, ангіоневротичний набряк.

З боку дихальної системи: диспное, бронхіт.

З боку травної системи: нудота, блювання, біль у животі, діарея, сухість у роті, підвищення активності печінкових ферментів (включаючи ACT та АЛТ).

Дерматологічні реакції: алопеція, підвищення потовиділення.

З боку сечовидільної системи: підвищення залишкового азоту сечовини та сироваткового креатиніну.

Інші: лихоманка.

Нижче наведено небажані явища, які реєстрували при застосуванні всіх інгібіторів АПФ:

Порушення з боку системи кровотворення: панцитопенія.

З боку центральної нервової системи: транзиторні ішемічні атаки, інсульт.

Серцево-судинна система: стенокардія, інфаркт міокарда, AV-блокада, брадикардія, зупинка серця, тахікардія.

З боку системи травлення: панкреатит.

Дерматологічні реакції: багатоформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз.

З боку кістково-м'язової системи: міалгія.

З боку лабораторних досліджень: зниження рівня гемоглобіну, зниження гематокриту

Протипоказання до застосування препарату ГОПТЕН®

• ангіоневротичний набряк, у т.ч. який відзначався при попередньому лікуванні інгібіторами АПФ;
• спадковий/ідіопатичний ангіоневротичний набряк;
• вагітність;
• період лактації (грудне вигодовування);
• дитячий та підлітковий вікдо 18 років;
• Підвищена чутливість до препарату.

Препарат не слід призначати хворим з аортальним стенозом або обструкцією тракту, що виносить лівого шлуночка.

Застосування препарату ГОПТЕН® при вагітності та годуванні груддю.

Препарат протипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування).

Слід виключити наявність вагітності перед початком лікування Гоптеном та уникати настання вагітності під час лікування. Використання інгібіторів АПФ у середині або в пізніші терміни вагітності призводило до маловоддя та неонатальної гіпотензії, що супроводжується анурією або недостатністю функції нирок.

Застосування при порушеннях функції печінки

У пацієнтів із печінковою недостатністю лікування починають із дози 0.5 мг, а потім, залежно від клінічної ефективності, поступово збільшують.

Застосування при порушеннях функції нирок

У пацієнтів з помірною нирковою недостатністю (КК від 30 до 70 мл/хв) рекомендується приймати Гоптен у звичайній дозі. При КК від 10 до 30 мл/хв початкова доза становить 0,5 мг 1 раз на добу; поступово її збільшують до 2 мг. При кліренсі креатиніну<10 мл/мин начальная доза не должна превышать 0.5 мг в сутки, в дальнейшем доза не должна превышать 1 мг в сутки. Терапия Гоптеном у подобных больных должна проводиться под тщательным наблюдением врача.

особливі вказівки

Трандолаприл - це проліки, які перетворюються на активну форму в печінці, тому необхідно дотримуватись особливої ​​обережності у хворих з порушенням її функції, які повинні перебувати під ретельним наглядом.

У хворих з неускладненою артеріальною гіпертензією після прийому першої дози Гоптена, а також після її збільшення спостерігався розвиток артеріальної гіпотензії, що супроводжувалася клінічними симптомами. Ризик розвитку гіпотензії вищий у пацієнтів, які мають дефіцит рідини та солі, що виникає внаслідок тривалої діуретичної терапії, обмеження споживання солі, проведення діалізу, діареї або блювання. У таких хворих перед початком терапії Гоптеном слід припинити терапію діуретиками та заповнити ОЦК та/або вміст солі.

При лікуванні інгібіторами АПФ описані випадки агранулоцитозу та пригнічення кісткового мозку. Ці небажані явища найчастіше зустрічаються при порушеннях функції нирок, особливо у хворих на дифузні захворювання сполучної тканини. У таких пацієнтів (наприклад, при ВКВ або системній склеродермії) доцільно регулярно контролювати кількість лейкоцитів у крові та вміст білка в сечі, особливо при порушенні функції нирок та лікуванні глюкокортикостероїдами та антиметаболітами.

Застосування трандолаприлу може спричинити ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, язика, горлянки та/або гортані.

У деяких хворих, які отримують діуретики (особливо нещодавно), після призначення трандолаприлу спостерігається різке зниження артеріального тиску.

При нирковій недостатності тяжкого ступеня може знадобитися зниження дози трандолаприлу; функцію нирок слід ретельно моніторувати.

У хворих з нирковою недостатністю, хронічною серцевою недостатністю, двостороннім стенозом ниркових артерій або одностороннім стенозом артерії єдиної нирки, що функціонує, підвищений ризик погіршення функції нирок. У деяких хворих на артеріальну гіпертензію без захворювання нирок при призначенні трандолаприлу в комбінації з діуретиком може спостерігатися підвищення азоту сечовини крові та сироваткового рівня креатиніну. Може виникнути протеїнурія.

У хворих на артеріальну гіпертензію при супутньому порушенні функції нирок на фоні застосування Гоптена може виникнути гіперкаліємія.

При оперативних втручаннях або загальної анестезії з використанням препаратів, що викликають гіпотензію, трандолаприл може блокувати вторинне утворення ангіотензину II, пов'язане з компенсаторним викидом реніну.

При використанні під час гемодіалізу високопроникних мембран з поліакрилонітрилу у хворих, які отримують інгібітори АПФ, були описані анафілактоїдні реакції. Застосування таких мембран слід уникати при призначенні інгібіторів АПФ пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі.

Використання в педіатрії

Безпека та ефективність застосування Гоптена у дітей не вивчалася, тому його застосування у дітей не рекомендується.

Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами

Виходячи з фармакологічних властивостей трандолаприлу, здатність до керування автотранспортом або до роботи зі складною технікою змінюватися не повинна. Однак у деяких пацієнтів при одночасному прийомі алкогольних напоїв, особливо на початкових етапах лікування інгібіторами АПФ або при заміні одного препарату на інший, може спостерігатися збільшення рівня етанолу в крові та сповільнюватися його виведення. Внаслідок цього ефекти алкоголю можуть посилитися. Тому при одночасному прийомі з алкоголем після першого прийому або при значному збільшенні дози Гоптена протягом декількох годин не рекомендується керувати автотранспортом або працювати з механізмами.

Передозування

Можливі симптоми: виражене зниження артеріального тиску, шок, ступор, брадикардія, електролітні порушення, ниркова недостатність.

Лікарська взаємодія

Діуретики або інші антигіпертензивні засоби при одночасному застосуванні можуть посилити гіпотензивну дію трандолаприлу. Адреноблокатори слід застосовувати у комбінації з трандолаприлом лише при ретельному спостереженні.

При одночасному застосуванні трандолаприлу з препаратами калію, калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, амілорид, тріамтерен) відзначається значне підвищення концентрації калію в сироватці, особливо при порушенні функції нирок. Трандолаприл може зменшити втрату калію при застосуванні тіазидних діуретиків.

Одночасне застосування трандолаприлу з гіпоглікемічними препаратами (інсуліном або пероральними гіпоглікемічними препаратами) може посилити дію останніх та призвести до підвищення ризику гіпоглікемії.

При одночасному застосуванні трандолаприлу з препаратами літію підвищується концентрація літію у сироватці у зв'язку з погіршенням його виведення.

При одночасному застосуванні трандолаприлу із засобами для інгаляційного наркозу відзначається посилення гіпотензивної дії.

При одночасному застосуванні трандолаприлу з цитостатиками, системними глюкокортикостероїдами та імуносупресивними препаратами підвищується ризик розвитку лейкопенії.

Клінічно значущих ознак взаємодії трандолаприлу з тромболітиками, ацетилсаліциловою кислотою, бета-адреноблокаторами, блокаторами кальцієвих каналів, нітратами, антикоагулянтами або дигоксином у хворих з лівошлуночковою недостатністю, які перенесли інфаркт міокарда.

Умови відпустки з аптек

Препарат відпускається за рецептом.

Умови та термін зберігання

Список Б. Препарат слід зберігати у недоступному для дітей місці при температурі не вище 25°С. Термін придатності – 4 роки.

Формула: C24H34N2O5, хімічна назва: (2S,3aR,7aS)-1-[(S)-N-[(S)-1-карбокси-3-фенілпропіл]аланіл]гексагідро-2-індолінкарбонової кислоти 1-етиловий ефір.
Фармакологічна група:органотропні засоби/серцево-судинні засоби/інгібітори АПФ.
Фармакологічна дія:гіпотензивний, кардіопротективний, вазодилатуючий, натрійуретичний.

Фармакологічні властивості

Трандолаприл являє собою проліки, етиловий ефір несульфгідрильного інгібітора ангіотензинперетворюючого ферменту. Трандолаприл швидко всмоктується та неспецифічно гідролізується у трандолаприлат, який є фармакологічно активним метаболітом. Трандолаприл міцно зв'язується та інгібує ангіотензинперетворюючий фермент та пригнічує продукцію ангіотензину II, який має вазоконстрикторну дію. Також відбувається зниження концентрації альдостерону, передсердного натрійуретичного фактора і збільшується плазмова активність реніну та концентрація ангіотензину I. Таким чином, трандолаприл модулює ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, яка відіграє основну роль у регулюванні об'єму циркулюючої крові, артерії. Трандолаприл знижує загальний периферичний опір судин, системний артеріальний тиск та постнавантаження на міокард. Трандолаприл сприяє зменшенню гіпертрофії судин (аорти, стегнових та мезентеріальних артерій). Трандолаприл за рахунок інгібування тканинної ренін-ангіотензинової системи серця, попереджає розвиток дилатації лівого шлуночка та гіпертрофії міокарда або сприяє їх регресу (надає кардіопротективну дію). Трандолаприл у реперфузійних ішемізованих зонах міокарда збільшує концентрацію фосфокреатиніну. Трандолаприл стабілізує брадикінін у крові та тканинах (зменшується деградація брадикініну до неактивних пептидів), пригнічує утворення альдостерону у надниркових залозах, збільшує активність калікреїн-кінінової системи, підвищує виділення біологічно активних речовин. ), які надають судинорозширювальну та натрійуретичну дію та покращують кровотік у нирках. Трандолаприл зменшує утворення ендотеліну-1 і аргінін-вазопресину, які мають судинозвужувальні властивості. Гіпотензивна дія трандолаприлу розвивається приблизно через 1 годину після прийому, стає максимальною через 8 – 12 годин, триває до 24 – 36 годин. Максимальне пригнічення ангіотензинперетворюючого ферменту в сироватці крові реєструється через 2 – 4 години, а через добу активність ферменту залишається нижчою від початкової на 80%. Активність ангіотензинперетворюючого ферменту в крові, серці, легенях, нирках нормалізується протягом 7 днів після відміни лікування, а у стінці артерій вона тривало залишається зниженою. Висока ефективність трандолаприлу пояснюється утворенням трандолаприлату (діацидний метаболіт), який у 2200 разів активніший за вихідну речовину. У пацієнтів з постінфарктною дисфункцією лівого шлуночка (з фракцією викиду не більше 35%) після використання дози 4 мг на добу протягом 24 – 50 місяців відмічено зниження смертності від серцево-судинних захворювань та загальної смертності на 25% та 22%, ризик розвитку раптової смерті на 24%, тяжкої серцевої недостатності на 29%. Згідно з розрахунками, передбачувана тривалість життя у цієї категорії пацієнтів зростає приблизно на 15 місяців (27%). Але достовірне поліпшення виживання після інфаркту міокарда зареєстроване лише у пацієнтів із вихідним артеріальним тиском понад 125/90 мм ртутного стовпа.
Не виявлено ознак канцерогенності у дослідах на щурах та мишах при застосуванні доз трандолаприлу до 8 мг/кг на добу та до 25 мг/кг на добу відповідно. Трандолаприл не має генотоксичних та мутагенних властивостей.
У дозах до 100 мг/кг на добу (у 1250 разів вище за максимальну рекомендовану дозу для людини) трандолаприл не надає несприятливої ​​дії на фертильну функцію у щурів. При застосуванні трандолаприлу у мавп у дозах 25 мг/кг на добу, у щурів - 1000 мг/кг на добу, у кроликів - 0,8 мг/кг на добу (312, 1250, 10 разів вище максимальної рекомендованої дози для людини відповідно ) не було виявлено тератогенну дію. Але необхідно враховувати, що застосування інших інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту при вагітності може стати причиною підвищення неонатальної та фетальної смертності, а використання у 2 та 3 триместрах вагітності супроводжується затримкою окостеніння скелета, зниженням маси плаценти, розвитком маловоддя (через зниження функції нирок), нирок недостатності у плода, анурії, аж до летального результату, контрактур кінцівок, гіпоплазії легеневої тканини, незарощення Боталова протока, краніофасціальних деформацій, токсичною дією на організм матері.
Трандолаприл при прийомі внутрішньо швидко всмоктується з шлунково-кишкового тракту. Для трандолаприлу абсолютна біодоступність становить 10% і для трандолаприлату – приблизно 40 – 60%. Максимальна концентрація трандолаприлу досягається через 1 годину, трандолаприлату – через 4 – 10 годин. Максимальна концентрація та площа під кривою концентрація – час не залежить від часу прийому їжі. З білками плазми трандолаприл зв'язується на 80% і не залежить від концентрації, трандолаприлат залежно від концентрації зв'язується на 65% при концентрації 1000 нг/мл і до 94% при концентрації 0,1 нг/мл. При повторному прийомі 2 мг та більше рівноважна концентрація досягається за 4 дні. Об'єм розподілу трандолаприлу становить приблизно 18 літрів. Трандолаприл у слизовій оболонці шлунково-кишкового тракту і печінки гідролізується (зазнає деестерифікації) з утворенням активного метаболіту - трандолаприлату, який має виражену ліпофільність, яка обумовлює зниження активності ангіотензинперетворюючого ферменту не тільки в крові, але і в нирках. . Концентрація трандолаприлу у сироватці крові швидко знижується, період напіввиведення становить 0,7 – 1,3 години. Трандолаприлат виводиться у 2 або 3 фази: період напіввиведення альфа становить 3,3 – 4,5 години, період напіввиведення бета – 16 – 24 години. Термінальний період напіввиведення трандолаприлату перевищує 100 годин (можливо, відбиває виведення після дисоціації з комплексу з мембранними ангіотензинперетворюючим ферментом). Нирковий кліренс трандолаприлату варіює від 0,15 л/год до 4 л/год, залежно від дози. Препарат виводиться з організму із сечею (1/3) та жовчю (2/3). У незначній кількості (менше 0,5%) трандолаприл виводиться у незміненому вигляді через нирки.
Фармакокінетичні параметри трандолаприлу не залежать від віку пацієнта. Концентрація трандолаприлу у сироватці крові збільшується у хворих похилого віку. Але плазмова концентрація трандолаприлату та його фармакологічна активність у пацієнтів з артеріальною гіпертензією літнього та молодого віку можна порівняти.
При тяжкому ураженні печінки вміст трандолаприлу в сироватці крові приблизно в 10 разів вище такого у здорових людей.
При нирковій недостатності при швидкості клубочкової фільтрації менше 30 мл/хв та при проведенні гемодіалізу плазмові концентрації трандолаприлу та трандолаприлату приблизно у 2 рази вищі, а нирковий кліренс знижений приблизно на 85%. Необхідно коригувати початкову та підтримуючу дозу препарату.

Показання

Артеріальна гіпертензія (у складі монотерапії та комбінованого лікування), серцева недостатність (допоміжна терапія), дисфункція лівого шлуночка після перенесеного інфаркту міокарда.

Спосіб застосування трандолаприлу та дози.

Трандолаприл приймається внутрішньо, незалежно від їди, по 2 – 4 мг на добу в 1 – 2 прийоми, у разі потреби підвищення доз слід проводити як мінімум через 2 – 4 тижні. Пацієнтам групи ризику призначають у початковій дозі 1 мг на добу; при порушенні функціонального стану печінки лікування починають із 0,5 мг вранці, але не більше 2 мг на добу; при гемодіалізі призначають у початковій дозі 0,5 мг уранці.
Під час лікування необхідний контроль артеріального тиску, складу периферичної крові (до початку лікування, перші 3-6 місяців лікування і потім з періодичними інтервалами до 1 року, особливо у пацієнтів з підвищеним ризиком розвитку нейтропенії), рівня калію в плазмі, білка, креатиніну , азоту сечовини, маси тіла, функції нирок, дотримання дієти
Терапія трандолаприлом повинна проводитись під регулярним контролем.
Підбір дози пацієнтам із тяжкою серцевою недостатністю або злоякісною артеріальною гіпертензією необхідно проводити в умовах стаціонару.
У деяких хворих, які отримують діуретики, після призначення трандолаприлу може спостерігатись надмірне зниження артеріального тиску. У пацієнтів з неускладненою артеріальною гіпертензією при прийомі першої дози трандолаприлу, а також при її збільшенні спостерігався розвиток симптоматичної гіпотензії. Ризик її розвитку вищий у хворих з гіпонатріємією та гіповолемією, які розвивалися внаслідок тривалої діуретичної терапії, діалізу, обмеження споживання кухонної солі, блювання або діареї. Для зниження ризику симптоматичної гіпотензії за 7 днів до початку терапії необхідно скоригувати водно-електролітний баланс і скасувати гіпотензивне лікування, що проводиться, включаючи призначення діуретиків (або значно знизити їх дозу).
При терапії інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту описані випадки пригнічення функції кісткового мозку та агранулоцитозу. Ризик розвитку нейтропенії є дозозалежним, залежить від клінічного стану хворого та визначається типом препарату. Ці небажані реакції найчастіше зустрічаються у хворих з порушенням функціонального стану нирок, особливо з дифузними захворюваннями сполучної тканини. У таких хворих рекомендовано регулярний контроль кількості лейкоцитів у крові та концентрації білка в сечі, особливо при порушенні функціонального стану нирок та терапії антиметаболітами та глюкокортикостероїдами. Ці реакції оборотні і повертаються до норми після припинення лікування інгібітором ангіотензинперетворюючого ферменту.
Трандолаприл може спричинити ангіоневротичний набряк кінцівок, обличчя, язика, гортані, голосових складок. Ангіоневротичний набряк при використанні інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту частіше зустрічається у хворих на негроїдну расу. При терапії інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту також були відмічені випадки розвитку ангіоневротичного набряку кишечника, що необхідно враховувати при розвитку болю в животі на фоні прийому трандолаприлу. У хворих з ангіоневротичним набряком необхідно негайно припинити прийом препарату та спостерігати за пацієнтом до усунення набряку. Ангіоневротичний набряк, розташований в ділянці обличчя, зазвичай дозволяється спонтанно. Набряк, який поширюється не тільки на особу, а й на голосові складки, може бути життєзагрозливим через ризик обструкції дихальних шляхів. При ангіоневротичному набряку язика, гортані, голосових складок потрібне негайне підшкірне введення розчину адреналіну (епінефрину), а також проведення інших терапевтичних заходів за необхідності.
Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту можуть використовуватися до початку лікування вазоренальної гіпертензії або в тих випадках, коли таке лікування не здійснюватиметься. У хворих з двостороннім або одностороннім стенозом ниркових артерій зростає ризик розвитку ниркової недостатності та вираженої артеріальної гіпотензії при терапії інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту. Використання діуретиків може збільшити ризик. Порушення функціонального стану нирок може виявитись незначними змінами концентрації креатиніну в плазмі навіть у хворих з одностороннім стенозом ниркової артерії. У таких хворих терапію необхідно розпочати в умовах стаціонару з невеликих доз трандолаприлу з подальшим ретельним підбором дози під пильним медичним контролем. Використання діуретиків необхідно скасувати. Концентрацію калію в плазмі та функцію нирок слід контролювати у перші тижні лікування.
Пацієнтам з кліренсом креатиніну менше 30 мл/хв може знадобитися зниження дози трандолаприлу; функціональний стан нирок необхідно ретельно контролювати. Ризик погіршення функції нирок підвищений у хворих з хронічною серцевою недостатністю, порушенням функції нирок, одностороннім або двостороннім стенозом ниркових артерій, однією ниркою, що функціонує, або після її пересадки. У деяких хворих з артеріальною гіпертензією, які не мають патології нирок, при призначенні трандолаприлу разом з діуретиком може спостерігатися збільшення сироваткової концентрації креатиніну та азоту сечовини у крові. Також може розвиватися протеїнурія, особливо у пацієнтів з порушенням функціонального стану нирок або прийому відносно високих доз інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту.
Під час лікування необхідний ретельний контроль пацієнтів із порушенням функції печінки. При прогресуванні фульмінантного некрозу печінки та розвитку холестатичної жовтяниці лікування необхідно відмінити.
Є інформація про те, що спільне використання інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту та блокаторів рецепторів ангіотензину II або аліскірену підвищує ризик гіпотензії, зниження функціонального стану нирок (у тому числі гостра ниркова недостатність), гіперкаліємії. З цієї причини подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи шляхом спільного використання інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту, блокаторів рецепторів ангіотензину II або аліскірену не рекомендується. Якщо лікування шляхом подвійної блокади ренін-ангіотензин-альдостеронової системи є абсолютно необхідним, воно повинно проводитися тільки під контролем спеціаліста і при ретельному спостереженні за функціональним станом нирок, артеріальним тиском, концентрацією електролітів. Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту та блокатори рецепторів ангіотензину II не повинні використовуватися спільно у хворих з діабетичною нефропатією.
У хворих з артеріальною гіпертензією, особливо з порушенням функціонального стану нирок, трандолаприл може спричинити гіперкаліємію. До факторів ризику гіперкаліємії належать прийом калійзберігаючих діуретиків, ниркова недостатність, спільне застосування препаратів для терапії гіпокаліємії, дисфункція лівого шлуночка після перенесеного інфаркту міокарда, цукровий діабет.
При використанні інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту може виникнути сухий непродуктивний кашель, який зникає після відміни лікування.
При проведенні оперативних втручань (у тому числі стоматологічних) необхідна обережність, особливо при застосуванні загальних анестетиків, які мають гіпотензивну дію. Трандолаприл може блокувати вторинне утворення ангіотензину ІІ, яке пов'язане з компенсаторним викидом реніну.
Гіпосенсибілізуюче лікування може збільшувати ризик розвитку анафілактичних реакцій. При проведенні десенсибілізації організму до отрут перетинчастокрилих у хворих, які отримують інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту, можливий розвиток анафілактичних реакцій (у тому числі життєзагрозних).
Необхідно уникати проведення гемофільтрації, гемодіалізу через високопродуктивні мембрани з поліакрилонітрилметааллілсульфату (наприклад, АN69) або аферезу ліпопротеїдів низької щільності, оскільки можливий розвиток анафілактоїдних реакцій або анафілаксії (у тому числі життєзагрозних).
На час терапії слід виключити вживання алкоголю.
З обережністю використовувати трандолаприл водіям транспортних засобів та людям, чиї професії пов'язані з підвищеною концентрацією уваги та швидкістю психомоторних реакцій.

Протипоказання до застосування

Гіперчутливість (у тому числі до інших інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту), наявність в анамнезі ангіоневротичного набряку при застосуванні інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту, спадковий (ідіопатичний) ангіоневротичний набряк, аортальний стеноз, мітральний стеноз, обструкція 18 років (ефективність та безпека не встановлені), спільне використання з аліскіреном та аліскіренсодержащими препаратами у хворих з цукровим діабетом та/або порушенням функції нирок.

Обмеження до застосування

Порушення функції нирок або печінки, аутоімунні захворювання (склеродермія, системний червоний вовчак та інші системні колагенози), гіперкаліємія, симптоматична артеріальна гіпотензія, пригнічення кістковомозкового кровотворення, стани при яких можливе зниження об'єму циркулюючої крові (включаючи діар або/і кухонної солі, гемодіаліз), зневоднення організму, порушення коронарного або мозкового кровообігу, стеноз артерії єдиної нирки, один або двосторонній стеноз ниркових артерій, стан після трансплантації нирки, тяжка серцева недостатність; гіпертрофічна кардіоміопатія; цукровий діабет; гіпонатріємія, сухий непродуктивний кашель, застосування у пацієнтів негроїдної раси, спільне використання з бета-адреноблокаторами, проведення діалізних процедур, одночасне проведення аферезу ліпопротеїдів низької щільності, хірургічні втручання або загальна анестезія з використанням засобів, які викликають артеріальну гіпотензію. десенсибілізації організму до отрут перетинчастокрилих, літній вік.

Застосування при вагітності та годуванні груддю

Використання трандолаприлу протипоказане під час вагітності. Під час терапії трандолаприлом слід використовувати надійні методи контрацепції. Якщо вагітність настає під час лікування препаратом, його необхідно негайно відмінити і, при необхідності, призначити альтернативну терапію. Відомості про тератогенні ефекти інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту в першому триместрі вагітності відсутні, але виключити таку можливість не можна. Жінкам, які планують вагітність, необхідно призначити гіпотензивні препарати, для яких безпека використання при вагітності була доведена, крім тих випадків, коли продовження лікування інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту необхідне. Відомо, що при використанні інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту у другому та третьому триместрі вагітності можлива фетотоксична дія (маловоддя, порушення функції нирок, уповільнення осифікації кісток черепа) та токсична дія (артеріальна гіпотензія, ниркова недостатність, гіперкаліємія) на новонароджену дитину. При використанні трандолаприлу, починаючи з другого триместру вагітності, рекомендовано ультразвукову оцінку стану кісток черепа та функції нирок плода. Новонароджені, чиї матері при вагітності приймали інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту, повинні бути під наглядом лікаря для виключення артеріальної гіпотензії.
На час терапії трандолаприлом необхідно припинити годування груддю. Даних про проникнення трандолаприлу до грудного молока немає. Для цієї групи пацієнток краще призначати препарати з доведеним профілем безпеки, особливо під час годування недоношених та новонароджених дітей.

Побічні дії трандолаприлу

Серцево-судинна система та кров (кровотворення, гемостаз):різке зниження артеріального тиску (особливо при терапії діуретиками, у пацієнтів з порушенням водно-сольового обміну), припливи крові до шкіри обличчя, ортостатична гіпотензія, ангіопатія, артеріальна гіпертензія, серцебиття, біль у грудній клітці, брадикардія, тахікардія, стенокардія, аритмія інфаркт міокарда, ішемія міокарда, шлуночкова тахікардія, серцева недостатність, атріовентрикулярна блокада, зупинка серця, варикозне розширення вен, периферичні судинні розлади, зниження гематокриту, рівня гемоглобіну, нейтропенія, тромбоцитарні розлади, тромбоцитарні розлади анемія (включаючи гемолітичну), тромбоцитопенія, еритроцитопенія, панцитопенія, еозинофілія.
Нервова система та органи почуттів:головний біль, запаморочення, непритомність, порушення сну, безсоння, астенія, мігрень, сонливість, відчуття втоми, галюцинації, ажитація, тривога, апатія, динамічні порушення мозкового кровообігу, загальмованість, сплутаність свідомості, порушення рівноваги, депресія, парестезсія, церебр , транзиторна ішемічна атака, крововилив у мозок, порушення смаку, втрата смакових відчуттів, порушення зору, нечіткість зорового сприйняття, блефарит, захворювання очей, набряк слизової оболонки ока, затуманеність зору, вертиго, шум у вухах.
Дихальна система:диспное, риніт, кашель, бронхоспазм, синусит, бронхіт, фарингіт, закладеність верхніх дихальних шляхів, запалення верхніх дихальних шляхів, інфекції верхніх та нижніх дихальних шляхів, біль у ротоглотці, носова кровотеча, порушення дихання.
Травна система:сухість у роті, глосит, диспепсія, нудота, діарея, блювання (у тому числі кров'ю), запор, порушення функції печінки, анорексія, шлунково-кишковий біль, шлунково-кишкові порушення, підвищення апетиту, гастрит, метеоризм, зниження апетиту, холестатична , біль у животі, фульмінантний некроз печінки з летальним кінцем, панкреатит, гепатит, кишкова непрохідність, ангіоневротичний набряк кишечника,
Шкірні покриви:псоріатичні зміни шкіри, шкірні алергічні реакції, висипання, свербіж шкіри, фотосенсибілізація, бульозний пемфігус, алопеція, оніхолізис, гіпергідроз, ангіоневротичний набряк, екзема, акне, сухість шкіри, захворювання шкіри, дерматит, еритема мультиформна, синдром Стівенсо- дерматит, епідермальний некроліз, кропив'янка.
Система опори та руху:міалгія, артрит, артралгія, судоми, спазми м'язів, біль у спині, біль у кінцівках, остеоартрит, біль у кістках.
Сечостатева система:порушення функції нирок, протеїнурія, ниркова недостатність, інфекції сечовивідних шляхів, набряки, імпотенція, ослаблення лібідо, півлакіурія, поліурія, азотемія, еректильна дисфункція.
Інші:вроджена вада розвитку артерій, іхтіоз, ферментативна дисфункція, біль у грудній клітці, периферичний набряк, слабкість, порушення самопочуття, набряк, підвищена стомлюваність, ангіоневротичний набряк, розвиток інфекцій, лихоманка, відхилення від норми показників електрокардіограми, реакції гіперчутливість , гіперкаліємія, уратемія, гіперхолестеринемія, гіперурикемія, гіперліпідемія, гіпонатріємія, гіперпротеїнемія, підвищення концентрації білірубіну, креатиніну та печінкових ферментів у плазмі крові, підвищення активності гаммаглутамілтрансферази, підвищення рівня імуноглобуліну ы, аланінамінотрансферази, підвищення активності ліпази.

Взаємодія трандолаприлу з іншими речовинами

Ефект трандолаприлу взаємно посилюють (адитивну дію) інші гіпотензивні препарати, включаючи метилдопу, теразозин, рисперидон, діуретичні засоби, нітрати, блокатори кальцієвих каналів, бета-адреноблокатори (у тому числі при значному системному всмоктуванні з офтальмологічних).
Бета-адреноблокатори слід використовувати разом із трандолаприлом лише під ретельним контролем лікаря.
Спільне використання трандолаприлу з гіпоглікемічними препаратами (інсулін, гіпоглікемічні засоби для прийому внутрішньо) може посилити гіпоглікемічний ефект та підвищити ризик розвитку гіпоглікемії.
Дані клінічних досліджень показали, що подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи шляхом спільного використання інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту та блокаторів рецепторів ангіотензину II або аліскірену пов'язана з більш високою частотою розвитку побічних реакцій, таких як гіперкаліємія, артеріальна гіпотензія гостра ниркова недостатність) у порівнянні з використанням одного лікарського препарату, що впливає на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему.
Ефект трандолаприлу послаблюють симпатоміметики, нестероїдні протизапальні засоби (ацетилсаліцилова кислота, ібупрофен, кеторолак, мелоксикам, напроксен, піроксикам та інші), естрогени, препарати, які активують ренін-ангіотензин-альдостеронову.
При одночасному застосуванні інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту та препаратів золота (ауротіомалат натрію) відзначалися нітратоподібні реакції (нудота, припливи крові до шкіри обличчя, блювання, виражене зниження артеріального тиску).
Трандолаприл може посилити антигіпертензивну дію деяких препаратів для інгаляційного наркозу.
Циклоспорин, калійзберігаючі діуретики (амілорид, спіронолактон, тріамтерен та інші), калієві добавки, замінники солі та інші каліймісткі засоби при спільному застосуванні з трандолаприлом збільшують ризик розвитку гіперкаліємії.
Мієлодепресанти підвищують ризик розвитку летальної нейтропенії або агранулоцитозу при сумісному застосуванні з трандолаприлом.
Прокаїнамід та алопуринол при сумісному застосуванні з трандолаприлом підвищують ризик розвитку нейтропенії.
Антациди можуть знизити біодоступність трандолаприлу.
Трандолаприл зменшує викликану діуретиками гіпокаліємію та ознаки гіперальдостеронізму, посилює пригнічуючу дію алкоголю на центральну нервову систему, підвищує токсичну дію (за рахунок збільшення концентрації) літію.
При сумісному використанні трандолаприлу з трициклічними антидепресантами нейролептиками збільшується ризик розвитку ортостатичної гіпотензії.
При сумісному використанні трандолаприлу з нестероїдними протизапальними засобами підвищується ризик розвитку порушення ниркової функції.
При використанні під час гемодіалізу високопроточних мембран з поліакрилонітрилу у хворих, які отримували інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту, були описані анафілактоїдні реакції. Використання подібних мембран необхідно уникати при призначенні інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту хворим, які перебувають на діалізі.

Передозування

При передозуванні трандолаприлом розвиваються гостра гіпотензія, ступор, шок, брадикардія, ниркова недостатність, водно-електролітні порушення, ангіоневротичний набряк.
Лікування:повна відміна або зменшення дози препарату; промивання шлунка і кишечника, переведення пацієнта в горизонтальне положення, ретельний контроль артеріального тиску, проведення заходів щодо збільшення об'єму циркулюючої крові (введення фізіологічного розчину та інших кровозамінних рідин), підтримуюче та симптоматичне лікування: епінефрин (внутрішньовенно або підшкірно), гідрокортизон (внутрішньо) Антигістамінні препарати. Специфічний антидот трандолаприлу невідомий. Немає інформації про можливість виведення трандолаприлу або трандолаприлату за допомогою гемодіалізу.

Фармакологічна дія

Тарка – комбінований препарат, до складу якого входять верапаміл пролонгованої дії та трандолаприл.

Трандолаприл є етиловим ефіром (проліки) несульфгідрильного інгібітора АПФ трандолаприлату.

Верапамілу гідрохлорид – блокатор повільних кальцієвих каналів (БМКК).

Трандолаприл

Трандолаприл пригнічує активність ренін-ангіотензин-альдостеронової системи плазми. Ренін - це фермент, який синтезується нирками і надходить у кровотік, де викликає перетворення ангіотензиногену на ангіотензин I (малоактивний декапептид). Останній перетворюється під дією АПФ (пептидилдипептидази) на ангіотензин II - потужний вазоконстриктор, що викликає звуження артерій та підвищення артеріального тиску, а також стимулює секрецію альдостерону наднирниками.

Інгібування АПФ призводить до зниження концентрації ангіотензину II у плазмі крові, що супроводжується зменшенням вазопресорної активності та секреції альдостерону. Хоча вироблення альдостерону зменшується незначно, проте може спостерігатися невелике підвищення концентрації калію в сироватці у поєднанні з втратою натрію та води.

Зниження концентрації ангіотензину II механізмом зворотного зв'язку призводить до збільшення активності реніну в плазмі крові. Іншою функцією АПФ є руйнування кінінів (брадикініна), що володіють потужною судинорозширювальною властивістю, до неактивних метаболітів. У зв'язку з цим пригнічення АПФ призводить до підвищення циркулюючих та тканинних концентрацій калікреїн-кінінової системи, що сприяє розширенню судин за рахунок активації системи простагландинів. Цей механізм, можливо, частково визначає гіпотензивну дію інгібіторів АПФ та є причиною деяких побічних ефектів.

У хворих з артеріальною гіпертензією застосування інгібіторів АПФ призводить до порівняльного зниження артеріального тиску в положенні "лежачи" і "стоячи" без компенсаторного збільшення ЧСС. ОПСС знижується, серцевий викид не змінюється чи збільшується, нирковий кровотік збільшується, а швидкість клубочкової фільтрації зазвичай змінюється. Різке припинення терапії не супроводжувалося швидким збільшенням артеріального тиску.

Антигіпертензивний ефект трандолаприлу проявляється через 1 годину після прийому внутрішньо і зберігається протягом принаймні 24 годин. У деяких випадках оптимального контролю артеріального тиску вдається досягти лише через кілька тижнів після початку лікування. При тривалій терапії гіпотензивний ефект зберігається. Трандолаприл не погіршує циркадний профіль артеріального тиску.

Верапаміл

Верапаміл інгібує струм іонів кальцію через "повільні" кальцієві канали мембран гладком'язових клітин судин, що проводять та скорочувальних кардіоміоцитів. Верапаміл викликає зниження артеріального тиску, як у спокої, так і при фізичному навантаженні за рахунок розширення периферичних артеріол. В результаті зниження ОПСС (постнавантаження) зменшується потреба міокарда в кисні та споживання енергії. Верапаміл знижує скоротливість міокарда. Негативний інотропний ефект препарату може компенсуватись зменшенням ОПСС. Серцевий індекс не знижується, крім хворих з дисфункцією лівого шлуночка.

Верапаміл не впливає на симпатичну регуляцію серцевої діяльності, оскільки не блокує β-адренорецептори. бронхіальна астма та бронхоспастичні стани не є протипоказанням до призначення вераламіла.

Тарка

У дослідженнях на здорових добровольцях не було виявлено ознак взаємодії між верапамілом та трандолаприлом на рівні фармакокінетичних параметрів або РААС. Отже, синергізм двох лікарських засобів відбиває їх взаємодоповнюючі фармакодинамічні ефекти. У клінічних дослідженнях препарат Тарка знижував АТ більшою мірою, ніж обидва препарати окремо.

Фармакокінетика

Трандолаприл

Всмоктування

Після прийому внутрішньо трандолаприл швидко всмоктується. Абсолютна біодоступність – близько 10%. ТС max у плазмі крові близько 1 год.

Розподіл

Зв'язок трандолаприлу з білками плазми становить близько 80% і не залежить від концентрації. V d трандолаприлу близько 18 л. T 1/2<1 ч. При многократном применении C ss достигается примерно через 4 дня, как у здоровых добровольцев, так и у пациентов молодого и пожилого возраста с артериальной гипертензией.

Метаболізм

У плазмі крові трандолаприл піддається гідролізу до утворення активного метаболіту трандолаприлату. ТC max трандолаприлату в плазмі крові становить 3-8 год. C max та AUC не залежать від прийому їжі. Абсолютна біодоступність трандолаприлату прийому трандолаприлу близько 13%. Зв'язок із білками крові залежить від концентрації та варіює від 65% (при концентрації 1000 нг/мл) до 94% (при концентрації 0.1 нг/мл). У рівноважному стані концентрація ефективного T 1/2 трандолаприлату разом із невеликою фракцією прийнятого препарату варіює між 15 год і 23 год, що, ймовірно, відображає зв'язування з плазмовим та тканинним АПФ.

Виведення

Трандолаприлат має високу спорідненість до АПФ. 9-14% дози трандолаприлу виводиться у вигляді трандолаприлату нирками. Після прийому міченого трандолаприлу внутрішньо 33% препарату виводилося нирками та 66% через кишечник. У незначній кількості виводиться у незміненому вигляді через нирки (менше 0.5%).

Нирковий кліренс трандолаприлату варіює від 0,15 до 4 л/год залежно від дози.

Діти.Фармакокінетика трандолаприлу не вивчалася у дітей віком до 18 років.

Літні пацієнти.Концентрація трандолаприлу в плазмі збільшується у літніх пацієнтів з артеріальною гіпертензією (старше 65 років). Однак плазмова концентрація трандолаприлату та його АПФ-інгібуюча активність у пацієнтів з артеріальною гіпертензією похилого віку та молодих пацієнтів однакові. Фармакокінетика трандолаприлу та трандолаприлату, а також АПФ-інгібуюча активність у літніх пацієнтів обох статей однакові.

Ниркова недостатність.У порівнянні зі здоровими добровольцями у пацієнтів на гемодіалізі та з КК<30 мл/мин плазменная концентрация трандолаприлата примерно в 2 раза выше, а почечный клиренс снижен приблизительно на 85%. Пациентам с почечной недостаточностью рекомендована коррекция дозы препарата.

Печінкова недостатність.Порівняно зі здоровими добровольцями у пацієнтів з алкогольним цирозом печінки плазмова концентрація трандолаприлу та трандолаприлату підвищується у 9 та 2 рази відповідно, але АПФ-інгібуюча активність не змінюється. У пацієнтів з печінковою недостатністю може знадобитися призначення менших доз препарату.

Верапаміл

Всмоктування

Близько 90% прийнятої дози верапамілу швидко всмоктується в тонкому кишечнику. Біодоступність становить лише 22% через виражений ефект "першого проходження" через печінку. При повторному застосуванні середня біодоступність може збільшуватися до 30%. Прийом їжі не впливає на біодоступність препарату. ТC max становить 4-15 годин. Максимальна плазмова концентрація норверапамілу досягається приблизно через 5-15 годин після прийому препарату.

Розподіл

Css при багаторазовому застосуванні 1 раз на добу досягається через 3-4 дні. Зв'язок із білками плазми становить близько 90%.

Метаболізм

Одним із 12 метаболітів, виявлених у сечі, є норверапаміл, фармакологічна активність якого становить 10-20% від такої верапамілу; його частка становить 6% від препарату, що виводиться. C ss норверапаміла та верапаміла подібні.

Виведення

T 1/2 при повторному застосуванні дорівнює середньому 8 год. 3-4% дози виводиться нирками в незміненому вигляді. Метаболіти виводяться нирками (70%) та через кишечник (16%).

Фармакокінетика в особливих клінічних випадках

Фармакокінетика верапамілу не змінюється при порушеннях функції нирок. Порушення функції нирок не впливає виведення верапамілу.

Біодоступність та T 1/2 верапамілу збільшуються у пацієнтів із цирозом печінки. Однак фармакокінетика верапамілу залишається без змін у пацієнтів із компенсованим порушенням функції печінки.

Тарка

Відомостей про фармакокінетичну взаємодію між верапамілом і трандолаприлом/трандолаприлатом немає, тому фармакокінетика обох препаратів при комбінованому застосуванні не відрізняється від такої при їх призначенні окремо.

Показання

- есенціальна артеріальна гіпертензія (у пацієнтів, яким показано комбіновану терапію).

Режим дозування

Дорослимпризначають по 1 капс. 1 раз на добу. Препарат слід приймати внутрішньо, переважно вранці після їди. Капсулу ковтають повністю, запиваючи водою.

Побічна дія

Нижче наведені побічні ефекти, які мали можливий або ймовірний зв'язок із прийомом препарату Таркапід час клінічних досліджень.

часто (від ≥1/100 до<1/10): головная боль, головокружение.

часто (від ≥1/100 до<1/10): AV-блокада I степени.

(від ≥1/100 до<1/10): кашель.

Порушення з боку шлунково-кишкового тракту:(від ≥1/100 до<1/10): запор.

Загальні розлади:часто (від ≥1/100 до<1/10): астения.

Крім реакцій, виявлених під час клінічних досліджень, у процесі післяреєстраційного застосування виявлено такі побічні ефекти:

Інфекційні захворювання:Бронхіт.

лейкопенія, тромбоцитопенія.

Порушення з боку обміну речовин:гіперкаліємія.

Порушення психіки:тривога, безсоння.

Порушення з боку нервової системи:порушення рівноваги, парестезії, сонливість, непритомність.

Порушення з боку органу зору:порушення зору, "завіса" перед очима.

Лабіринтніпорушення:запаморочення.

Порушення з боку серцево-судинної системи:повна AV-блокада, стенокардія спокою, брадикардія, відчуття
серцебиття, тахікардія.

артеріальна гіпотензія; гіперемія шкірних покривів; припливи крові до шкіри обличчя.

Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння:задишка, закладеність носа.

Порушення з боку шлунково-кишкового тракту:нудота, діарея, сухість слизової оболонки ротової порожнини.

синдром Стівенса-Джонсона, ангіоневротичний набряк, свербіж шкіри, висип.

Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини:артралгія, міалгія.

півлакіурія, поліурія.

Порушень із боку статевих органів:еректильна дисфункція.

Загальні розлади:біль у грудях, набряки, слабкість.

підвищення активності ЛДГ, активності лужної фосфатази, концентрації креатиніну, концентрації сечовини, активності АЛТ, АСТ крові.

верапамілу:

гіперчутливість.

Порушення з боку ендокринної системи:гіперпролактинемія.

Порушення з боку серця: AV-блокада I, II, III ступеня, зупинка синусового вузла («синус-арешт»), серцева недостатність.

гіперплазія ясен, біль у животі, дискомфорт у животі.

Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин:кропив'янка.

Порушення з боку молочної залози:гінекомастія, галакторея.

Є кілька окремих, повідомлень, про випадки розвитку паралічу (тетрапарезу), пов'язаного із спільним застосуванням
верапамілу та колхіцину. Це могло бути пов'язане з проникненням колхіцину через гематоенцефалічний бар'єр у зв'язку з пригніченням активності іеоферменту CYP 3A4 та Р-глікопротеїну під дією верапамілу. Спільне застосування колхіцину та верапамілу не рекомендовано.

Додаткові значущі побічні ефекти, що спостерігалися при застосуванні трандолаприлу:

Порушення з боку крові та лімфатичної системи:агранулоцитоз.

Порушення з боку імунної системи:гіперчутливість.

Порушення з боку шлунково-кишкового тракту:блювання, біль у животі, панкреатит.

Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин:алопеція.

Загальні розлади:лихоманка.

Нижче наведено побічні ефекти, які були зареєстровані при застосуванні інших інгібіторів АПФ:

Порушення з боку крові та лімфатичної системи:панцитопенія.

Порушення з боку нервової системи:минуще порушення мозкового кровообігу.

Порушення з боку серця:інфаркт міокарда, зупинка серця.

Порушення з боку судин:крововилив у мозок.

Порушення з боку травної системи:інтестинальний ангіоневротичний набряк

Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин:багатоформна еритема, токсичний епідермальний некроліз.

Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів:гостра ниркова недостатність.

Лабораторні та інструментальні дані:зниження гемоглобіну та гематокриту.

Протипоказання до застосування

- ангіоневротичний набряк в анамнезі, пов'язаний із прийомом інгібіторів АПФ;

- Спадковий та ідіопатичний набряк Квінке;

- Кардіогенний шок;

- хронічна серцева недостатність III та IV функціонального класу за класифікацією NYHA;

- AV-блокада II та III ступеня (за винятком хворих зі штучним водієм ритму);

- Синоатріальна блокада;

- гострий інфаркт міокарда;

- СССУ (за винятком хворих зі штучним водієм ритму);

- гостра серцева недостатність;

- фібриляція/тріпотіння передсердь у хворих з синдромом Вольфа-Паркінсона-Уайта;

- Виражена брадикардія;

- Тяжка артеріальна гіпотензія;

- Тяжке порушення функції нирок (КК<30 мл/мин);

- вагітність;

- період годування груддю;

- вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені);

- Одночасний прийом з колхіцином та дантроленом;

- аортальний стеноз або обструкція тракту, що виносить лівого шлуночка;

- Гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія;

- одночасне застосування з бета-адреноблокаторами (в/в) (за
винятком хворих, які проходять лікування у відділенні інтенсивної терапії);

- Непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції (препарат містить лактозу);

- Підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату або до іншого інгібітора АПФ.

З обережністю:гіперкаліємія; порушення функції печінки
та/або функції нирок (КК понад 30 мл/хв); при системних
захворюваннях сполучної тканини (в т.ч. системний червоний вовчак, склеродермія) особливо на тлі лікування
кортикостероїдами та антиметаболітами; ризик розвитку агранулоцитозу та нейтропенії; пригнічення кістковомозкового кровотворення, AV-блокада І ступеня; брадикардія; артеріальна гіпотензія; стани, що супроводжуються зниженням ОЦК (в т.ч. діарея, блювання), двосторонній стеноз ниркових артерій, стеноз артерії єдиної нирки (наприклад, після трансплантації), стан після трансплантації нирки, захворювання, що супроводжуються порушенням нервово-м'язової передачі (міастенія гравіс, синдром Ламберта-Ітона, тяжка м'язова дистрофія Дюшена); у пацієнтів, які дотримуються дієти з обмеженням кухонної солі; перед процедурою аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ), одночасне
проведення десенсибілізуючої терапії алергенами (наприклад, отрутою перетинчастокрилих) – ризик розвитку анафілактоїдних реакцій (у деяких випадках – життєзагрозливих); хірургічне втручання (загальна анестезія) – ризик розвитку надмірного
зниження АТ, гемодіаліз з використанням високопроточних поліакрилнітрилових мембран – ризик розвитку анафілактоїдних
реакцій.

Застосування при вагітності та годуванні груддю

Вагітність

Безпека застосування препарату Тарка у вагітних не встановлена. Застосування при вагітності протипоказане.
Є окремі спостереження про розвиток гіпоплазії легень у новонароджених, затримки внутрішньоутробного розвитку плода, відкритої артеріальної протоки та гіпоплазії кісток черепа після застосування інгібіторів АПФ під час
вагітності.

Відомостей про тератогенні або ембріо/фетотоксичні ефекти інгібіторів АПФ у І триместрі вагітності немає, проте повністю виключити таку можливість не можна. У пацієнток, які планують вагітність, слід призначити гіпотензивні препарати, для яких безпека застосування під час вагітності була доведена, за винятком тих випадків, коли застосування інгібіторів АПФ необхідне. Якщо вагітність настає в процесі прийому інгібітору АПФ, його необхідно негайно відмінити та призначити більш відповідне лікування.

Відомо, що при застосуванні інгібіторів АПФ у другому та третьому триместрі вагітності можливе фетотоксичність.
дія препаратів (порушення функції нирок, маловоддя, уповільнення осифікації кісток черепа) та токсична дія на новонародженого (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія). У разі застосування трандолаприлу, починаючи з другого триместру вагітності, рекомендовано ультразвукову оцінку функції нирок плода та стану черепа. Новонароджені, чиї матері під час вагітності приймали інгібітори АПФ, повинні перебувати під наглядом лікаря для виключення гіпотензії.

Період грудного вигодовування

Застосування препарату Тарка у період грудного вигодовування протипоказане. Верапаміл виділяється у грудне молоко.

Дані про застосування трандолаприлу у період грудного вигодовування відсутні. Слід надавати перевагу препаратам з вивченим профілем безпеки для цієї групи пацієнтів, особливо при годівлі новонароджених та недоношених дітей.

Застосування у дітей

Протипоказаний у дитячому та підлітковому віці до 18 років.

Передозування

У клінічних дослідженнях максимальна доза трандолаприлу становила 16 мг. У цьому був зазначено ознак його непереносимості.

симптоми, викликані верапамілом: виражене зниження артеріального тиску, AV-блокада, брадикардія, асистолія. Зареєстровано випадки смерті від передозування.

При передозуванні препарату Тарка можливі наступні симптоми, викликані трандолаприлом: виражене зниження артеріального тиску, шок, ступор, брадикардія, електролітні порушення, ниркова недостатність.

Лікування:симптоматичне. Лікування передозування верапамілу включає парентеральне введення препаратів кальцію, застосування бета-адреноміметиків та промивання шлунка. З огляду на уповільнене всмоктування препарату пролонгованої дії слід контролювати стан пацієнта протягом 48 годин; у цей період може знадобитися госпіталізація. Верапаміл не видаляється при гемодіалізі.

Лікарська взаємодія

Взаємодії, зумовлені верапамілом

Дослідження in vitro свідчать про те, що верапаміл метаболізується під дією ізоферментів CYP3A4, CYP1A2, CYP2C8, CYP2C9 та CYP2C18.

Верапаміл є інгібітором CYP3A4 та Р-глікопротеїну. Клінічно значуща взаємодія була відзначена при одночасному застосуванні з інгібіторами CYP3A4, при цьому спостерігалося підвищення рівня верапамілу в плазмі, тоді як індуктори CYP3A4 знижували концентрацію верапамілу в плазмі. Відповідно, при одночасному застосуванні таких засобів слід враховувати можливість цієї взаємодії.

У таблиці узагальнено дані щодо лікарської взаємодії, обумовлені вмістом верапамілу.

У таблиці узагальнено дані щодо лікарської взаємодії, обумовленої верапамілом.

Інші можливі види взаємодії верапамілу

антиаритмічних засобів та бета-адреноблокаторівможливе посилення несприятливого впливу на серцево-судинну систему (більш виражена AV-блокада, більш значне зниження ЧСС, розвиток серцевої недостатності та посилення артеріальної гіпотензії).

При одночасному застосуванні хінідіназ препаратом Тарка посилюється гіпотензивна дія. У пацієнтів з гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією може розвинутись набряк легень.

При одночасному застосуванні антигіпертензивних засобів, діуретиків та вазодилататорівз препаратом Тарка посилюється гіпотензивна дія.

При одночасному застосуванні з препаратом Тарка празозину, теразозинупосилюється гіпотензивна дія.

При одночасному застосуванні з препаратом Тарка деякі препарати для лікування ВІЛ-інфекції (ритонавір), можуть інгібувати метаболізм верапамілу, що призводить до збільшення його концентрації у плазмі крові. При одночасному застосуванні дози верапамілу слід знижувати.

При одночасному застосуванні карбамазепінуз препаратом Тарка підвищується рівень карбамазепіну в плазмі крові, що може супроводжуватися властивою карбамазепіну побічною дією – диплопією, головним болем, атаксією чи запамороченням.

При одночасному застосуванні літіюіз препаратом Тарка підвищується нейротоксичність літію.

При одночасному застосуванні рифампіцину

Колхіцінє субстратом для ізоферменту CYP3A4 та Р-глікопротеїну. Відомо, що верапаміл пригнічує активність ізоферменту CYP3A та Р-глікопротеїну. Тому при одночасному застосуванні з верапамілом концентрація колхіцину в крові може значно збільшитися. Спільне застосування препаратів протипоказане.

У пацієнтів з ІХС при призначенні верапамілу після прийому дантроленабули відмічені випадки гіперкаліємії та пригнічення функції міокарда. Спільне застосування препаратів протипоказане.

При одночасному застосуванні сульфінпіразонуз препаратом Тарка можливе зменшення гіпотензивної дії верапамілу.

При одночасному застосуванні препарату Тарка ефект міорелаксантівможе посилитись.

При одночасному застосуванні ацетилсаліцилової кислоти як антиагрегантний засібз верапамілом може збільшитися схильність до кровотеч.

При одночасному застосуванні з верапамілом рівень етанолуу плазмі крові підвищується.

Одночасне застосування з верапамілом може призвести до збільшення сироваткового рівня. симвастатину/аторвастатину/ловастатину.

Пацієнтам, які отримують верапаміл, лікування інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази(тобто симвастатином/аторвастатином/ловастатином) слід починати з можливо нижчих доз з поступовим їх підвищенням у процесі терапії. Якщо ж необхідно призначити верапаміл пацієнтам, які вже отримують інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, слід переглянути і знизити їх дози відповідно концентрації холестерину в сироватці крові.

Флувастатин, правастатин і розувастатин не метаболізуються під дією ізоферменту CYP3A4, тому їхня взаємодія з верапамілом є найменш ймовірною.

Взаємодії, зумовлені трандолаприлом

Діуретикиабо інші гіпотензивні лікарські засоби можуть посилити гіпотензивну дію трандолаприлу.

Калійзберігаючі діуретики (спіронолактон, амілорид, тріамтерен) або препарати калію підвищують ризик гіперкаліємії, особливо у хворих на ниркову недостатність. Трандолаприл може зменшити втрату калію при сумісному застосуванні з тіазидними діуретиками.

Одночасне застосування трандолаприлу (як і будь-яких інгібіторів АПФ) гіпоглікемічні засоби (інсуліном або пероральними гіпоглікемічні засоби)може посилити гіпоглікемічний ефект та призвести до підвищення ризику гіпоглікемії.

Трандолаприл може погіршити виведення літію. Необхідний контроль рівня літію у сироватці крові.

Інші взаємодії

При застосуванні під час гемодіалізу високопроточних мембран з поліакрилонітрилу у хворих, які отримували інгібітори АПФ, були описані анафілактоїдні реакції. У пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, слід уникати застосування таких мембран під час проведення гемодіалізу.

Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) можуть зменшити гіпотензивну дію трандолаприлу, тому при приєднанні нестероїдних протизапальних засобів до терапії трандолаприлом або їх відміні необхідний конгроль артеріального тиску.

Інгібітори АПФ можуть посилити гіпотензивну дію деяких засобів для інгаляційного наркозу.

Алопурипол, цитостатики, імуносупресивні засоби та системні кортикостероїди або прокаїнамід можуть підвищити ризик розвитку лейкопенії при лікуванні інгібіторами АПФ.

Аітациди можуть знизити біодоступність інгібіторів АПФ.

Антигіпертензивна дія інгібіторів АПФ може бути знижена при сумісному призначенні симпатоміметиків. У разі необхідний ретельний моніторинг.

Як і у разі застосування будь-яких інших гіпотензивних засобів, спільне призначення нейролептиків чи трициклічних антидепресантів збільшує ризик розвитку ортостатичної гіпотензії.

Умови відпустки з аптек

Препарат відпускається за рецептом.

Умови та термін зберігання

При температурі не вище 25°C. Зберігати у недоступному для дітей місці. Термін придатності – 3 роки.

Застосування при порушеннях функції печінки

З обережністю слід призначати препарат пацієнтам із порушенням функції печінки.

Застосування при порушеннях функції нирок

Протипоказане застосування препарату при тяжкому порушенні функції нирок.<30 мл/мин.).

З обережністюслід застосовувати препарат при двосторонньому стенозі ниркових артерій, стенозі артерії єдиної нирки, стані після трансплантації нирок.

особливі вказівки

Порушення функції печінки

Оскільки трандолаприл метаболізується у печінці з утворенням активного метаболіту, пацієнтам із порушенням функції печінки препарат слід призначати з обережністю та при ретельному спостереженні лікаря.

Артеріальна гіпотензія

У хворих з неускладненою артеріальною гіпертензією після прийому першої дози трандолаприлу або підвищення дози препарату відзначали розвиток гіпотензії, що супроводжувалася клінічними симптомами. Ризик артеріальної гіпотензії вищий при порушенні водно-електролітного балансу внаслідок тривалої терапії діуретиками, обмеження споживання солі, діалізу, діареї або блювання. У таких пацієнтів перед початком терапії трандолаприлом слід припинити терапію діуретиками та заповнити ОЦК та/або вміст натрію.

Агранулоцитоз/пригнічення кістковомозкового кровотворення

При лікуванні інгібіторами АПФ описані випадки агранулоцитозу та пригнічення функції кісткового мозку. Ці явища частіше
зустрічаються у хворих із порушенням функції нирок, особливо із системними захворюваннями сполучної тканини. У
таких пацієнтів (наприклад, із системним червоним вовчаком або склеродермією) доцільно регулярно контролювати
число лейкоцитів у крові та вміст білка в сечі, особливо при порушенні функції нирок, лікуванні кортикостероїдами та антиметаболітами.

Ангіоневротичний набряк

Трандолаприл може спричинити ангіоневротичний набряк обличчя, язика, горлянки та/або гортані. Є дані про те, що інгібітори АПФ найчастіше викликають ангіоневротичний набряк у пацієнтів негроїдної раси.

На фоні лікування інгібіторами АПФ також було виявлено випадки ангіоневротичного набряку кишечника. Таку можливість слід враховувати при розвитку болів у животі (які супроводжуються нудотою або блюванням, або без цих симптомів) на фоні прийому трандолаприлу.

Серцева недостатність

До складу препарату Тарка входить верапаміл, тому застосування комбінованого препарату слід уникати у хворих з тяжкою дисфункцією лівого шлуночка (наприклад, з фракцією викиду шлуночка менше 30%, підвищенням тиску заклинювання легеневих капілярів більше 20 мм рт.ст.) або вираженими симптомами хронічної серцевої недостатності. і у хворих з будь-яким ступенем дисфункції лівого шлуночка, якщо вони одержують бета-адреноблокатори.

Особливі групи пацієнтів

Препарат Тарка не вивчався у дітей віком до 18 років, тому застосування його у цій віковій групі не рекомендується.

Загальні запобіжні заходи

У деяких хворих, які отримують діуретики (особливо у перші дні лікування), після призначення трандолаприлу або збільшення його дози, спостерігається різке зниження артеріального тиску.

Порушення функції нирок

При обстеженні хворих на артеріальну гіпертензію слід завжди оцінювати функцію нирок. У пацієнтів з КК менше 30 мл/хв потрібне призначення менших доз трандолаприлу.

У хворих з порушенням функція нирок, хронічна серцева недостатність, двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки (наприклад, після її трансплантації) підвищений ризик погіршення ниркової функції. У деяких хворих на артеріальну гіпертензію, без порушення функції почех, при призначенні трандолаприлу в комбінації з діуретиком може спостерігатися підвищення азоту сечовини в крові та сироваткового креатиніну.

Гіперкаліємія

У хворих на артеріальну гіпертензію, особливо з порушенням функції нирок, препарат Тарка може викликати гіперкаліємію.

Хірургічне втручання/загальна анестезія

При оперативних втручаннях або проведенні загальної анестезії із застосуванням препаратів, що викликають гіпотензію, трандолаприл може блокувати утворення ангіотензину II, пов'язане з компенсаторним викидом реніну.

Десенсибілізація

У пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ під час курсу десенсибілізації (наприклад, отрутою перетинчастокрилих), у поодиноких випадках можливий розвиток загрозливих для життя анафілактичних реакцій.

ЛПНЩ-аферез

При проведенні ЛПНГ-аферезу у пацієнтів, які одержують інгібітори АПФ, спостерігався розвиток життєзагрозних анафілактичних реакцій.

Вплив на здатність керувати автотранспортом та працювати з механізмами

Необхідно бути обережними при керуванні транспортними засобами та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, особливо на початку лікування. Препарат Тарка може сприяти підвищенню вмісту алкоголю в крові та уповільнювати його виведення. У зв'язку із цим ефекти алкоголю можуть бути посилені.